Зміст договору перевезення вантажів автомобільним транспортом

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін (виділено нами – А. В.); найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження й розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Тут звертають на себе увагу доволі типові в спеціальних законах та особливо підзаконних актах недоречності: 1) віднесення сторін договору до його умов, що суперечить правилам, які встановлені статтями 628 та 638 ЦК України є некоректним та потребує свого вирішення – або до ГК внести зміни, що малоймовірно, або абз. 1 ч. 2 ст. 50 цього закону вилучити, що, на наш погляд, є виправданим. Ще ніде не вказано, що реквізити сторін також стосуються умов договору. Вкотре звертаємо увагу на некоректність використання терміна «термін», який у даному разі слід замінити терміном «строк» за формальними вимогами закону та його легального визначення й того, що моментально доставити вантаж до місця призначення ще нікому не вдавалось.

Як ми встановили, при аналізі досліджень цивільно-правових договорів, незмінною їхньою частиною є уточнення змісту, що переслідує теоретичні та практичні цілі: теоретичне значення полягає в можливості поглиблення уявлень про елементи змісту, розробці на основі загальних положень вчення про договір та договори окремого типу нових положень, які зможуть слугувати емпіричною базою для подальших досліджень договору взагалі та досліджуваного договору зокрема; практичне значення, зокрема при укладанні договору, узгодження його умов, планування його виконання та оцінки такого виконання, тобто при складанні акта про прийняття-передачу вантажу; встановленні порушень узятих його сторонами зобов’язань і визначенні їх наслідків. 

Дослідницьке завдання цього підрозділу полягає в тому, щоб на основі загальних положень про зміст договору в ст. 628 та 638 ЦК, положень Глави 64 ЦК, Закону України «Про автомобільний транспорт» й Правил уточнити його елементи та їхній зміст. Тим більше, що між Законом та Правилами нами виявлені неузгодженості й до змісту договору включено його сторони. 

Ми солідаризуємося із В. В. Луцем, що «... зміст договору – це ті умови, на яких укладена відповідна угода сторін» [136, с. 79], хоча б тому, що вони – основний предмет узгодження при укладенні договору перевезення вантажів, стосовно них у подальшому, як правильно вказав В. В. Вітрянський, визначаються права й обов’язки сторін [37, с. 403] та можна проводити оцінку виконання й визначати, що саме і як порушено. Саме з огляду на останнє, і на зайнятий нами позитивістський підхід до врегулювання об’єкта дослідження, ми притримуємося положень чинного законодавства.

На переконання С. О. Тенькова, предмет, ціна та строк дії договору є базовими істотними умовами договору. Перелік істотних умов не є вичерпним, а набір таких умов залежить від виду господарського або цивільно-правового договору [246, с. 150]. У договірному праві вважають, що до істотних умов договору необхідно відносити ті умови, які є необхідними та достатніми для того, щоб договір можна було укласти й тим самим здатним породити права й обов’язки його сторін [24, с. 295-296]. За Е. М. Багачем, визначення кола всіх істотних умов пов’язане з оціночним фактом (тобто фактом, наявність чи відсутність якого залежить від оцінки та її результату). Для того, щоб договір можна було вважати укладеним, сторонам потрібно для досягнення згоди щодо «необхідної умови» надати цій умові певного матеріального змісту та дійти згоди щодо нього [8, с. 26]. Він визначив істотні умови договору як умови, необхідні й достатні для того, щоб договір вважався укладеним і тим самим міг породити права та обов’язки, які можуть бути вчинені та виконані, а зобов’язання припинені шляхом належного виконання.

Зокрема, у ст. 628 ЦК встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 638 ЦК України вказані істотні умови договору, зокрема про предмет договору, умови, як істотні та необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відсутність у договорі хоча б однієї істотної умови є підставою для визнання його неукладеним. При цьому не має значення ступінь виконання сторонами зобов’язань та наявність вини сторін. На це вказує п. 17 Роз’яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними» [186].

У Главі 5 Принципів УНІДРУА до змісту договору віднесено: прямі зобов’язання та зобов’язання, які розуміються (ст. 5.1 і ст. 5.2), співробітництво між сторонами (ст. 5.3), обов’язок досягнути певного результату та виявляти для того максимальні зусилля (ст. 5.4), визначення змісту взятого зобов’язання (ст. 5.5), визначення якості виконання (ст. 5.6), визначення ціни (ст. 5.7) та строку договору (ст. 5.8). Тут не вказано чітко умову про предмет договору, а його слід виводити з мети договору як досягнення певного результату.

Визнані фахівці з договірного права професори М. І. Брагінський та В. В. Вітрянський вважають, що жодних інших умов договору, крім істотних, не може бути. Проте, одні умови стають істотними в силу обов’язкового для сторін імперативу щодо їх погодження, другі – внаслідок висловлення стороною диспозитивної можливості, треті – внаслідок самого характеру відповідної договірної моделі, четверті – завдяки наполяганню однією зі сторін включення їх у договір [26, с. 302 ]. З ними солідаризувався і М. М. Сібільов [271, с. 96 - 97] та інші дослідники.

Водночас В. В. Вітрянський при розкритті змісту договору перевезення конкретного вантажу до умов цього договору відніс «…действия перевозчика по доставке груза в пункт назначения и выдачи его получателю, а также действия грузополучателя по уплате за перевозку груза установленной платы» [37, с. 403] і в подальшому послідовно їх розкриває: доставка вантажу в пункт призначення [37, с. 403-407], дотримання строків доставки [37, с. 407-409], забезпечення збереження вантажів [37, с. 410-414], видача вантажу отримувачу [37, с. 414-435], плата за перевезення вантажу [37, с. 436-443]. Такий підхід відтворено в майже дослівній редакції в Україні С. Д. Гринько (Руссу) стосовно змісту договору перевезення вантажів автомобільним транспортом [71, с. 552]. Очевидно, що тут вбачається, з одного боку, певний відхід від традиційного розгляду умов договору через призму вимог ст. 638 ЦК України, а з другого – відтворення положень спеціального закону та Правил. В результаті вбачається симбіоз змісту договору та правового становища сторін.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37968.html