Рівень інноваційного розвитку економіки України

Розвиток цивілізації в ХХ ст. переконливо підтверджує той факт, що головним чинником стійкого економічного розвитку країни є науково-технічні інновації, або комерційне застосування нових, більш продуктивних технологій, які істотно змінюють обсяги та якість виробництва і споживання. Стрижньовим блоком економічної політики всіх розвинених держав є інноваційна політика, сприяння діяльності підприємств-інноваторів, які визначають спроможність національної економіки до інноваційного розвитку, ефективного використання новітніх технологій.

Інноваційний шлях розвитку економіки України, особливо в умовах кризи, набуває особливого значення. Адже країні необхідно в стислі терміни подолати значне науково-технічне відставання від розвинених країн, підвищити інноваційну активність національних підприємств та конкурентоспроможність їх продукції на зовнішньому ринку.

Методологічно в національній статистиці інноваційно активними називають підприємства, що витрачають кошти на інноваційну діяльність та що реалізовували інноваційну продукцію протягом останніх трьох років [87].

Показник інноваційної активності підприємств дозволяє характеризувати стан економіки в цілому та ступінь її орієнтації на інноваційність, а також темпи її технологічної перебудови.

Наприкінці 80-х рр. ХХ  ст. питома вага підприємств, що займалися розробленням та упровадженням нової або вдосконаленої продукції або виробничих процесів, у промисловості колишнього СРСР становила 60–70 %, а в 90-х рр. цей показник значно знизився: питома вага інноваційно активних підприємств у 1997 р. склала 17 % [127].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/85589.html