---

Характеристика уміння дошкільника долати страх в контексті розвитку його особистості

Згідно висловлювання О. Леонтьєва, дошкільний вік - період первинного фактичного становлення особистості [121]. Саме у цей період часу в дитини інтенсивно формується самосвідомість, емоційна та вольова сфери, моральні уявлення, адекватна самооцінка, система ціннісних ставлень (до оточуючого світу та самої себе). Досліджуючи уміння долати страх в контексті розвитку особистості дошкільника, ми, перш за все, концентруємо увагу на основних характеристиках особистісного зростання та новоутвореннях свідомості та особистості дошкільника.

О.   Леонтьєв визначав особистість як цілісне утворення, яке є відносно пізнім продуктом суспільно-історичного й онтогенетичного розвитку людини. Вона виступає результатом інтеграції процесів, що здійснюють життєві ставлення суб'єкта до об'єктивної дійсності, якіхарактеризуються подібністю своєї побудови і передбачають свідоме їх регулювання, тобто наявність свідомості, а на певних етапах - і самосвідомості суб'єкта [119].

За О. Леонтьєвим, реальною основою особистості визнається сукупність її ставлень до світу, що є суспільними за своєю природою і реалізуються разом. Особистість характеризують тільки ті психічні процеси й особливості, які сприяють здійсненню її діяльностей. У розвитку суб'єкта його відношення до явищ світу вступають між собою в ієрархічні стосунки. Ієрархія діяльностей утворюює ядро особистості [118, с. 121-132].

Б. Ананьєв вважав, що особистість - це суспільний індивід, об'єкт і суб'єкт історичного процесу. Формування і розвиток особистості визначено сукупністю умов соціального існування в дану історичну епоху. Особистість - об'єкт багатьох економічних, політичних, правових, моральних та інших впливів на людину суспільства в даний момент її історичного розвитку. Лише охарактеризувавши основні сили, що впливають на формування особистості, включаючи соціальне спрямування освіти і суспільне виховання, тобто визначивши людину як об'єкта суспільного розвитку, можемо зрозуміти внутрішні умови його становлення як суб'єкта цього процесу. Стійкі комплекси особистісних властивостей регулюють обсяг і міру соціальних контактів людини, впливають на створення нею власного середовища розвитку [5].

Відомий психолог С. Рубінштейн розглядав особистість у контексті єдності свідомості та діяльності. На його думку, особистість виступає взаємопов'язаною сукупністю внутрішніх умов, через які переломлюються усі зовнішні впливи. До цих внутрішніх умов належать і психічні явища - психічні властивості та стани особистості [180].

Вище згаданий дослідник вважає, що особистість є тим більш значущою, чим більше в індивідуальному заломленні в ній представлене загальне, суспільне. Як власне особистісні, серед усього розмаїття властивостей, він виділяє ті, що спричиняють суспільно значущу поведінку або діяльність людини. Тому основне місце серед них посідає система мотивів і завдань, які людина ставить перед собою, а також властивості характеру, що зумовлюють її вчинки, здібності. Саме вони роблять її здатною до виконання історично сформованих видів суспільно корисної діяльності [180].

Згідно підходу С. Рубінштейна, особистість визначається своїм ставленням до навколишнього світу, до суспільного оточення, до інших людей, якереалізується в діяльності. Завдяки їй люди пізнають і змінюють світ, природу, суспільство. Не можна відокремити особистість від тієї реальної ролі, яку вона відіграє в житті. Однак значущість особистості зумовлена не лише самими її властивостями, а й значущістю тих суспільно- історичних сил, які вона представляє [181].

У контексті нашого дослідження особливого значення набувають такі характеристики особистісного розвитку дошкільника, як формування довільної поведінки, емоційної сфери, супідрядність мотивів (узгодження треба-можу-хочу), перехід від егоцентризму до децентрації (здатності бачити світ не лише з власної, а й з точки зору іншої людини), особиста свідомість (адекватна оцінка та самооцінка).

Як зазначає Т. Титаренко, особистісне зростання дитини дошкільного віку є активним процесом, в якому окультурюються потреби, вдосконалюються прагнення, формується здатність брати на себе відповідальність за досягнення конкретних цілей та розв’язання складних задач, розвивається уміння здійснювати самостійні вибори та приймати власні рішення, закладається певна система життєво важливих цінностей [199, с. 196-215.].

Фахівці по-різному характеризують процес становлення та розвитку особистості дошкільника. Так, П. Горностай, М. Клейн [226] вважають особистістю соціальну істоту, здатну до самовизначення та ціннісного ставлення до себе та довкілля.

Г. Балл, С. Юуард [224] вказують на важливість для розвитку особистості самосвідомості, суб’єктної активності, здатності відповідально самовизначатися, виявляти свідоме ставлення до життя та самої себе, спроможність контролювати та регулювати власну поведінку.

І.   Бех [22] підкреслює важливість для особистісного зростання здатності до вчинку як одиниці поведінки та акту морального самовизначення. В. Давидов [63] вказує на виняткове значення для особистісного зростання дитини її творчої активності. К.Абульханова- Славська [1] оперує поняттям «стратегія життя», вказуючи на такі її ознаки, як наявність в особистості планів, цілей, уміння розв’язувати суперечності та само реалізуватися, задоволеність життям. О.Кононко [101] уводить в обіг поняття «позиція-Я-у-Світі» як особистісний інтеграл, запоруку гармонійного особистісного буття дошкільника, єдності його активності як суб’єкта пізнання, предметно-практичної та комунікативної діяльності.

Виходячи із розуміння, що спільним для усіх характеристик особистості є активність, здатність дитини до відповідального самовизначення та свідомої саморегуляції, розглядатимемо їх в якості відправних, основоположних для дослідження «уміння дитини старшого дошкільного віку долати страх».

Зупинимося на аналізі праць фахівців, які досліджували такі важливі для розуміння феномену «долання страху» аспекти становлення особистості дитини дошкільного віку, як її емоційний та вольовий розвиток, формування в неї умінь «долати перешкоди», «утримуватися від негативних емоцій», «розв’язувати проблеми», «виходити із складних ситуацій», «долати страх».

За визначенням провідних фахівців, зокрема М. Груздєва, П. Шимбирєва, Р. Лемберга, уміння є здатністю дитини виконувати певні дії з використанням певної групи засобів і способів, як у звичних, так і у змінених умовах, базуючись на системі наявних знань та існуючому практичному досвіді.

С.  Пальчевський визначає поняття «уміння» як здатність до виконання складних комплексних дій на основі засвоєного досвіду. Такі дії у своїй основі є творчими і не можуть бути автоматизованими. Вони включають у себе: знання основ дії (поняття, закони, теорії); способи їх виконання; зміст і послідовність (правила, прийоми); призначення необхідного обладнання (інструменти, прилади); навички поводження з ними; практичний досвід виконання аналогічних дій; елементи творчих підходів, чуттєвого досвіду. Як зазначає автор, формуються вміння шляхом виконання дитиною 5-7 років різноманітних вправ, які уможливлюють виконання дій не тільки у звичних, але й у змінених умовах [154].

Провідний психолог О. Кононко визначає зміст поняття «долати» як спроможність впоратися з трудностями, подужати їх боязнь, цілеспрямовано прагнути досягти кінцевої мети, пересилити свій страх, взяти себе в руки, виявити здорову міру ризику [103].

Н. Вишнякова визначає поняття «долання» як індивідуальний спосіб взаємодії із ситуацією відповідно до її логіки, значущістю в житті людини і його психологічними й фізичними можливостями [51].

Проаналізувавши визначення понять «уміння» та «долати», сформулюємо поняття «уміння долати» як здатність дитини старшого дошкільного віку актуалізувати свій індивідуальний досвід, оптимістично оцінити свої можливості, докласти вольових зусиль для мобілізації на долання труднощів і досягнення кінцевої мети.

В межах даної проблеми Ф. Василюк виділив поняття «стратегія подолання бар'єрів». Він визначив його як безліч ієрархічно організованих та об’єднаних спільною метою прийомів, що є складовою способів реалізації будь-якої діяльності та забезпечує подолання бар'єрів [47].

Згідно підходу І. Глазкової, процес подолання дошкільником бар'єрів протікає поетапно. Він починається з «первинної оцінки» дитиною 5-7 років ситуації; потім передбачається оцінка особистістю власних можливостей, включаючи потенційну підтримку з боку оточуючих; далі передбачається оцінка нею існуючої проблеми на основі невдачі або отримання нової інформації, уточнюючого характеру [56, с. 90].

Стратегії подолання бар'єрів характеризуються позитивною та негативною модульностями. І. Глазкова зазначає, що модальність визначається способами емоційного реагування. Вона вказує: переживання критичних подій призводить до прийняття життєво важливих рішень, залежно від значущості переживання, його сили, кількості докладених зусиль з метою подолання бар'єра. Автор наголошує: та або інша проблема долається різними способами [56].

У дослідженні І. Глазкова виділяє два способи подолання бар'єрів - конструктивний, заснований на трансформації смислових структур, переході на більш високий рівень розвитку, само актуалізації та деструктивний, суть якого полягає у психологічному захисті, відмові від продуктивного вирішення критичних ситуацій, знятті емоційної напруги, що призводить до регресу особистості, збереженні ілюзорної цілісності особистісної структури. Розвиваюча функція бар'єрів, яка створює передумови для відновлення порушеної рівноваги, зниження напруженості й вироблення стійкості, а також мобілізації внутрішніх сил, що відбувається під впливом бар'єра, призводять до розвитку особистості [56].

О. Бєлохвостова визначає основні характеристики процесу долання труднощів дітьми старшого дошкільного віку:

•                     цілісність - внутрішня єдність мети та плану дій (висування гіпотез, постановка цілей, формування образу діяльності, розробка її програми, що включає уявлення про специфіку необхідних прийомів, дій та операцій, які забезпечують досягнення мети - подолання психологічних бар'єрів) і плану реалізації (прийоми, дії, операції, спрямовані на перевірку правильності висунутої гіпотези, сформованого образу здійснення навчальної діяльності), вони сприймаються як єдине ціле;

•                     послідовність, що проявляється в певній ієрархічній організації основних конституентів стратегії подолання труднощів, обумовлена раціональністю їх активізації відповідно мети;

•                     повнота й завершеність як характеристики тісно пов’язані між собою: повнота стратегії подолання бар'єрів втілюється в необхідному, нелімітованому виборі психологічних прийомів, дій та операцій; завершеність стратегії пов'язана із цілеспрямованістю, з подоланням бар'єрів і втілюється у вичерпності змістовного плану результату навчальної діяльності [20].

З.   Симашок виділила два різновиди стратегії долання труднощів, що виникають під час діяльності: ініціативну та ситуативну. Ініціативна характеризується проявом активності, цілеспрямованістю дій, відповідальністю за прийняті рішення та вчинки. Вибір ініціативної стратегії свідчить про зрілість особистості. Б. Ананьєв, розглядаючи особливості зрілої особистості, вказував на єдність внутрішніх ситуацій, тактик і стратегій поведінки із загальними ідеями й світоглядом [9]. Ситуативна стратегія характеризується низьким рівнем інтегрованості особистості, слабкістю й нестійкістю внутрішніх пізнавальних, емоційних та вольових настанов [13].

 

 

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/518308.html