Взаємодія парламенту з неурядовими організаціями у вітчизняній та зарубіжній літературі

Протягом останніх років динамічні зміни в Українській державі зумовили зростання уваги вітчизняних дослідників до проблем, пов’язаних із розвитком інститутів громадянського суспільства та легітимністю усіх державних процесів. Про це свідчать, відповідно, сучасна законодавча та нормативно-правова база (закони України “Про громадські об’єднання”, “Про благодійну діяльність та благодійні організації”, “Про волонтерську діяльність”, “Про професійні спілки та гарантії їх діяльності”; Податковий кодекс України (у частині оподаткування неприбуткових організацій); Бюджетний кодекс України (у частині видатків державного та місцевих бюджетів для фінансової підтримки різних ІГС); постанови КМУ від 05 листопада 2008 року № 976 “Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади”; від 03 листопада 2010 року № 996 “Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики”, якою затверджено Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики та типове положення про громадські ради при ОВВ; від 12 жовтня 2011 року № 1049 “Про затвердження Порядку проведення конкурсу з визначення програм (проектів, заходів), розроблених громадськими організаціями та творчими спілками, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка”; укази Президента України від 25 січня 2012 року № 32/2012 “Питання розвитку громадянського суспільства в Україні”, яким затверджено Положення про Координаційну раду з питань розвитку громадянського суспільства та її персональний склад; від 24 березня 2012 року № 212/2012 “Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходу щодо її реалізації”, яким затверджено відповідні Стратегію та План першочергових заходів щодо її реалізації); вимоги суспільства щодо відкритості інформації та її доступності (закони України “Про доступ до публічної інформації”, “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”; укази Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності”; від 03 жовтня 1992 року № 493/92 “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”; Постанова КМУ від 28 грудня 1992 року № 731 “Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших ОВВ”); європейські та прогресивні світові стандарти розвитку демократичної держави (Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно правового статусу неурядових організацій у Європі (№ СМ/Rec (2007)14), ухвалені 10 жовтня 2007  року).

В контексті даного дослідження, нами здійснено аналітичну обробку:

– наукових джерел (дисертацій, монографій, словників, підручників, посібників, наукових статей);

– матеріалів інформаційно-пошукових систем, серед яких найбільш вагомими для дослідження стали сайти: ВРУ [312; 313]; громадянського суспільства і влади [314]; центру Разумкова “Громадянське суспільство” [85]; Національної служби посередництва і примирення [315]; шотландського парламенту [317]; соціальні мережі ВРУ [335; 333; 334]; єдиний реєстр громадських формувань Мін’юсту України [109];

– архівних матеріалів, що переважно зберігаються у фондах центральних державних архівів, зокрема у Центральному державному архіві центральних органів виконавчої влади й органів державного управління України (ф.1 – ВРУ); поточному архіві ВРУ (ф. 1, оп. 16); Центральному державному архіві громадських об’єднань України (ф. 7, 257, 258 – Центральний комітет ЛКСМУ, ф. 270 – громадське об’єднання “Народний рух України”);

– виступів та доповідей керівників парламенту (щорічні звіти голів Верховної Ради України перед народними депутатами та виборцями – Л. Кравчука [193], І. Плюща [275], О. Мороза [234], О. Ткаченка [355], В. Литвина [208]), голів комітетів парламенту, народних депутатів ВРУ та громадських лідерів.

З метою систематизації вітчизняних та зарубіжних науково-інформаційних джерел, архівних матеріалів, ідентифіковано два рівня дослідження проблеми: загальнонауковий (методологічний, історичний, політичний, організаційно-правовий, соціальний, євроінтеграційний) і суспільствознавчий (за науками, спорідненими з теорією державного управління: філософією, юриспруденцією, політологією, соціологією), що дозволило значно розширити змістовні характеристики дослідження, сформувати його прогностичні гіпотези та практичні результати.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/85662.html