Учасники суспільних відносин, які є об’єктом злочинів проти честі та гідності особи

Приймаючи за основу дослідження концепцію розуміння об’єкта кримінально-правової охорони як охоронюваних КК суспільних відносин, необхідно також дослідити структуру цих суспільних відносин. Однак для початку слід було б навести деякі позиції, що на наш погляд, доводять логічність та обґрунтованість цієї концепції. Такі позиції випливають, зокрема із самої природи суспільних відносин та змісту злочинного діяння.

Відповідно до ст. 1 КК України його завданням є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. Із цього випливає, що дія КК направлена на забезпечення охорони того кола інститутів, які визначені вказаною нормою. Таким чином, ці інститути представляють собою об’єкт кримінально-правової охорони. Однак ст. 1 КК України дає не вичерпний перелік таких інститутів, а наводить лише основні з них, тому об’єкт кримінально-правової охорони повинен розглядатися ширше і не може обмежуватися зазначеними інститутами, а охоплює також честь та гідність особи, службову і господарську діяльність, діяльність з надання публічних послуг, діяльність органів правосуддя тощо.

Цілісно аналізуючи сутність інститутів прав і свобод людини й громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України, а також забезпечення миру і безпеки людства ми можемо об’єднати їх єдиним родовим поняттям – «суспільні відносини». Такий висновок є виправданим, враховуючи те, що ні особа чи її суб’єктивні права та інтереси, ні норми права в їх реальному бутті, ні соціальні чи правові блага та цінності не охоплюють всіх інститутів, які уособлюють собою об’єкт кримінально-правової охорони. На відміну від цього, всі аспекти об’єкта кримінально-правової охорони в повній мірі охоплюються категорією суспільних відносин, які цілком пронизують інститути прав та свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, конституційного устрою та забезпечення миру і безпеки людства, а також інші інститути (в тому числі й волю, честь та гідність особи, моральність, безпеку руху і експлуатацію транспорту, порядок здійснення правосуддя, та ін.), що перебувають під охороною КК.

Отож, об’єктом кримінально-правової охорони у відповідності до чинного законодавства, визнаються суспільні відносини. Однак виникає питання стосовно співвідношення об’єкта кримінально-правової охорони та об’єкта злочину. У теорії кримінального права з цього приводу існує декілька позицій. Однак так чи інакше, вчені схиляються до думки, що ці поняття не є тотожними і відрізняються один від одного за обсягом, змістом, та кримінально-правовим значенням [111, с. 32]. «Зміст об’єкта кримінально-правової охорони, – за словами А. А. Музики, – є ширшим, оскільки виникнення кримінально-правових відносин не обмежується тільки вчинення злочину, а має місце й тоді, коли в діях чи бездіяльності особи немає ознак складу злочину (наприклад, у випадках необхідної оборони, крайньої необхідності, неосудності особи). Тобто, кримінальний закон охоплює коло суспільних відносин, яке є ширшим, ніж та їх сукупність, яку охоплює загальний об’єкт злочинів» [125, с. 25]. Однак навіть за умов такого співвідношення, об’єктом злочину, на наш погляд, є суспільні відносини, оскільки будь-яке злочинне посягання спрямоване на конкретний вияв об’єкта кримінально-правової охорони. Така позиція була висунута М. Й. Коржанським, який зазначає, що «об’єкт кримінально-правової охорони – це ті суспільні відносини, які перебувають під охороною кримінального закону, але злочинному посяганню ще не піддавалися, тоді як безпосередній об’єкт злочину – це ті суспільні відносини, які вже піддалися злочинному порушенню в конкретному випадку посягання на об’єкт кримінально-правової охорони [86, с. 57].

Саме тому, цілком логічно, що об’єктом кримінально-правової охорони визнаються суспільні відносини, бо феномен суспільних відносин охоплює практично всі сфери існування людини, в тому числі й ті сфери, які перебувають під охороною КК та ті сфери, на які спрямовуються конкретні злочинні посягання. Окрім того, суспільні відносини дають повне і цілісне уявлення про природу, суспільну небезпеку, та сутність злочинного посягання. Водночас Є. В. Лащук вказує, що «лише завдяки цій категорії можна отримати чітке уявлення про механізм заподіяння шкоди злочинцем, судити про суспільну небезпеку тих чи інших діянь, що визнаються злочинними, а також визначити сутність взаємозв’язку об’єкта з іншими елементами складу злочину. Урешті-решт, правильна кваліфікація суспільно небезпечних діянь можлива виключно за використання саме аналізованої категорії» [111, с. 33].

Слід зазначити, що об’єкт злочину в науці кримінального права розглядається також як один і факторів гармонізації вітчизняного кримінального законодавства відповідно до європейських стандартів [28, с. 88–90]. Тому вчення про об’єкт злочину в кримінальному праві важко переоцінити, а сам об’єкт злочину виступає комплексною системною категорією, яка, на наш погляд, може знаходити відображення тільки через призму суспільних відносин. Іншими словами складність та багатогранність об’єкта злочину та об’єкта кримінально-правової охорони вказують, що таким об’єктом можуть виступати тільки суспільні відносини.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/138862.html