Роль візуальних компонентів у екобаченні

Більшість дослідників екологічного дискурсу поділяють думку про те, що «питання екології та навколишнього середовища зазвичай не набувають резонансу самі по собі» [199, c. 449]. Екологічні проблеми потрапляють у світові топ-новини саме завдяки ефективним засобам їх висвітлення в мас- медійному дискурсі, серед яких чільне місце посідає невербальний складник. Завдяки своєму маніпулятивному потенціалу візуальний образ стає однією з ключових стратегій у комунікації з екотематики.

Проблема візуалізації екологічного стану як структурний принцип екологічного дискурсу висвітлювалася в лінгвістичних працях здебільшого у зв’язку з розвитком у ХХ ст. туристичної сфери [126, 223]. Ще з часів Просвітництва зображення навколишнього середовища стали метонімічними для розуміння й оцінки стану екології, а такі галузі знань, як візуальна естетика і епістемологія, розвиваються завдяки, зокрема, пейзажним картинам, фотографіям природи [232]. У контексті екологічного дискурсу візуалізована краса природи завжди сприймається як така, якій щось загрожує, а фотограф - як захисник навколишнього середовища. Таким чином, візуалізація стану екології з метою формування громадської думки про нього стає невід’ємним компонентом висвітлення проблем екологічної тематики.

Візуальні образи завжди впливали на американське сприйняття навколишнього середовища, починаючи з картин XVIII-XIX ст. із зображенням Дикого Заходу. З того часу візуальний опис природи засвідчено в різних джерелах інформації, починаючи з вражаючих фотографій льодовиків, що тануть унаслідок глобального потепління [143], до драматичного відео про океани, тропічні ліси, джунглі в телевізійному серіалі “Planet Earth” чи документального фільму “The Last Mountain”, у якому йдеться про виникнення екологічних проблем унаслідок підривання гір заради вугілля.

Як зазначалося раніше, екологічний рух у різних своїх формах послужив поштовхом для дослідження шляхів повідомлення інформації на тему екології. Увага вчених зосередилась в основному на мові, яку використовують прихильники та противники екологічного способу життя, а також на способах її кодування і декодування. Традиційно в аналізі комунікації з екотематики мало уваги приділялося використанню «екологічних образів» та їх взаємодії з текстом.

На відміну від лінгвістики, в інших галузях науки, зокрема, в історії мистецтв, уже існує усталена традиція аналізу візуального образу природи, у межах якої досліджують творчість художників-пейзажистів. Низка робіт присвячена зв’язку між мистецтвом, образом та репрезентацією природи. Наприклад, у своїй класичній книзі Ернст Г омбріх “Art and Illusion: A Study in the Psychology of Pictorial Representation” (1960), де автор порівнює природу з ідеологією, аналізує взаємозв’язок між імітацією природи та роллю традиції, оскільки «щоб навчити художника малювати, самого лише споглядання природи ніколи не було достатньо» [187, c. 11]. У своїх книгах “Iconology: Image, Text, Ideology” (1986) і “Picture Theory: Essays on Verbal and Visual Representations” (1994) теоретик Вільям Мітчелл поглиблює дослідження Е. Гомбріха та інтерпретує образ природи з різних ракурсів: зв'язок між природою та ілюзією, роль «я» у баченні природи, природа vs. звичай, природа як імітація [233, 234]. Трохи раніше Джон Бергер висловив думку про те, що «всі образи є штучними» [136, c. 9] і що «коли ми бачимо пейзаж, ми бачимо себе в ньому» [136, c. 11]. На увагу заслуговує і книга Стіва Бейкера “Picturing the Beast: Animals, Identity, and Representation” (1993), де науковець досліджує роль візуальних образів тварин у сучасній культурі, розвиваючи теорію «дисніфікації» (disnification), згідно з якою репрезентація образів тварин є часто спрощеною, тварин зображують як досить нерозумних істот [130]. Отже, ці та інші праці підтверджують думку про інтерес теоретиків художнього мистецтва до візуального образу природи.

Зацікавленість у візуальному складнику комунікації з екотематики в межах лінгвістики з’явилася пізніше. Особливо вагомим є внесок учених Сіднея Добріна і Шона Морея, які систематизували дослідження невербального компонента в комунікації з екотематики і створили спеціальний термін - ecosee («екобачення»), що означає «вивчення і створення візуальної (ре)презентації космосу, навколишнього середовища, екології і природи на фотографіях, картинах, по телебаченню, у фільмах, відеоіграх, Інтернеті та інших формах мас-медіа» [171, c. 2]. Методологічно екобачення базується на візуальній риториці, семіотиці, теоріях малюнка, образу і простору тощо. Екобачення - це не лише аналіз уже відомих візуальних образів, це дослідження взаємодії між образом і навколишнім середовищем, природою, екологією, а також розробка принципів ефективного візуального дизайну. Дослідження невербального складника допомагає відповісти на питання не лише про частотність використання тих чи інших образів світу природи, а й простежити процес впливу образів на людське бачення природи, образів, що самі по собі створюють «альтернативну реальність».

Екобачення не слід відмежовувати від загальних тенденцій світового розвитку, серед яких потрібно виділити «образний поворот» (pictorial turn), у межах якого візуальні образи все частіше стають предметом дослідження публічного дискурсу [234, c. 11], усе більшу зацікавленість сучасного суспільства, яке Гай Деборд назвав «суспільством спектаклю» (society of the spectacle), у видовищності [161], а також необхідність розвитку в людей «навичок роботи з медіа-текстами» (electracy) (навичок інтернет-грамотності, які дозволяють сповна використовувати можливості мережі, особливо візуальних образів) [267]. Г. Алмер стверджує, що, як і «реальна» природа, яка існує поза мовою, є певні настільки красномовні образи, що заміняють слова. Він пише, що фотографія чи інший візуальний образ може «стимулювати ненавмисну особисту пам'ять», адже в їх основі лежить емоція, а не логіка [267, c. 44].

Зважаючи на такі особливості сучасного розвитку людства, поняття навколишнього середовища слід розглядати в межах візуальної культури, «культури образів»; наше бачення крізь призму образів, у свою чергу, вплине на ставлення до природи.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/84879.html