Концепція побудови організаційно-економічного механізму створення стратегічного потенціалу підприємств

Ефективне господарювання та економічне зростання промислових підприємств безпосередньо залежать від правильно побудованого організаційно-економічного механізму формування стратегічного потенціалу. Підприємства як виробничі системи вимагають створення такого механізму формування їх стратегічного потенціалу, який за інших рівних умов забезпечував би максимальну віддачу від використання ресурсів у процесі досягнення поставлених стратегічних цілей.

У сучасній економічній літературі досить часто зустрічаються такі поняття, як «фінансовий механізм», «господарський механізм», «організаційний механізм», «економічний механізм», але не достатньо дослідженою залишається категорія організаційно-економічного механізму стосовно стратегічного потенціалу. Базовим елементом цього визначення є поняття «механізм». Відповідно до трактування Тлумачного словника української мови, механізм – це: 1) пристрій, що передає або перетворює рух;  2) внутрішня будова, система чого-небудь, що забезпечує порядок у якому-небудь виді діяльності, процесі; 3) сукупність станів і процесів, з яких складається певне явище [21, с. 367; 129, с. 619].

Таким чином, механізм необхідно розглядати стосовно якого-небудь конкретного явища чи процесу. Найбільш часто вживаним є термін «механізм управління» щодо будь-якої організації чи соціально-економічної системи взагалі [17, с. 157-158]. В умовах централізовано-планової системи поняття «організаційно-економічний механізм управління економікою» ототожнювалося з господарським механізмом. Так, механізм управління (господарювання) в Словнику економічних термінів за редакцією О. В. Козлової трактується як відповідний кожній історичній епосі спосіб організації управління суспільним виробництвом з притаманними йому формами, методами, засобами [174, с. 105].

На думку академіка Л. І. Абалкіна, господарський механізм – це складне і багатопланове поняття, яке відображає як внутрішні процеси функціонування економіки, так і її взаємодію з продуктивними силами та надбудовою суспільства [3, с. 6].

Незважаючи на досить значну кількість визначень господарського механізму, які існують сьогодні, принципової різниці між ними, по суті, немає. Саме через комплексний господарський механізм відбувається вплив держави на процес розширеного відтворення. Тобто  господарський механізм можна розглядати як механізм управління певними явищами та процесами. За визначенням авторів підручника з економічної теорії на чолі з                        В. Д. Базилевичем, господарський механізм є структурним елементом економічної системи, що складається із сукупності форм і методів регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих суб’єктів на основі використання економічних законів, економічних важелів, правових норм та інституційних утворень [78, с. 70-71].

Складовою частиною господарського механізму є фінансовий механізм, який присутній як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях. На кожному з цих рівнів діє своя множина інструментів, важелів, форм та методів, за допомогою яких реалізується фінансова політика та загальне управління господарськими процесами. В узагальненому вигляді дефініцію поняття фінансового механізму на макрорівні можна визначити як комплексну схему практичного застосування в господарському механізмі держави фінансових важелів, дія яких спрямована на управління, регулювання та оптимізацію економічних та соціальних процесів [17, с. 158]. На мікрорівні визначення фінансового механізму здебільшого зводиться до управління фінансами підприємства з метою максимізації прибутку останніх [17, с. 160]. Враховуючи специфіку функціонування фінансів підприємства, деякі автори приділяють особливу увагу такому фінансовому методу у складі фінансового механізму, як планування та відзначають його суттєву роль. Інша група авторів концентрує увагу на актуальному в наші дні фінансовому методі – фінансовому контролі. Проте ефективність функціонування фінансового механізму на підприємстві буде залежати не стільки від акцентування уваги на певному методі, скільки від коректної та злагодженої взаємодії усіх складових такого механізму.

Важливе місце у системі господарського механізму займає економічний механізм. Згідно з визначенням Сучасного економічного словника, економічний механізм – це сукупність методів і засобів впливу на економічні процеси [152, с. 223]. Механізм, за Ю. Н. Осиповим, в економічному змісті – це «система, що забезпечує організацію, функціонування, життєдіяльність системи… [система системи й одночасно система в системі… організація організації й одночасно організація в організації]… організація в квадраті, чи інакше – механізм системи» [97, с. 32]. Економічний механізм на рівні підприємства розглядається як сукупність чинників (планування, контролю, оцінки, стимулювання діяльності, економічної відповідальності), які визначають майнові, орендні, виробничі, фінансові відносини між підприємством та його структурними підрозділами, в тому числі між самими підрозділами, дають можливість здійснити внутрішню економічну діагностику підприємства та забезпечують реалізацію економічних інтересів усіх учасників виробництва [53, с. 23].

О. М. Тридід, досліджуючи категорію «організаційно-економічний механізм стратегічного розвитку підприємства», зазначає, що економічні механізми поділяються на власне економічні, організаційно-економічні та організаційно-управлінські. Характерною рисою економічного механізму є його автоматичний характер стосовно процесів, які підтримуються, чи процесів діяльності. Організаційно-економічний механізм відзначається тим, що природний хід економічних процесів може бути змінений їх управлінням або регулюванням. Для організаційно-управлінського механізму характерним є те, що результатом його функціонування виступає управлінське рішення, використовуване в процесах управління підприємством [171, с. 117].

Організаційно-економічний механізм стратегічного розвитку підприємства О. М. Тридід трактує як сукупність елементів, які динамічно розвиваються та є складовою частиною системи стратегічного розвитку підприємства [171, с. 7-8].

Отже, з аналізу літературних джерел випливає, що в найбільш загальному плані під організаційно-економічним механізмом розуміють сукупність конкретних методів, форм та інструментів впливу центру управління на об’єкт управління або взаємодію керуючої підсистеми з керованою.

В контексті нашого дослідження варто звернути увагу на роботи                 Ю. А. Романовської, яка розглядає організаційно-економічний механізм дещо в іншому ракурсі – як інструмент формування певних явищ та процесів [154]. Погоджуючись з думкою згаданого автора, можна зробити висновок, що категорія «організаційно-економічний механізм формування стратегічного потенціалу» є абсолютно правомірною і не суперечить загальному розумінню поняття «механізм». Для прикладу, Ф. В. Зінов’єв, вивчаючи механізм господарювання в агропромисловому комплексі, термін «механізм» трактує як систему, яка визначає порядок певних дій [86, с. 5].

Досить влучним є визначення Т. В. Калінеску, Ю. А. Романовської, О. Д. Кирилова, які трактують організаційно-економічний механізм розвитку стратегічного потенціалу як закономірний процес переходу у нову якісну сукупність елементів, які взаємопов’язані між собою та володіють властивостями системи [97, с. 34]. Таке визначення досліджуваної категорії, на нашу думку, підкреслює головну мету побудови організаційно-економічного механізму – формування такого стратегічного потенціалу підприємства, який забезпечував би досягнення довгострокових конкурентних переваг.

Побудова механізму формування стратегічного потенціалу створює необхідні передумови для того, щоб менеджери підприємства різних рівнів управління чітко уявляли майбутнє свого підприємства та розвивали його стратегічні можливості. При цьому можна простежити взаємозв’язок і взаємодію організаційної та економічної складових механізму: економічна складова, насамперед, буде характеризуватися цільовою спрямованістю, оскільки метою формування стратегічного потенціалу є досягнення певних економічних цілей у діяльності підприємства; організаційну складову варто розглядати як організацію досягнення економічних цілей [97; 154; 171].

Отже, організаційно-економічний механізм формування стратегічного потенціалу підприємств можна визначити як сукупність певних процесів, послідовностей, дій, спрямованих на створення стратегічного потенціалу, а також сукупність інструментів, методів організаційно-правового та економічного характеру, що можуть бути використані при формуванні стратегічного потенціалу.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/38575.html