Оцінка стратегічного потенціалу підприємств деревообробної промисловості регіону

Найбільш розповсюджені в сучасних умовах методи оцінки стану підприємств спрямовані, головним чином, на поглиблений фінансовий аналіз діяльності організації. Проте цього явно недостатньо для розуміння реального потенціалу підприємства. Використовувані методи і теоретичні основи оцінок станів підприємств не дають уявлення про промислове підприємство як про ціле і єдиний організм. Тому доцільним є інший підхід до вирішення цього завдання, своєрідність якого полягає у спробі розширити поле аналізу, не відокремлюючи один від одного фінансові, економічні, виробничі, технологічні, організаційні й адміністративні показники. За основу береться суть самої діяльності промислового підприємства, тих завдань, які воно виконує в процесі свого функціонування. При детальнішому розгляді потенціалу підприємства, його оцінці й управлінні виділяють окремі його складові. Найчастіше потенціал групують за наступними сукупностями його складових:

1. кадрова, виробнича, інтелектуальна, фінансова, підприємницька;
2. виробничо-розподільча, фінансова, маркетингова, організаційно-управлінська;
3. виробничо-технологічна, науково-технічна, кадрова, фінансово-економічна, інноваційна;
4. конкурентна, виробнича, кадрова, фінансова.

Існують методики оцінки окремих складових потенціалу підприємства. Проте для розробки адекватної стратегії розвитку потенціалу підприємства варто мати уявлення про стан і можливість розвитку усієї сукупності його складових. На думку П. А. Петрова [138], для розробки адекватної стратегії розвитку потенціалу підприємства досить мати уявлення про стан і можливості трьох складових стратегічного потенціалу організації:

1. виробничо-технологічний потенціал;
2. фінансово-економічний потенціал;
3. організаційно-управлінський потенціал.

Обрана після моніторингу потенціалу підприємства економічна стратегія має бути диференційована на функціональні блоки, які згодом синтезуються і розподіляються за структурними одиницями і об’єктами. Очевидно, що між усіма стратегіями складаються певні залежності і пропорції, виникають причинно-наслідкові зв’язки [18, с. 111]. Аналіз суті стратегічного потенціалу підприємства показав, що ця категорія має досить складну структуру, і відповідно її оцінка вимагає контролю за великою кількістю показників. У свою чергу, використання результатів такої оцінки можливе за умов існування єдиної шкали, яка ідентифікуватиме значення одного коефіцієнта (індексу). Зокрема, П. А. Петровим розроблена методика аналізу стратегічного потенціалу промислового підприємства в системі стратегічного контролінгу, що складається з наступних етапів:

1 етап – введення початкових даних бухгалтерського і управлінського обліку, статистичної звітності;

2 етап – аналітична обробка і перевірка достовірності інформації, що вводиться, при необхідності проведення коригування даних;

3 етап – формування системи показників для визначення рівня стратегічного потенціалу підприємства, розрахунок фактичних показників за складовими стратегічного потенціалу [138].

Відповідно до поширеної методики [82], оцінка ефективності розвитку деревообробних підприємств може проводитися в п’ять етапів, на кожному з яких здійснюється формування системи індикаторів за наступними ключовими напрямками:

1) стан лісосировинної бази регіону – визначає основу розвитку галузі;

2) ефективність використання сировинної бази – визначається активністю і раціональністю лісогосподарської діяльності лісозаготівельних підприємств;

3) ефективність діяльності деревообробних підприємств – визначається основними характеристиками рівня розвитку виробництва;

4) ефективність розвитку виробничої бази підприємств – відображає стан основних виробничих потужностей по лісозаготівлях, їх ефективність використання та інвестиційну привабливість;

5) ефективність розвитку лісовідновлювальної інфраструктури –відображає раціональність використання лісового фонду регіону.

За даними обласного управління статистики на території Чернівецької області станом на початок 2013 року функціонувало 30 підприємств деревообробної промисловості. Однак не всі підприємства є прибутковими. Зокрема, оголошено банкрутом Красноїльський деревообробний комбінат, збитковими є Вижницький деревообробний комбінат, підприємство «Міраж ЛТД» та ін. Разом з тим зазначені підприємства ще донедавна займали активну позицію на ринку. З метою оцінки особливостей формування стратегічного потенціалу підприємств деревообробної промисловості регіону нами було проаналізовано звітність 8 підприємств галузі, які реально працюють, займають активну позицію на ринку і надали відповідну інформацію за останні кілька років. Підприємства розташовані у різних адміністративних одиницях регіону (Путильський, Вижницький та Сторожинецький райони) і можуть бути репрезентативними як у територіальному, так і в галузевому відношенні.

Отже, проаналізуємо на основі фінансової звітності та доступних даних з інших джерел складові формування стратегічного потенціалу 8 обстежених нами деревообробних підприємств регіону.

Карпатське державне спеціалізоване підприємство агропромислового комплексу «Карпатський держспецлісгосп АПК», яке засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству аграрної політики та продовольства України, розташоване на території Путильського району Чернівецької області. Загальна площа лісу підприємства складає 20988 га. Загальний запас лісонасаджень становить 5683,2 тис. м². Підприємство складається з 6 лісництв. Карпатський держспецлiсгосп АПК займається веденням лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання і відтворення лісових ресурсів, визначає лісову політику на землях лісового фонду, планує i забезпечує використання доходів щодо розвитку лісового i мисливського господарства, здійснює державний контроль за охороною, захистом, використанням i відновленням лiсiв, а також збереженням тваринного світу, займається переробкою деревини. Основними напрямками діяльності держспецлісгоспу є:

• створення насаджень iз швидкоростучих i технічно цiнних деревних порiд, якi в найкоротший термiн дають велику кiлькiсть деревини народному господарству;
•  здiйснення заходiв щодо заміни низькопродуктивних i малоцiнних насаджень на високопродуктивні;
• організація лiсонасiннєвої справи i лісових насаджень;
• поліпшення стану i підвищення продуктивності лiсiв;
• охорона лiсiв вiд незаконних рубок, пошкоджень, самовiльних випасiв худоби в заборонених мiсцях;
• проведення заходів щодо найбільш повного та ефективного використання земельних дiлянок лісового фонду для вирощування лiсiв, полiпшення вiкової структури, зменшення площ земель, не вкритих лiсовою рослиннiстю, зайнятих чагарниками, рiдколiссям, низькорослими i нестiйкими деревостанами. З метою полiпшення якiсного складу лiсiв проводяться рубки догляду за лiсом, санiтарнi рубки, пов’язанi з реконструкцiєю малоцiнних молодих i прохiдних деревостанiв, лiсовiдновнi рубки в деревостанах, якi втрачають захиснi, водоохороннi та iншi кориснi властивостi, iншi роботи.

Карпатський держспецлiсгосп АПК має право ведення у встановленому порядку лісового господарства. Підприємство самостійно планує свою дiяльнiсть, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку вiдповiдно до галузевих, науково-технічних прогнозів, кон’юнктури ринку продукції, товарів, послуг.

Карпатський держспецлiсгосп АПК має перед державою низку обов’язків:

• забезпечує своєчасну сплату податків та інших відрахувань згідно з чинним законодавством;
• створює належні умови для високопродуктивної праці, забезпечує додержання законодавства про працю, правил та норм охорони праці, техніки безпеки, соціального страхування;
• здійснює оперативну діяльність щодо матеріально-технічного забезпечення виробництва;
• здійснює заходи з вдосконалення форм та систем оплати праці працівників з метою посилення їх матеріальної зацікавленості як у результатах особистої праці, так i в загальних підсумках роботи. Підприємство забезпечує економне i раціональне використання фонду споживання i своєчасні розрахунки з працівниками;
• забезпечує мінімальні державні та галузеві гарантії в оплаті праці;
• забезпечує відтворення, охорону, захист i підвищення родючості ґрунтів.
• виконує інші вимоги законодавства щодо ведення лiсового господарства та використання лісових ресурсів;
• своєчасно вносить плату за використання лісових ресурсів;
• не порушує законнi права тимчасових лісокористувачів.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/38575.html