Аналіз джерельної бази дослідження питання державного регулювання організації надання доступної і якісної медичної допомоги на базовому рівні

Системний аналіз літературних джерел за темою дослідження свідчить про те, що питання впливу доступної та якісної медичної допомоги на загальний стан сфери охорони здоров’я та на рівень громадського здоров’я стали предметом дослідження багатьох українських вчених. Адже з точки зору цивілізованого суспільства доступність і якість медичної допомоги є основними характеристиками, які визначають діяльність системи охорони здоров’я і поліпшення цих характеристик є основним завданням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та Урядів країн. Амстердамська декларація Європейського бюро ВООЗ у сфері прав пацієнтів визначила доступність і якість медичних послуг як основні соціальні права громадян, які мають максимально реалізувати європейські держави у своїх системах охорони здоров’я.

Державне регулювання організації надання медичної допомоги в Україні базується на принципах, які враховують як загальні засади організації охорони здоров’я, так і національні особливості, притаманні системі охорони здоров’я кожної країни [28, с. 62]. Стаття 4 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” визначає такі основні принципи державного управління у сфері охорони здоров’я України щодо забезпечення доступності і якості медичної допомоги населенню [118]: визнання охорони здоров’я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним із головних чинників виживання та розвитку народу України; дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров’я та забезпечення пов’язаних з ними державних гарантій; забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами; підвищення медико-соціального захисту найбільш вразливих категорій населення; рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг сфери охорони здоров’я, відповідність завданням і рівню соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, наукова обґрунтованість, матеріально-технічна і фінансова забезпеченість; орієнтація на сучасні стандарти здоров’я та медичної допомоги, поєднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим досвідом; багатоукладність економіки сфери забезпечення доступності якісної медичної допомоги населенню і багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції; децентралізація державного управління.

Механізми, за допомогою яких реалізуються на практиці зазначені вище принципи регулювання організації надання доступної і якісної медичної допомоги населенню, наступні [9, 28, 107]:

- нормативно-правове регулювання організації надання доступної і якісної медичної допомоги;

• фінансування галузі;
• організація системи надання доступної і якісної медичної допомоги  на макро- та макрорівнях;
• розміщення фінансових ресурсів;
• заходи прямого втручання у ринок – адміністративне регулювання.

Науковим дослідженням у цьому напрямку  присвячені праці вітчизняних вчених О.В. Баєвої [9], М.М. Білинської [11], З.С. Гладуна [28-29],                         Д.В. Карамишева [55-56], О.Д. Корвецького [66], Б.Б. Лемішка [76], В.М. Лехан [78-79], В.Ф. Москаленка [101], З.О. Надюка [107], Т.П. Попченко [184],                        Я.Ф. Радиша [178], І.В. Рожкової [190, 193], В.М. Рудого [197], Г.О. Слабкого [206], Н.Д. Солоненко [208], М.В. Шевченко [233] а також російських дослідників        Т.І. Фролової [221], В.І. Шевського [230], С.В. Шишкіна [230] та ін.

Враховуючи значну кількість досліджень цієї сфери, багато принципово важливих питань в аспекті розвитку державного регулювання організації надання медичної допомоги населенню залишаються недостатньо вивченими і потребують цілеспрямованого поглибленого наукового опрацювання. Теоретичне і практичне вирішення цих питань обумовлює високий ступінь актуальності досліджень у цьому напрямку.

Провідна роль у функціонуванні механізмів регулювання організації надання доступної і якісної медичної допомоги населенню належить органам державної влади.

М. Білинська та О. Виноградов стверджують, що в умовах демократичного розвитку Української держави формування її правового простору на засадах верховенства права особливого значення набувають законодавчі повноваження органів державної влади. Серед нормативно-правових актів закон виступає головним регулятором суспільних відносин, займає провідне місце у системі державного управління [12].

Сьогодні особливо актуальним є вирішення загальнотеоретичних, методологічних та прикладних проблем законотворчості, удосконалення практичних аспектів законодавчої техніки, зокрема стандартизація найпоширеніших положень. Тому дослідження організації надання доступної та якісної медичної допомоги, вивчення факторів, що формують доступність і якість та аналіз визначень, якими керуються науковці, практики та управлінці, є необхідним першим кроком для розуміння напрямів удосконалення механізмів державного регулювання вирішення зазначеної проблеми.  

Сучасні вітчизняні суспільні науки використовують ще чимало нечітко визначених термінів з неясним набором суттєвих і несуттєвих параметрів. Але, як сьогодні застерігає П. Надолішній, недостатня розробка понятійного апарату гальмує розвиток теорії, робить неможливим ведення плідної дискусії. І вже далеко не безневинною є термінологічна неточність, а то й плутанина у державних, інших політичних документах [106].    

М. Білинська та О. Виноградов зазначають - “глосарії, словники, довідники і в минулому, і нині слугували і слугують правильному розумінню юридичних понять і термінів, та все ж практика законотворчої діяльності свідчить про серйозні недоліки й суперечності, тому що терміни, використані в законах, мають певний обсяг значень, тому вони можуть бути неоднозначними, а іноді суперечливими” [12].

Так, фактично й досі немає усталених визначень: “медична допомога”, “медична послуга”, “доступ до медичної допомоги”, “доступність медичної допомоги”, “якість медичної допомоги” через що виникає досить багато непорозумінь. Тому, на нашу думку, це питання належить віднести до основних проблемних питань як теорії, так і практики державно-управлінської діяльності у сфері охорони здоров’я.

Отже, приступаючи до дослідження проблеми державного регулювання забезпечення доступної і якісної медичної допомоги населенню необхідно дати наукове тлумачення основних категорій, що складають понятійний апарат  напрямку дослідження. Слід підкреслити, що питанням систематизації та уточнення термінологічного апарату дослідження проблем у сфері охорони здоров’я присвячені роботи О.В. Баєвої, М.М. Білинської, О.В. Виноградова,                   О.М. Голяченка, Д.В. Карамишева, З.О. Надюка, Н.Д. Солоненко О.С. Шаптали та ін.

Розпочинаючи наукове обґрунтування категорій “доступність медичної допомоги” та “якість медичної допомоги” проаналізуємо окремо зміст термінів  “медична допомога” і “медична послуга”.

Поняття “медична допомога” має багато визначень у літературі, проте на теперішній час відсутнє єдине загальноприйнятне тлумачення цього терміну. В одних джерелах медична допомога розглядається як комплекс спеціальних заходів, направлених на запобігання, ранню діагностику та лікування гострих і хронічних захворювань; як комплекс заходів спрямованих на своєчасне виявлення хвороб та відновлення втраченого здоров’я людини; як лікувально-профілактичні і реабілітаційні заходи, здійснювані при виношуванні вагітності, пологах, хворобах, травмах та ушкодженнях [48, 107, 209]. Інші - трактують цей термін, як діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв’язку з хворобами; комплекс заходів, спрямованих на запобігання та ліквідацію страждань, пов’язаних з розладом здоров’я людей у випадках, визначених законодавством, - працівниками інших професій на яких покладено цей обов’язок [12, 145]. Існують також типи тлумачення терміну “медична допомога” відповідно до рівня медичної діяльності (клінічний, рівень закладу, територіальний). Як стверджує П. Бобок медична діяльність, що здійснюється на рівні лікувально-профілактичних закладів та підрозділів, що входять до їх складу, трактується як процес надання медичної допомоги або медичне обслуговування певного контингенту хворих [13]. Чинне законодавство розглядає медичне обслуговування, як діяльність закладів охорони здоров’я та фізичних осіб-підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров’я, що не обов’язково обмежується медичною допомогою [145]. Тобто “медична допомога” – це результат професійної діяльності медичних працівників у закладах охорони здоров’я будь-якої форми власності.

Отже, незважаючи на значну кількість досліджень змісту поняття “медична допомога” на теперішній час відсутнє загальне трактування даної дефініції. У додатку И наведено низку визначень поняття “медична допомога”, що сформульовано українськими дослідниками і нами систематизовано.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/85539.html