Быстрый переход к готовым работам
|
Основні дисфункції законодавчого регулювання рекламної діяльності в сучасних умовахНа сьогоднішньому етапі розвитку рекламної діяльності (далі – РД), модернізації технологій, які в ній використовуються, враховуючи специфіку різних сфер, необхідно констатувати, що чинний закон є занадто загальним і в такому вигляді не відповідає вимогам часу. Модернізація господарського законодавства повинна здійснюватися з урахуванням виявлення тенденцій правового, економічного, політичного та соціального розвитку суспільства [43, с.14]. Законодавець розуміє проблеми необхідності постійного вдосконалення та врахування специфіки суспільних відносин на ринках товарів та послуг, що постійно формуються та розвиваються. Але слід наголосити, що часткові доповнення, зміни, зокрема вдосконалення, які вимагають урахування специфіки РД в окремих сферах, будуть і далі накопичуватися. Це об′єктивний процес, пов′язаний з поглибленням і розширенням предмету регулювання господарських відносин як таких. Спеціалізація норм права на підставі диференціації (особливостей) правового регулювання має визнаватися як необхідне та цілком обґрунтоване правове явище [86,с.37]. Адже у чинному законодавстві України, яке регулює РД, мається на увазі спеціальний ЗУ «Про рекламу», існують суттєві прогалини, що потребують заповнення положеннями, яких не вистачає особливо це стосується законодавчого регулювання особливостей рекламування певних товарів та послуг. Недоліки містяться у нормах, які регулюють РД у сферах медицини та фармацевтики, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, товарів підвищеної небезпеки, фінансових послуг і цінних паперів та об′єктів нерухомості. Слід звернути увагу на засоби розповсюдження реклами, які не можуть залишатися поза увагою законодавця і бути врегульовані на загальних засадах. Шляхів, які рекламодавець застосовує, як засоби донесення реклами до споживача, стає все більше. Пропонуємо розглянути очевидні недоліки ЗУ «Про рекламу», серед яких недостатньо або взагалі не врегульованими залишаються засоби розповсюдження реклами: через мережу Інтернет, поштовим, мобільним та стаціонарним зв’язком, на розрахунково-платіжних документах, реклама на подарунках, реклама на дорожньому та тротуарному покритті й на атипових медійних носіях. У законодавстві України не знайшла свого відображення реклама за допомогою поштового зв’язку (англ. Direkt meil – пряме поштове розсилання), яка стала достатньо розповсюдженим засобом поширення реклами. Такий засіб є письмовим зверненням, що надсилають поштою конкретному представникові цільової аудиторії. Саме цьому засобу поширення реклами притаманна висока ефективність завдяки практичній відсутності зайвої аудиторії, а також особистому, вибірному характеру звернення, тобто з′являється можливість спрямувати споживачів у потрібні інформаційні потоки, надаючи їм орієнтир в умовах ринку [77, с.39]. Таким чином, не споживач шукає потрібний товар, а навпаки. Вважаємо, що розсилку реклами за допомогою поштового зв’язку слід розглядати як неелектронний аналог спаму, замовлення та розсилка якого забороняється законодавством України, тобто має місце непряме порушення норм щодо рекламної розсилки. Н.А. Черемнова слушно розрізняє пряму та непряму поштову рекламу, вважає, що термін «пряма поштова реклама» охоплює не тільки власне пряму поштову рекламу, але й непряму поштову рекламу. Більша частина прямої реклами розсилається за допомогою поштового зв’язку, але значний та все зростаючий обсяг її розповсюджується за принципом «у кожні двері». Рекламні звернення роздаються перехожим, покупцям у магазинах, опускаються у поштову скриньку або віддаються на руки мешканцям будинку. На думку Н. Черемнової, реклама з використанням телефонного, телексного або факсимільного зв'язку, у тому числі поштового, можлива тільки тоді, коли споживачі реклами вже є замовниками (споживачами) рекламодавця або висловили свій інтерес в одержанні рекламної інформації від рекламодавця, і це вважаємо цілком вірним [151,с.105,113].
Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37282.html |
|