Стан дослідження підстав виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності у вітчизняній цивілістиці

Сфера інтелектуальної власності – це середовище з внутрішньою єдністю, в якому здійснюється сукупність різноманітних видів творчої, інтелектуальної діяльності людини, що охоплюють різні сфери економічного та суспільного життя, унаслідок чого створюються об’єкти інтелектуальної власності, права на які охороняються чинним законодавством і за своєю природою є нематеріальними [364].

Це сфера, в якій все гостріше постає проблема співвідношення інтересів творців та користувачів об’єктів інтелектуальної власності.  Проблема пошуку компромісу між монополією творців на їх твори та вільним доступом до них користувачів існує не одне століття. Адже з усвідомленням сутності та значення результатів інтелектуальної, творчої діяльності, актуальності набуло питання визначення умов їх правомірного використання та захисту інтересів творців. Як слушно зазначив Побєдоносцев К.П., твір духу і думки, виражений в слові, належить передусім самому автору не як тілесна річ, але як вираз його особистості і духу, які в ньому є. Між автором і його твором існує подібний зв’язок, як між творцем і створінням, а це відношення, в своїй особистій винятковості, не може не бути визнано всіма. Але як скоро автор видав у світ свій твір, з цієї хвилини відкривається інша сторона авторського права і погляд на його сутність його дещо змінюється. Твір вже не перебуває у виключному зв’язку з творцем своїм; він – в духовному своєму значенні – став надбанням цілого суспільства. Не можна, випустивши слово, вернути його назад: не можна, поділившись із суспільством думкою, в той же час утримати її у виключній своїй владі. Науці і законодавству належить розмежувати у виданому творі точки, в яких авторське, виключне право зустрічається з правом публіки [302, с. 700-701].

У праві інтелектуальної власності можна виділити дві групи охоронюваних законом інтересів: 1) немайнові інтереси; 2) майнові інтереси. До першої групи можна віднести: інтерес у збереженні цілісності твору, у відкликанні твору, встановленні порядку розпорядження правами інтелектуальної власності між співавторами, інтереси особи при її фотографуванні, створенні та розповсюдженні бібліографічних творів тощо. До другої – обмеження прав інтелектуальної власності на користь інтересів певної особи або групи осіб, вичерпності прав інтелектуальної власності, право попереднього користування, установлення пріоритету при конкуренції інтересів тощо [91].

Розв’язання питання співвідношення інтересів творців та користувачів об’єктів права інтелектуальної власності зберігає свою актуальність і в сучасних умовах та позначається на визначенні змісту прав, якими наділяються творці та користувачі об’єктів інтелектуальної власності, а також в певній мірі впливає й на підстави виникнення та закріплення за суб’єктами таких прав.

Так, за радянських часів хоча творці і наділялись немайновими та майновими правами на результати їх творчої діяльності, переважне значення відігравали інтереси суспільства та держави, адже держава переслідувала три мети: по-перше, забезпечити за радянським суспільством можливість використовувати для свого культурного, наукового чи художнього розвитку будь-який твір, який не  приносить суспільству шкоду; по-друге, надати громадянинові, який створив твір, можливість вважатися автором цього твору, виключаючи всякого роду посягання як на авторство щодо цього твору, так і на сам твір у тому вигляді, в якому він створений автором;
по-третє, надати можливість кожному радянському громадянинові, який створив твір у галузі літератури, науки чи мистецтва, отримати винагороду відповідно до кількості і якості витраченої праці [12, с. 6-7]. Обмеження свободи підприємницької діяльності стримувало розвиток засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг.

Такий законодавчий підхід, як і в цілому державна ідеологія, не могли не вплинути на напрями та зміст наукових досліджень як у сфері цивільного права, так і права інтелектуальної власності.  Разом з тим наукові дослідження В.І. Корецького [208], присвячені авторським правовідносинам,  Чернишової С.А. [466] у сфері художньої творчості, К.О. Флєйшиць  [12], В.Я. Іонаса [161; 162], спрямовані на розкриття сутності творів та критеріїв їх охороноздатності, І.Е. Мамиофи, присвячені охороні винаходів [248], мають важливе теоретичне значення для сучасної науки права інтелектуальної власності.  

З набуттям Україною незалежності в нашій державі розпочався новий етап розвитку відносин інтелектуальної власності, який ґрунтується на оновлених засадах. Свобода творчої, інтелектуальної діяльності, належність прав на такі результати їх творцям отримали закріплення в Конституції України.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37928.html