Використання об’єкта права інтелектуальної власності як підстава виникнення цивільних прав та обов’язків

Однією з приватноправових підстав виникнення прав на об’єкти інтелектуальної власності є використання твору.

Так, відповідно до ЦК України право на комерційне найменування виникає з моменту його першого використання. Поряд з закріпленням загальних засад охорони комерційних найменувань у ЦК України, умови використання комерційних найменувань при здійсненні господарської діяльності визначено у Господарському кодексі України. Однак ознайомлення з положеннями вказаних нормативних актів свідчить про наявність певних неузгодженостей, що може призводити до неоднозначного застосування положень законодавства на практиці. Крім того, у законодавстві відсутнє визначення комерційного найменування та вимог до його структури. У зв’язку з цим виникають складнощі щодо розмежування комерційного найменування та найменування юридичної особи, яке не передбачено у переліку об’єктів права інтелектуальної власності [170; 223], а також відмежування комерційного найменування від інших засобів індивідуалізації учасників цивільного обігу, товарів, робіт та послуг.

Комерційне найменування – найменування, яке використовується юридичною чи фізичною особою для позначення своєї підприємницької діяльності та ідентифікації її в господарських відносинах. Основною рисою комерційного найменування є те, що ним позначається певна комерційна діяльність (виробництво, торгівля, посередницька діяльність, наукові дослідження, надання послуг тощо) [198, c.194].

Комерційне найменування повинно відповідати вимогам інформативності, розрізняльності та лаконічності. Як комерційне найменування доцільно розглядати позна­чення, що складається з вказівки на характер діяльності юридичної особи разом з позначенням, що є вирізняльною частиною цього комер­ційного найменування, без посилан­ня на організаційно-правову форму. Така словесна конструкція містить необхідну і достатню інформацію для ідентифікації фірми як суб’єкта комерційної діяльності [419, c.7].

Комерційне найменування є близьким але не тотожним з найменуванням юридичної особи.

Відповідно до ст. 90 ЦК України  юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму.

Найменування установи  має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа  може мати крім повного найменування скорочене найменування. Найменування  юридичної  особи  вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Юридична  особа,  що  є підприємницьким товариством,  може мати комерційне (фірмове) найменування. Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи  може  бути зареєстроване у порядку, встановленому законом. В Україні відсутній спеціальний закон, який би визначав порядок та умови реєстрації комерційного найменування, а тому  така реєстрація не здійснюється.

Принципова відмінність між комерційним найменуванням та найменуванням юридичної особи полягає в наступному: найменування є обов’язковим, комерційне найменування може використовуватись за бажанням юридичної особи; найменування є індивідуальним та не може бути тотожним найменуванню іншої юридичної особи, тоді як допускається використання однакового комерційного найменування різними суб’єктами, якщо це не вводить в оману; на відміну від найменування юридичної особи [335], будь-яких вимог до структури комерційного найменування законодавством України не встановлено.

Відповідно до ст. 489 ЦК України для отримання правової охорони комерційне найменування  має відповідати наступним умовам: надавати можливість вирізнити одну особу з поміж інших;  не повинно вводити в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

Відповідно до ст. 489 ЦК України, право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту  першого використання цього найменування та охороняється без  обов’язкового  подання  заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, чи є комерційне найменування частиною торговельної марки. Відомості  про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.

Отже первинною підставою набуття прав на комерційне найменування є його перше використання.  При цьому, як прямо випливає з положень закону, реєстрація ніяким чином не впливає на момент виникнення прав на комерційне найменування.

Слід зазначити, що положення ЦК України  стосовно набуття прав на комерційне найменування відповідає Паризькій конвенції про охорону промислової власності, відповідно до якої фірмова назва охороняється у всіх країнах Європейського Союзу без обов’язкової подачі заявки або реєстрації та незалежно від того, чи є воно частиною товарного знаку [292].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37928.html