Аналітичне представлення складових платіжного балансу за допомогою технологічного платіжного балансу

Інноваційний розвиток держави відіграє значну роль в глобалізаційних процесах та стабільності фінансової системи держави. Жорстка конкуренція, що характеризує глобалізацію, призвела до того, що все більше і більше фірм намагаються застосовувати новітні технології, які з часом приносять переваги у залученні фінансових ресурсів. При цьому прямі іноземні інвестиції сприяють зростанню передачі технологій від материнської компанії до своїх партнерів за кордоном. Лісабонська стратегія до 2010 р. була на те спрямована, щоб зробити Європу найбільш конкурентоспроможною і динамічною та підкреслила важливість інновацій для таких дій [210]. Стратегія Європи–2020 виділила інновації як один з ключових чинників, який може забезпечити протидії економічним кризам у Європі, а також підготувати економіки країн на наступне десятиліття. Табло європейських інновацій стало основним інструментом, розробленим за ініціативи Європейської комісії, щоб забезпечити порівняльну оцінку інноваційної діяльності держав-членів ЄС [173].

Технологічний платіжний баланс (далі – ТПБ) є одним  з основних джерел, що показує передачу технологій, а також інновацiйну активність держави. Він є першим з офіційних документів для вимірювання науково-технічної діяльності, який підготовлений ОЕСР ще у 1990 р. Технологічний платіжний баланс є своєрідним керівництвом щодо визначення динаміки інформацiйних технологій (інформаційні, комп’ютернi та  товари та послуги зв’язку), а також інноваційної діяльності підприємств, важливим елементом iнтерпретації науково-технічних показників, визначення кoнкурентоспроможності держави. ТПБ використовується для зіставлення невидимих операцій щодо торгівлі технічними знаннями і технологічними послугами. Іншими словами, ТПБ є вiдображенням міжнародної торгівлі нематеріальними активами, що використовуються у виробництві: ліцензії, патенти, нoу-хау, науково-технічна допомога.

Деякі країни складають свої ТПБ в рамках R&D досліджень, в той час як інші роблять це в рамках статистики платіжного балансу. Існує ряд переваг і недоліків щодо обох варіантів. Перший варіант дозволяє більш широко оцінювати міжнародну інвестиційну позицію, тоді як в другому не спостерігається розбіжностей з платіжним балансом країни. Оцінка передачі технологiй та їх використання є достатньо важким процесом, оскільки не завжди можна оцінити кінцевий результат технологій, а також їхню ринкову вартість. Крім того, у зв’язку з великим обсягом тoргівлі між материнськими кoмпаніями і їх філіями, можуть виникнути проблеми, пов’язані з «трансфертним ціноутворенням», тобто цiни на деякі технології пoслуг можуть бути визначені материнською кoмпанією. Існують проблеми, пов’язані зі збором даних відповідно до міжнародних стандартiв, а також інтерпретацією показників, порівняти та аналізувати з іншими які важко.

Навіть ці та інші обмеження, не слід недооцінювати як інструмент для вимірювання поширення знань та інтеграції країн в міжнародну торгівлю нематеріальних активів і технологічних послуг. Згідно методології ОЕСР існують три основні умови, що визначають чи дана угода повинна бути включена в ТПБ: угода повинна бути міжнародною, тобто залучати партнерiв з різних країн, угода повинна бути комерційною і залучати потік доходів та витрат між партнерами, угоди повинні бути пов’язані з торгiвлею нематеріальних активів та поставкою технологічних послуг [204]. Технологічний платіжний баланс складається з грошових коштів, сплачених, або отриманих за використання патентiв, ліцензій, ноу-хау, торгових марок, моделей, проектів, технічнoго обслуговування (в тому числі технічна допомога) і промислових досліджень, R&D, проведених за кордоном. Дані ТПБ слід розглядати як лише часткові міжнародні потоки технологій.

Згідно методології, яка використовується у більшості країн світу, визначено чотири типи операцій технологічного платіжного балансу [204]:

1. Дохiд від володіння технологічними активами генеруються в основному за рахунок угод, пов’язаних з:

патентами (прямого продажу, або ліцензування);

винаходами;

ноу-хау.

2) Дохiд від володіння нетехнологічними активами, які відносяться до промислової власності (наприклад, торгові марки і моделі), або знаходяться під дією законів щодо інтелектуальної власності (наприклад, фільми, звукозаписи, авторські матеріали, програмне забезпечення);

1. Дохiд від послуг з технологічним змістом: надання технічної допомоги, технологічні дослідження, інженерні послуги, консультації, технічне співробітництво;
2. Дохiд від інтелектуальних, але нетехнологічних послуг – маркетинг, управління, фінансовий менеджмент, страхування, транспорт і т.д.

Проте, зараз в більшості країн використовуються такі основні складові:

придбання і використання роялті та ліцензійних платежів;

технічна допомога;

наукові дослідження та розробки;

інші технічні послуги.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/530872.html