Методичні положення оцінки збалансованості платіжного балансу

Визначення основних напрямів регулювання платіжного балансу в Україні за допомогою фінансового інструментарію актуалізувало питання ефективності державної політики щодо платіжного балансу, яка проводилася в останні роки. Для цього необхідним є визначення основних монетарних, валютно-фінансових, бюджетно-податкових, митно-тарифних інструментів, які застосовували з 2008 р. – року, після якого Україні так і не вдалося досягнути позитивного сальдо платіжного балансу. У той же час, доцільність розгляду даного питання пов’язана з тим, що регулювання платіжного балансу часто не розглядається як система інструментів та методів, що вказує на неефективну політику управління ним.

Визначаючи методичні положення формування фінансового механізму регулювання платіжного балансу, нами буде враховано теоретичні положення щодо основних концепцій регулювання та визначено ті методи й інструменти, які необхідними для застосування в Україні. Визначення ефективних методик регулювання платіжного балансу як в закордонній, так і у вітчизняній літературі зазнає постійних змін через поглиблення глобалізаційних процесів, підвищення мобільності капіталу та інших трансформаційних змін в економіці України та світу.

Методичні положення оцінки збалансованості фінансового механізму регулювання платіжного балансу потребують розробки з урахуванням досвіду України, а комплексне застосування відбувається для формування подальшої стратегії регулювання. Крім того, основні складові даного підходу виступають сучасними інструментами визначення стану та методів управління дефіцитом платіжного балансу.

Важливою є позиція Т. Савченко [116, с. 10] щодо комплексного методологічного підходу до оцінки урівноваженості платіжного балансу держави на основі таких критеріїв як відсутність критичних відхилень сальдо основних статей платіжного балансу від їх збалансованого (нульового) рівня, що в Україні поки не спостерігається; низька волатильність показників платіжного балансу; сприяння досягненню макроекономічної рівноваги, що для України наразі є критично важливим; наявність зв’язків між показниками платіжного балансу та параметрами, що визначають макроекономічну рівновагу.

Загалом регулювання платіжного балансу зводиться до сукупності економічних (у тому числі фінансових, грошово-кредитних, валютних, бюджетно-податкових) заходів, спрямованих на раціональне формування його основних статей, усунення причин та факторів появи неврівноваженого стану. Система регулювання платіжного балансу, у першу чергу, це система інструментів за основними напрямками економічної політики, яка поділяється на: монетарну політику, бюджетно-податкову політику, митного регулювання, валютну тощо. Для регулювання платіжного балансу важливим є визначення впливу деяких економічних напрямів на нього і основних заходів покращення:

1. Стан монетарнoї політики має вплив на аналіз зовнішнього сектора, монітoринг ціновoї динаміки та на загальну економічну рівновагу. Основним заходом оптимізації платіжного балансу є регулювання монетарної політики для отримання цінової стабільності у випадку зовнішніх шоків.

Одними з основних цілей монетарної політики є встановлення цінової стабільності, підтримання рівноваги платіжного балансу, сприяння зайнятості та зростання виробництва.

Р. Гбосі [179, с. 72] стверджує, що монетарна політика повинна бути спрямована на контроль за грошовою масою, щоб протидіяти безробіттю, інфляції, економічному спаду або порушенню рівноваги в платіжному балансі. Проте, важливою метою монетарної політики для будь-якої сучасної економіки є підтримка цінової стабільності, яка є основою для досягнення стійкого зростання. М. Нанна [201, с. 2] відзначає, що прагнення до цінової стабільності незмінно припускає непряме переслідування цілей, таких як досягнення рівноваги платіжного балансу.

1. Фінансова політика впливає на виявлення ризиків для фінансової стабільності (включаючи стійкість рахунку поточних операцій, надмірні ризики, пов’язані з фінансовим сектором). Основними заходами в рамках даної політики можуть бути поправка до нормативно-правового забезпечення фінансового сектору та покращення нагляду за забезпеченням фінансової стабільності.
2. Стан платіжного балансу залежить від змін фіскальної політики щодо балансу зовнішнього сектору. Основні важелі в даному напрямі є бюджетні зміни, бюджетні субсидії експортерам, протекціоністське підвищення імпортних мит, скасування податку з відсотків, виплачуваних іноземним власникам цінних паперів з метою припливу капіталу в країну [3].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/530872.html