Фінансове планування як складова фінансового управління суб’єктів малого підприємництва з урахуванням соціалізації фінансів

 Мале підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу і в сучасних умовах господарювання органічно співіснує з середнім і великим підприємництвом на принципах взаємного доповнення [1, c. 89]. Але, на відміну від двох останніх, суб’єкти малого підприємництва є більш уразливими до соціально-економічних потрясінь, незважаючи на більшу гнучкість і здатність до адаптації. Тому важливу роль у зміцненні конкурентних позицій малого підприємництва як форми організації бізнесу відіграє стратегічне управління, невід’ємною складовою якого є фінансове планування [2, c. 101].

У ринковій економіці держава і підприємство є основними незалежними суб’єктами планово-регульованої діяльності. Фундаментальним завданням державного регулювання є підтримка рівноважного стану економіки, забезпечення економічного зростання і підвищення якості життя людей. Планування також спрямоване на розвиток виробництва матеріальних благ, задоволення різних потреб людей і отримання прибутку (доходу). Між плануванням суб’єктів господарювання і державним регулюванням існує механізм економічної взаємодії, обумовлений схожістю завдань і принципів. На взаємодії попиту і пропозиції побудована не лише система ринкового саморегулювання, але і теорія планування економічного розвитку, у тому числі і на рівні підприємств.

Планування як метод ринкового господарювання не може бути безпосередньо використаний як засіб реалізації інтересів, оскільки план сам по собі не народжує інтерес, а служить лише інструментом, що забезпечує ефективність виробничого процесу [3, c. 71]. Через це в плані мають бути закладені можливості реального впливу на інтереси і їх формування. Особливу значущість з точки зору реалізації і взаємної ув’язки інтересів придбаває внутрішньовиробниче планування. Функцію ж безпосередньої реалізації інтересів може виконати ринкова економіка через систему матеріального стимулювання кінцевих результатів праці і забезпечення  ефективності виробництва в цілому. При цьому головним джерелом стимулювання служить прибуток.

Планування на підприємстві виступає основним саморегулятором в ринковій системі господарювання і важливою складовою фінансового управління. Планування є складним динамічним процесом, який відбувається на різних рівнях економічної системи і є складовою стратегічного управління (рис.1.1). Воно передбачає наявність певного методу, технології і організації, взаємопов’язаних між собою і таких, що реалізовуються через систему планових органів (підрозділів).

Метою планування є розробка програм (планів) соціально-економічного розвитку країни, регіону, галузі, підприємства, його структурних підрозділів. У загальному вигляді план – це пропорційність в часі, в ресурсах, засоби нейтралізації несприятливих чинників зовнішнього і внутрішнього характеру. До перших відносяться регіональні, галузеві, конкурентні умови, доступ до зовнішніх фінансових ресурсів тощо. До других обставин відносяться матеріально-технічні, трудові ресурси, збутовий потенціал, внутрішні фінансові ресурси, що в умовах ринкової економіки набуває ключового значення для економіки підприємства в цілому.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/39042.html