Практика оподаткування електронної комерції та його нормативно-правового забезпечення

На сьогодні вказати точні дані щодо обороту ЕК складно. Даються взнаки значні розбіжності в оцінках, що пояснюються не тільки різними методиками, застосовуваними аналітичними компаніями, але й стрімким розвитком ЕК. З перенесенням фінансових операцій до мережі Інтернет виникла додаткова можливість приховувати отримані доходи.

Специфіка ЕК дає можливість її суб’єктам здійснювати господарську діяльність без державної реєстрації та постановки на податковий облік і таким чином ухилятися від оподаткування. Незважаючи на те, що уникнення реєстрації є протизаконним, значна кількість суб’єктів ЕК порушують законодавство, наприклад, створюючи фірми-одноденки, імовірність виявлення яких потребує певних зусиль і часу [1, с. 223]. Оскільки суб’єктами роздрібного сегменту ЕК є фізичні особи (кінцеві споживачі), які не дуже зацікавлені у самостійному інформуванні податкових органів про проведені ними операції, має місце приховування отриманого доходу. Адже зафіксувати можна тільки адресу в мережі Інтернет, яка не дозволяє однозначно ідентифікувати конкретного платника податків. Від діяльності таких фірм потерпає не тільки держава, але й споживачі, які ризикують зіткнутися із шахрайством і в подальшому не матимуть змоги відстояти свої права. Тож удосконалення оподаткування має орієнтуватися переважно на роздрібний сегмент ЕК. За оцінкою вчених приховування бази оподаткування у сегменті В2C становить понад 50–80 % [98, с. 13].

Відповідно до ст. 267 ПКУ торговельна діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (фізичними чи юридичними особами) або їх структурними (відокремленими) підрозділами в пунктах продажу товарів підлягає патентуванню у порядку визначеному законодавством [145]. Тож підприємству, яке здійснює торгівлю через інтернет-магазин, потрібно придбавати торговий патент у випадках, якщо [76; 130, с. 64]:

– покупці оплачують замовлені товари готівкою, чи за допомогою банківської платіжної картки у приміщенні підприємства (торговий патент розміщується на фронтальній вітрині магазину (реального, а не інтернет-магазину), а у разі її відсутності – біля касового апарата);

– покупці оплачують замовлені товари готівкою кур’єру після їх доставки (торговий патент повинен розміщуватися у транспортному засобі, що перевозить товар і кур’єра, або знаходитися у останнього);

• замовлені товари оплачують готівкою як у приміщенні підприємства, так і кур’єру (потрібно придбати два патенти для: приміщення магазину та пересувної торговельної мережі).

В Україні продаж товарів і послуг через мережу Інтернет регулюється Правилами продажу товарів на замовлення та поза торгівельними або офісними приміщеннями, що затверджені наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 19.04.2007 р. № 103 (далі – Правила). Де торгівля товарами в мережі Інтернет визначається як: 1) дистанційна торгівля (продаж товарів поза торгівельними або офісними приміщеннями, за якої вибір товару та його замовлення не збігаються у часі з безпосереднім передаванням вибраного товару споживачам); 2) продаж на замовлення (вид торгівлі, за якої споживач укладає договір купівлі-продажу товарів із продавцем на відстані за допомогою засобів дистанційного зв’язку або здійснює їх попереднє замовлення безпосередньо в продавця) [153].

Критерії визначення податкового зобов’язання для суб’єктів ЕК ґрунтуються на принципах, притаманних для оподаткування традиційних комерційних операцій. Оподаткування суб’єктів ЕК відбувається на основі загальних принципів нарахування і сплати податків та інших платежів (суб’єкти ЕК можуть обирати чи перебувати на загальній системі оподаткування, чи на спрощеній).

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/460779.html