Запровадження спеціального податкового режиму для оподаткування електронної комерції

Для більшості країн світу актуальною є проблема вибору механізму оподаткування ЕК для забезпечення наповнення бюджету держави. Враховуючи, що в світі у кожній країні застосовуються різні податкові режими, відповідно, й податкові ставки, підприємці отримали можливість виробництва, обміну та розміщення своїх товарів і послуг з урахуванням їх вартості у різних частинах світу (як правило, у більш привабливих податкових юрисдикціях). Іноді це суперечить інтересам держави, в якій зареєстрований підприємець у якості платника податків і спричиняє податкову конкуренцію.

На сьогодні проблеми оподаткування ЕК обговорюють і намагаються належним чином вирішити державні діячі, політики та вчені, адже всесвітня мережа Інтернет сприймається як своєрідне міждержавне та міжнаціональне інформаційне середовище. Завдяки мережі Інтернет сформувались і динамічно розвиваються зовсім нові ринки, що утворили самостійний сегмент світової економіки [222, с. 20]. До останніх відноситься й ЕК, тож удосконалення механізму податкового регулювання ЕК з максимальним урахуванням її специфічних особливостей є важливим науковим завданням.

Ведення бізнесу в мережі Інтернет і надмірне податкове навантаження у більшості держав світу й в Україні, зокрема, спонукає СГД у сфері ЕК застосовувати схеми мінімізації податкових зобов’язань, а також переносити господарську діяльність у країни зі сприятливим податковим кліматом, що може негативно впливати на наповнення бюджету держави [94, с. 74].

Як свідчить аналіз праць вітчизняних учених [154, с. 143] запровадження нових податків, як додаткового джерела наповнення бюджету, зокрема й податків у сфері ЕК цілком допустиме. Проте, це може спричинити прояв не тільки стимулюючої, а й дестимулюючої функції податків на неї. Ефективним стимулом для розвитку ЕК на початковому етапі може бути запровадження на декілька років мораторію (наслідуючи, приклад США) на введення нових податків, а також невтручання держави в особі відповідних контролюючих органів. Разом з тим, не виключають доцільність запровадження спеціальних податкових режимів чи податкових пільг для суб’єктів господарювання, які займаються господарською діяльністю у сфері ЕК для стимулювання їх діяльності й збільшення податкових надходжень до бюджету держави.

Внесення окремих поправок до чинного законодавства з урахуванням зарубіжного досвіду та рекомендацій міжнародних організацій може стати найбільш прийнятним напрямом реалізації трансформацій у сфері оподаткування ЕК. Такий висновок співпадає і з позицією ОЕСР, яка у своєму документі „Електронна торгівля: Рамкові умови оподаткування” (OECD, 1998 р., р. 3) визначає, що основними принципами оподаткування, які застосовуються для традиційної торгівлі, потрібно керуватися й для оподаткування електронної торгівлі [53, с. 325]. Безумовно, удосконалення оподаткування ЕК повинно здійснюватися із урахуванням зазначених принципів. Однак, ЕК є специфічним видом діяльності тому потребує розробки спеціального податкового режиму, який максимально враховуватиме її особливості.

В процесі дисертаційного дослідження встановлено, що сьогодні система оподаткування суб’єктів ЕК в Україні базується на застосуванні до них загальновстановлених норм і правил оподаткування (див. рис. 3.1). Однак, як вже зазначалося, механізм оподаткування суб’єктів ЕК в Україні не враховує низку індивідуальних особливостей цього виду діяльності, що спонукає СГД приховувати значний обсяг фінансових ресурсів і дозволяє знижувати показники податкової бази. У сучасному податковому законодавстві недостатньо дієвих методів податкового контролю, які дали б можливість виявляти суб’єктів ЕК, що занижують обсяги фактично отриманих доходів

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/460779.html