Сутність, види і ключові ознаки компетенції підприємства

Нинішні умови функціонування промислових підприємств характеризуються високим ступенем невизначеності та динамічності зовнішнього середовища, що зумовлює необхідність пошуку нових шляхів довгострокового розвитку підприємства. Як визнають дослідники, передумовами такого розвитку є [107]:

розробка та прийняття внутрішньо несуперечливого набору завдань та функціональних політик;

виявлення сильних та слабких сторін у діяльності підприємства шляхом зіставлення його можливостей з умовами зовнішнього середовища та врахування відповідних результатів при формуванні своєї ринкової поведінки;

формування та ефективного використання компетенцій підприємства як його ключових факторів успіху [223].

Перший із зазначених чинників вимагає глибоких наукових та емпіричних досліджень та заслуговує на окреме вивчення. Другий досить розвинутий у працях, присвячених стратегічному управлінню, а також широко представлений у методичних розробках багатьох консалтингових фірм [223]. У зв'язку з цим основну увагу слід приділити такій дефініції, як компетенція підприємства, яка є новою для вітчизняної науки, незважаючи на бурхливий розвиток цього напрямку досліджень у працях зарубіжних вчених і практиків.

Розуміння надзвичайної важливості інформації і знань як головного джерела конкурентних переваг підприємства, необхідність пошуку нових джерел стійких конкурентних переваг в умовах жорсткої конкуренції зумовлює виникнення нових завдань управління знаннями, спрямованими на систематичне дослідження, аналіз, формування і ефективне використання знань на підприємстві. При цьому головним напрямом управління знаннями стає пошук шляхів матеріалізації знань і досвіду, тобто перетворення їх на нову продукцію, процеси та отримання на цій основі нових конкурентних переваг. Вирішення цього завдання можливе на підставі формування та використання компетенції підприємства. В найбільш широкому розумінні під компетенцією підприємства розуміється уся сукупність знань, навичок і досвіду персоналу підприємства у явній або неявній формах, а також ресурсів, необхідних для їхнього втілення у готовій продукції, процесах і послугах. Дослідження змісту та понятійно-категорійного апарату поняття "компетенція" дозволило встановити, що в наукових джерелах це поняття використовується для визначення подібних понять – сильні сторони, вміння, компетенції, відмітні спроможності, знання, невидимі активи. В цілому поняття "компетенція" може мати два значення [266]:

коло повноважень, наданих законом, уставом або іншим актом конкретному органу або посадовій особі;

знання, довід в тій або іншій предметній галузі.

Перше визначення характеризує компетенцію як сукупність знань і досвіду, необхідних для ефективної діяльності в заданій предметній галузі. У такому розумінні вона розглядається на індивідуальному рівні (компетенція персоналу підприємства). Оскільки носієм компетенції є працівники підприємства, то компетенцію також можна визначити з точки зору компетентності персоналу підприємства: компетенція персоналу – це особистісна здатність спеціаліста (співробітника) вирішувати певний клас професійних завдань. Також під компетенцією персоналу розуміють формально описані вимоги до особистісних, професійних і т.п. якостей працівників підприємства (або групи працівників) [61]. У цьому розумінні компетенція використовується в управлінні персоналом підприємства. Сукупність компетенцій, наявність знань і досвіду, необхідних для ефективної діяльності у заданій предметній галузі, називають компетентністю [266]. 

Носієм компетенції є персонал підприємства. Компетенції як сукупність знань, навичок та досвіду персоналу можуть бути втіленими в нематеріальних активах (за умови можливості їхньої вартісної оцінки та перетворення на об'єкти інтелектуальної власності). У протилежному випадку компетенції є колективним знанням, яке зберігається та поширюється усередині підприємства шляхом навчання, комунікації тощо. Отже, можна констатувати, що компетенції на відміну від нематеріальних активів завжди мають "внутрішнє" походження практично без часових обмежень їхнього використання, а також є підґрунтям для створення неповторної відмітності підприємства у ринковому просторі [106] (див. рис.1.1).

Друге трактування поняття "компетенція" надає можливість визначити її як особливий тип інформаційного ресурсу, який містить знання, досвід, навички про спосіб організації і управління ресурсами і бізнес-процесами (спроможностями підприємства) для досягнення поставлених цілей.

У зарубіжних наукових джерелах існують різні підходи до розуміння компетенції підприємства. Виділяють два підходи до визначення компетенції  підприємства: технологічний та інституціональний. Технологічна точка зору розглядає компетенцію як "об'єктивні можливості", які визначають можливості підприємства "створити" (впровадити нововведення) і згодом "монополізувати" наукові і технологічні знання, захопити контроль над ними. Така ключова компетенція піддається об'єктивному виміру за допомогою різних бібліометричних (пов'язаних з кількісним аналізом інформації) технік. Інституціональна точка зору, розроблена П. Селзніком [379], а пізніше розвинена K. Прахальдом і
Г. Хемелем [253], зосереджує увагу на соціальних та економічних чинниках, які впливають на самовизначення підприємства і піддаються ідентифікації за допомогою психолінгвістичної техніки. Вони можуть реалізовуватися через формулювання стратегічних тверджень, які можна розглядати як представлення іміджу підприємства: фактично це словесні віддзеркалення реальності, що суб'єктивно сприймається індивідами.

У науковій літературі в якості аналога компетенції іноді використовують термін "спроможності". Наприклад, К. Ендрюс, використовує термін "відмітні спроможності" для визначення того виду діяльності, в якому  підприємство проявляє себе найкращим чином [312]. У деяких роботах з метою особливо підкреслити важливість "колективного навчання" підприємства використовується термін "спроможності" або "ключова спроможність" для позначення особливої динаміки процесів навчання. Всі ці терміни подобні у тому, що вони позначають унікальні спроможності, знання, сталі поведінкові моделі, які є потенційним джерелом конкурентної переваги підприємства. Проте ключові спроможності не слід розглядати як аналог компетенції, оскільки вони є одним з її елементів і мають бути втілені у готову продукцію, процеси, послуги тощо із використанням відповідних ресурсів, тобто компетенції можна розглядати як похідні від спроможностей, властивих підприємству. Спроможності опосередкують ресурсами, що є у розпорядженні підприємства. Необхідні ресурси визначаються споживчими властивостями товарів і послуг.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/13732.html