Економічна сутність ресурсів розвитку підприємства

Розгляд сутності поняття «ресурси розвитку підприємства» варто починати з досліджень його складових: «ресурси» та «розвиток». Для деталізованого розуміння сутності ресурсів розвитку суб’єкта господарювання та їх характерних ознак, розглянемо поняття та класифікацію ресурсів. Вперше категорію «ресурс» (від французького слова «resourse») в значенні «засоби забезпечення потреби або дефіциту» [2] було використано ще на початку XVII ст. Ця категорія базувалася на принципі відновлюваності природніх елементів, що зумовило ототожнення ресурсів з природними ресурсами. В 1779 р. ресурси прирівнювали до «багатства країни», оскільки на той час забезпеченість країни природними ресурсами визначала потенціал її економічного розвитку і наявність певних економічних переваг. У період кін. XVIII - кін. ХХ ст. з розвитком економічної думки, технологій, зростанням ефективності виробничих процесів і конкуренції, змінювалися погляди на ресурси та їх значення у діяльності промислових підприємств. З розвитком знань, технологій і засобів праці, а також зі збільшення чисельності населення та зростанням цін на ресурси у 70-80 рр. XX ст. розвинені країни почали поступово усвідомлювати необхідність раціонального комбінування та використання обмежених ресурсів.

У розвинених країнах ефективне використання ресурсів вже давно стало основною складовою стратегічних планів розвитку на різних рівнях господарювання, активно розвивається публічно-приватне партнерство у цій

сфері та зростає кількість суб’єктів господарювання, що впроваджують у свою діяльність стандарти соціо-екологічної відповідальності. Вітчизняні підприємства поступово знаходить напрями раціонального використання ресурсів, але вони потребують подальшого вивчення та адаптації.

Очевидним є те, що сутність категорії «ресурс» змінювалась відповідно до еволюції потреб суспільства. Власне бачення еволюції поглядів стосовно економічного аспекту категорії «ресурс» запропонувала І. О. Ляшенко [87], його наведено в дод. А рис. А 1.

Сучасне тлумачення економічної категорії «ресурс» ініційовано особливою роллю людини у системі інформаційної економіки. Є. В. Смирнов розглядає процес трансформації сутності ресурсів підприємства як її поступову гуманізацію, з посиленням зв’язку між нематеріальною складовою ресурсу та людиною, що використовує його для виробництва продукції або надання послуг. На думку науковця гуманістичне розуміння категорії «ресурс» виявляється у дії п’ятифакторної моделі: «земля - праця - підприємницький талант - інформація - капітал». Людина є надфактором, що визначає можливості використання інформації, підприємницького таланту, праці, капіталу, землі [15, с. 33-34].

На сучасному етапі настає нова ера в розумінні сутності ресурсів. Вітчизняні та зарубіжні науковці, лідери корпорацій, підприємці задля підвищення ефективності діяльності, зростання екологічності виробництва й зменшення негативного впливу на зовнішнє середовище та життя населення, підвищення лояльності покупців знаходяться у пошуку нових ресурсозберігаючих технологій та альтернативних напрямків використання ресурсів на базі автоматизації, роботизації, інформатизації та глобалізації. Промислові підприємства, з одного боку, впроваджують ресурсозберігаючі заходи з метою отримання конкурентних переваг на динамічному ринку товарів і послуг. З іншого боку, в умовах підвищення уваги до необхідності збереження навколишнього середовища та охорони здоров’я, споживачі все більше орієнтуються на ресурсоощадливі та екологічно-дружні товари.

Перші згадки щодо сутності та форм суспільної свідомості наявні у працях Арістотеля. З філософської точки зору, дане поняття визначає формування потреби суспільного порядку [107, с. 299]. Науковець Л. В. Ярмол зробив вагомий внесок у дослідження сутності суспільної свідомості. Зокрема, її розглядають у гносеологічному (передбачає вивчення зв’язків і відносин з об’єктом відображення, процесом пізнання тощо) та соціологічному аспектах (аналіз свідомості, яка посідає певне місце у системі суспільства та виконує специфічні функції у суспільному житті) [108, с. 77].

Рис. 1.1 показує поступовий перехід від класичного до сучасного розуміння сутності ресурсів. На основі вищезазначеного та основних тенденцій, спрямованих на застосування ресурсів, необхідних для діяльності підприємств, визначимо основні ознаки, притаманні концептуальному підходу «Соціальні наслідки виробництва»:

-                   пошук і застосування методів ефективного використання ресурсів;

-                   дотримання принципу екологічності у виробництві;

-                   формування спеціальних відділів персоналу та об’єднання підприємств з метою вирішення проблем обмеженого використання ресурсів.

Отже, під впливом концептуального підходу «Соціальні наслідки виробництва» тлумачення сутності категорії «ресурси» може бути наступним: це засоби, що використані для отримання економічної вигоди суб’єктом господарювання і задоволення потреб суспільства з дотриманням принципів раціональності, ощадливості та екологічності виробництва продукції та / або надання послуг або виконання робіт.

Дослідивши еволюцію наукових поглядів, варто перейти до розгляду сутності поняття «ресурси підприємств». На думку Дж. Харінгтона, вони є джерелом допомоги або підтримки діяльності суб’єкта господарювання [172]. С. М. Гончарова вважає, що ресурси фірми - це природні, сировинні, матеріальні, трудові, фінансові цінності, які можуть бути використані в разі потреби для створення продукції, надання послуг, одержання додаткової вартості [173]. В свою чергу, Т. В. Шталь стведжує, що їхня сутність виявляється у факторах виробництва, що представлені сукупністю матеріальних елементів і трудових ресурсів, які формуються на початку функціонування підприємства з метою комплексного використання в процесі виробництва товарів і послуг [174].

З огляду на вищезазначене, ми трактуємо ресурси підприємств як фактори виробництва товарів і надання послуг, цінності та джерела їх забезпечення, які можуть бути використані для досягнення цілей розвитку суб’єкта господарювання.

Багатогранне сутнісне наповнення економічної категорії «ресурс» дозволило упорядкувати їх класифікацію (рис. 1.2). Вважаємо за необхідне до класифікаційної ознаки «сфера використання» додати розподільчі та споживчі ресурси. Під час розподілу відбуваються затрати ресурсів на підтримання зв’язків з посередниками з метою збуту продукції. До споживчих варто віднести сервісне обслуговування, під час якого відбувається застосування ресурсів для підтримання належного стану продукту підприємства або отримання зворотнього зв’язку від споживачів стосовно їх задоволення або, навпаки, незадоволення і необхідності покращення якості товарів і послуг.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/460676.html