Особливості та ключові тренди функціонування і розвитку фармацевтичних підприємств України

Фармацевтичний ринок — це потужний промисловий сектор, який входить у п’ятірку найбільш прибуткових галузей світового господарського комплексу. Фармацевтична промисловість посідає значне місце в економіці України, оскільки є важливим сегментом національного ринку, вона відрізняється великою наукомісткістю та розвиненою кооперацією. Ринки лікарських засобів, на відміну від багатьох інших галузей, жорстко регулюються положеннями, які стосуються умов обігу товару, вимог стосовно якісних характеристик продукції та дозволів, ціноутворення, а також захисту прав інтелектуальної власності [114].

Загальними умовами функціонування підприємств України є:

1)                 криза в економіці країни та зростання державного боргу;

2)                 зростання розмірів Валового внутрішнього продукту за 2014­2016 рр. (дод. Б табл. Б 1) [40];

3)                 з березня 2016 р відзначається підвищення рівня мінімальної заробітної плати (дод. Б рис. Б.1) [111].

Перелічені фактори мають неоднозначний вплив на розвиток роздрібного фармринку. Складна політико-економічна ситуація в країні несприятливо впливає на фармацевтичні підприємства, викликаючи зростання інфляції, труднощі з реалізацією продукції як на вітчизняному ринку, так і закордоном тощо. З іншого боку, підвищення рівня мінімальної

Фармацевтична сфера - це діяльність конкретних господарюючих суб’єктів, пов’язана з виробництвом, зберіганням і розповсюдженням лікарських засобів і виробів медичного призначення, з метою належного забезпечення медико-профілактичних закладів і населення якісними та доступними лікарськими засобами задля збереження та підтримання його здоров’я [66, с. 41].

Вітчизняна фармація базується на потужних високотехнологічних підприємствах, які конкурують з продукцією іноземних виробників. Двадцять чотири українських фармвиробники експортують понад чотириста найменувань лікарських засобів до країн СНД, Азії, Близького Сходу, Африки та Південної Америки — всього до близько шістдесяти країн світу, а ще три — до ЄС субстанції дев’яти найменувань.

Кількість зареєстрованих іноземних лікарських засобів у 2,3 рази перевищує вітчизняні, що засвідчує рис. 2.1. З однієї сторони така ситуація показує відкритість експорту та імпорту, а з іншої - наявність конкуренції з боку зарубіжних виробників.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/460676.html