Вперше як державний соціальний стандарт прожитковий мінімум був легалізований Конституцією України, яка у ст. 46 передбачає, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають гарантувати людині рівень життя не нижче базового соціального стандарту.

Отож, прожитковий мінімум має вагоме значення щодо визначення розміру допомог за правом соціального забезпечення, оскільки на його базі визначається вартісна величина, тобто грошова оцінка основних потреб людини, необхідних для забезпечення її життєдіяльності. Тому зупинимось на цьому питанні детальніше.

Перші спроби обчислити прожитковий мінімум були зроблені ще у 20 роки минулого століття з метою визначення мінімальної заробітної плати. В той час вони проводилися в рамках обстеження бюджетів і побуту радянських сімей. Пізніше ці розрахунки були призупинені і відновилися лише у 60-х роках. Але зважаючи на те, що бідність в країні офіційно не визнавалась терміни „прожитковий мінімум” та „рівень малозабезпеченості” завоювали право на офіційне визнання лише на початку 1970-х рр. разом з розробкою програми допомоги дітям в малозабезпечених сім’ях. Дані категорії, які визначались як певна мінімальна межа, що забезпечує біологічне та соціальне відтворення людини та працівника, мали велике практичне значення. Тоталітарна держава, здійснюючи суворо централізоване регулювання мінімальної оплати праці, спиралася саме на них. Як вказують фахівці, в той час прожитковий мінімум, в  силу замкненості проблеми, законодавчо не затверджувався і тим більше не рекламувався, але постійно експериментально розраховувався. Велись теоретичні дискусії стосовно, що таке прожитковий мінімум, мінімальний споживчий бюджет, на що повинна орієнтуватися мінімальна заробітна плата