Правовий статус будь-якого суб’єкта права в  юридичній  літературі визначають як: систему прав, свобод і обов’язків, які знайшли своє чітке правове закріплення в нормах права, що визначають політико-правовий стан суб’єкта; сукупність прав, свобод, обов’язків і законних інтересів особи, що визнаються і гарантуються державою; законодавчо встановлені  державою  і  взяті  в  єдності права, свободи і обов’язки особи.

Таким чином, в літературі переважно  одностайно  визначають  правовий статус суб’єкта права через сукупність прав і обов’язків, передбачених в  нормах права [64, с. 35].

З огляду на зазначене правовим статусом вищого навчального закладу виступатиме сукупність прав і обов’язків, які встановлені нормами права.

Вченими наголошується на тому, що правовий статус вищого навчального закладу представляє собою комплекс правових засобів, які забезпечують його організацію та діяльність і відображають його становище як  в  системі  вищої  освіти, так і серед суб’єктів ринкової економіки [119, с. 205].

Деякі науковці пропонують використовувати поняття «правова  модель  вищого навчального закладу», яке включає в себе:

1. програмний блок, що формує зміст роботи, цілі і завдання вищого навчального закладу;
2. правові підстави організації вищого навчального  закладу  як  осередку вищої освіти, з одного боку, і суб’єкта підприємництва – з іншого;
3. права, обов’язки і функції вищого  навчального  закладу,  що  призначені  для здійснення програм його діяльності, і його відповідальність;
4. правовий режим управління вищим навчальним закладом, структура і функції його адміністрації [118, с. 37].

На думку дослідників, набуття правового статусу вищими навчальними

закладами визначається:

1. нормами законодавчих актів, інших нормативно-правових актів, а також положеннями засновницьких документів;
2. отриманням    відповідної    ліцензії   на    право    провадження    освітньої

діяльності;

1. предметом    діяльності,   що   закріплений   у   засновницьких  документах тощо [175, с. 185].

В літературі виділяють також такі основні аспекти змісту діяльності вищого навчального закладу як суб’єкта правовідносин:

1. діє на підставі законодавства;
2. є некомерційною організацією;
3. використовує цивільно-правову конструкцію установи;
4. не є публічним (державним, муніципальним) органом;

1. знаходиться у відносинах підпорядкованості з органами виконавчої влади або місцевого самоврядування;
2. здійснює   повноваження   органів   публічного   управління   у   соціальній сфері;
3. здійснює освітні послуги із надання вищої освіти [190, с. 571].

Правовий статус вищого навчального закладу є визначальним для характеру його діяльності, від якого, зокрема, залежать:

• правомочність здійснення освітніх функцій;
• зміст   господарської    діяльності,   в   тому   числі   обмеження    стосовно здійснення фінансово-господарських операцій;
• обов’язки стосовно надання бухгалтерської, податкової і статистичної звітності;
• права щодо реалізації майнових повноважень;
• обов’язки    з    приводу    оподаткування    та    можливість    застосування податкових пільг [55, с. 78].

Чинним  законодавством  вищі  навчальні  заклади  віднесені  до  організацій, які повинні  створюватися  як  некомерційні  юридичні  особи,  передбачені цивільним законодавством і наділені спеціальною правоздатністю [63, с. 83].

Дослідженням   спеціальної    правоздатності    юридичних    осіб    займались С. Н. Братусь,  М.  М. Агарков,  Д. М. Генкін,  В. В. Лаптєв  та  інші  правознавці. Однак неоднозначним залишається питання про суб’єктний склад інституту спеціальної правоздатності. М. І. Брагинський і К. Б. Ярошенко вважають, що суб’єктами інституту спеціальної правоздатності  виступають  юридичні  особи, прямо передбачені в цивільному законодавстві. На їхню думку, вказана вимога (стосовно спеціальної правоздатності) поширюється на установи та інші некомерційні організації, а також на деякі комерційні організації – державні та муніципальні підприємства, казенні підприємства та інші прямо  передбачені  в законі комерційні організації [177, с. 61].

В. А. Рахмілович до суб’єктів цього інституту відносить юридичних осіб, спеціальна правоздатність яких встановлена законом та іншими правовими