Договірними вважаються відносини, врегульовані сторонами з допомогою договору. Вищі навчальні заклади регулярно виступають учасниками договірних правовідносин. Залежно від сфери застосування усі договори, які укладаються вищими навчальними закладами, можна поділити умовно на три групи:

1. укладення договорів з метою оформлення основного виду  діяльності вищого навчального закладу, наприклад договори про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання  додаткових  освітніх послуг вищими навчальними закладами;
2. укладення договорів в інших сферах  діяльності  вищих  навчальних  закладів, не пов’язаних з освітньою діяльністю (наприклад, у сфері наукової та науково-дослідної  діяльності,  інноваційної  діяльності  вищих  навчальних  закладів);
3. укладення договорів у сфері здійснення господарської  діяльності (наприклад, закупівля товарів, робіт та послуг для забезпечення господарських потреб вищих навчальних закладів чи укладення договорів з метою користування матеріально-технічною базою) [154, с. 103].

Договірні відносини за участю вищих навчальних закладів регулюються нормами цивільного та господарського права залежно від їх спрямованості та суб’єктного складу (наприклад, у першому випадку сторонами договору можуть бути вищий навчальний заклад і студент, у другому – вищий навчальний заклад і суб’єкт господарювання).

В юридичній літературі переважає точка зору, згідно з якою договір про надання освітніх послуг наділений цивільно-правовою природою, оскільки

заснований  на  рівності,   автономії   волі  та  майновій  самостійності  сторін [154,  с. 103].

На  думку окремих дослідників,  договір  про надання освітніх послуг поєднує  в собі як цивільно-правову, так і адміністративно-правову природу освітньої діяльності з огляду на публічно-правовий характер [154, с. 103].

Ми ж зупинимось на аналізі лише цивільно-правової  природи  даного договору з огляду на предмет дослідження.

Відповідно до законодавства у сфері освіти підставою для надання освітніх послуг є договір (контракт) із фізичною або юридичною особою, в якому визначаються порядок надання послуги,   розмір  і  терміни  оплати  за  надану послугу [49, с. 12].

Необхідно  відмітити,   що   Постановою   Кабінету   міністрів    України   від 19 серпня 2015 року № 634 затверджено Типовий договір про надання освітніх  послуг між вищим навчальним закладом та фізичною (юридичною) особою [130].

Договір про надання послуг у сфері вищої освіти укладається у письмовій формі та є консенсуальним, оскільки вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами [12, с. 112].

Укладенню договору про надання освітніх послуг передує, як правило, ряд юридичних фактів, зокрема, мова йде про успішне проходження вступних випробувань і проходження конкурсу [17, с. 21]. На думку О. В. Розгон, за своїм змістом договір між абітурієнтом  та  вищим  навчальним  закладом  щодо  допуску до вищої освіти є правочином щодо надання освітніх  послуг  із  відкладеною  умовою (попереднім договором, передбаченим статтею 635 ЦК України). Відкладеною умовою  у  цьому  випадку  вважається  успішне  проходження конкурсу. Однак, вчена наголошує на тому, що, на відміну від юридичного змісту попереднього договору, до такого договору не застосовується положення щодо примушення сторони, яка ухиляється від укладення основного договору, до його укладання та відшкодування збитків [154, с. 103].

Також О. В. Розгон переконана, що договір про надання освітніх  послуг містить елементи публічного договору. Так, вищий навчальний заклад шляхом