Аналітичні моделі прогнозування банкрутства

У світовій та українській економічній літературі запропоновано кілька найпоширеніших методик і математичних моделей діагностики ймовірності настання банкрутства організацій [2, 4, 20, 21, 71, 75, 78, 80, 81, 108, 111, 112, 113, 115, 121, 123, 126, 142, 160, 163, 165, 168, 171]. Перші дослідження аналітичних коефіцієнтів для прогнозування можливих ускладнень у фінансовій діяльності компаній проводилися в США ще на початку тридцятих років. У сучасній практиці фінансово-господарської діяльності закордонних фірм для оцінки ймовірності банкрутства найбільш широке застосування отримали моделі, розроблені Едвардом І. Альтманом і Уїльямом Бівером. Однак, як наголошують багато відомих українських так і російських авторів, численні спроби застосування іноземних моделей прогнозування банкрутства у вітчизняних умовах не принесли досить точних результатів. У зв'язку з цим було запропоновані різні способи адаптації «імпортних» моделей до українських господарських умов, зокрема «Z-рахунка» Е. Альтмана і двофакторної математичної моделі. Нові методики діагностики можливого банкрутства, призначені для вітчизняних підприємств, було розроблено О.П.Зайцевою, А.С.Кізимою, Р.С.Сайфуліним і Г.Г.Кадиковим [109].

Найбільш простою з методик діагностики банкрутства є двофакторна математична модель, при побудові якої враховується всього два показники: коефіцієнт поточної ліквідності і показники частки позикових коштів, від яких залежить імовірність банкрутства підприємства.. На основі статистичної обробки даних щодо вибірки фірм у країнах з ринковою економікою було виявлено вагові коефіцієнти для кожного з цих факторів. Для США дана модель виглядає таким чином (3.1):

               X = -0,3877 -1,0736 · К_{пот _ лікв} + 0,0579 · К_{поз _ коштів} , де                  (3.1)

X – це двофакторна модель прогнозування імовірності банкрутства;

К_{пот _ лікв} –  це показник поточної ліквідності (покриття)  –1,0736;

К_{поз_коштів}  - це показник питомої ваги позикових коштів в пасивах підприємства  +0,0579;

- 0,3877 – це постійна величина.

Потрібно мати на увазі, що ця модель є розробленою для США, а в українських умовах не можна використовувати наведені вище значення коефіцієнтів в (табл.3.1).

Таблиця 3.1      

Ступінь імовірності банкрутства по двофакторній математичній моделі

Розглянута двофакторна модель не забезпечує всебічного оцінювання фінансового стану підприємства, а тому можливі значні відхилення прогнозу від реальності і вона є невисокою.

Застосування даної моделі для українських умов було досліджено
 так само у працях М.А. Федотової, котра вважає, що вагові коефіцієнти
 варто скоригувати відповідно до місцевих умов, і що точність прогнозу двофакторної моделі збільшиться, якщо додати до неї третій показник рентабельність активів. Це дозволяє одночасно порівнювати показник ризику банкрутства і рівень рентабельності продажів продукції. Якщо перший показник знаходиться в безпечних межах, і рівень рентабельності продукції досить високий, то ймовірність банкрутства є дуже незначною. Однак нові вагові коефіцієнти для вітчизняних підприємств через відсутність статистичних даних по організаціях-банкрутах в Україні не було визначено. У ході практичного застосування цих критеріїв було виявлено ряд недоліків вищевказаної системи. Найбільш точними в умовах ринкової економіки є багатофакторні моделі прогнозування банкрутства, що звичайно складаються з п'яти-семи фінансових показників. У практиці закордонних фінансових організацій для оцінки ймовірності банкрутства найбільше часто використовується так називаний «Z-рахунок» Е.Альтмана (індекс кредитоспроможності), що являє собою п’ятифакторну модель, побудовану за даними, що успішно діють для збанкрутілих промислових підприємств США.

Цей метод запропонований у 1968 р. відомим західним економістом Альтманом (Еdwаrd I.Altman). Індекс кредитоспроможності побудований за допомогою апарата мультиплікативного дискримінантного аналізу (Multiple-discriminant analysis - MDA) і дозволяє в першому наближенні поділити господарюючі суб'єкти на потенційних банкрутів і не банкрутів.

При побудові індексу Альтман обстежував 66 підприємств, половина яких збанкрутувала в період між 1946 і 1965 р., а половина працювала успішно, і досліджував 22 аналітичних коефіцієнти, що могли бути корисними для прогнозування можливого банкрутства. З цих показників він відібрав п'ять найбільш значущих і побудував багатофакторне регресійне рівняння. Таким чином, індекс Альтмана являє собою функцію від деяких показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за минулий період.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/411161.html