У нас уже 117303 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 


Діяльність органів внутрішніх справ по застосуванню заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження

Заходи адміністративно-деліктного провадження відіграють значну роль у здійсненні боротьби з проступками. Одним з основних суб’єктів, уповноважених застосовувати ці заходи, є органи внутрішніх справ. Розглянемо специфіку їхньої діяльності щодо застосування заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження.

Розпочнемо з адміністративного затримання, оскільки працівники ОВС найчастіше з усіх правоохоронних органів застосовують цей захід. Відповідно до ст. 262 КУпАП, адміністративне затримання мають право здійснювати посадові особи органів внутрішніх справ при виявленні адміністративних правопорушень, справи про які, відповідно до ст. 213 КУпАП розглядаються органами внутрішніх справ або адміністративних правопорушень, у справах про які, відповідно до пункту 1 статті 255 КУпАП, органи внутрішніх справ складають протоколи про адміністративні правопорушення.

Ст. 59 Конституції України закріплює невід’ємне право кожної людини на отримання кваліфікованої юридичної допомоги, а у випадках, передбачених законом, – безкоштовно. Кожен затриманий має право користуватися допомогою адвоката (захисника) з моменту затримання.

Коли йдеться про затримання, необхідно виділити два варіанти: затримання фізичне (фактичне) і затримання процесуальне (юридичне). Якщо перше – затримання, захоплення, фізичне обмеження свободи дій часто пов’язане із застосуванням сили, доставленням у приміщення ОВС, то друге – оформлення протоколом рішення правоохоронного органу про затримання особи на визначений законом термін. Як би швидко не вирішувалося питання про правове закріплення факту фактичного затримання, ці ситуації в часі не збігаються. В абсолютній більшості випадків особа якийсь час існує в положенні фізично затриманого перш ніж стане затриманим процесуально. Необхідно відмітити, що від моменту фактичного затримання до моменту процесуального оформлення відносно затриманого часто здійснюються протизаконні дії, а час затримання, занесений в протокол, часто відрізняється від часу фактичного затримання і з цією проблемою безпосередньо пов’язане питання про момент надання затриманому захисника [167, с. 23–26].

Як ми вже зазначали, співробітники міліції виступають проти того, щоб вважати за адміністративне затримання фактичне – утримання, зокрема, і на місці здійснення правопорушення, оскільки в цьому випадку виникала б необхідність надання затриманій особі захисника, а це, найчастіше фактично неможливо для співробітників органів внутрішніх справ.

Роз’яснивши затриманому підстави його затримання, а також його права і обов’язки, посадова особа органу внутрішніх справ, відповідно до п. 29 ст. 10 Закону України “Про міліцію”, повинна надати можливість затриманим особам реалізувати встановлене законом право на юридичну допомогу, повідомляти на їхнє прохання про затримання їхнім родичам, адміністрації за місцем роботи або навчання; при необхідності прийняти заходи, щодо надання їм долікарської допомоги, а також до усунення небезпеки чийомусь життю, здоров’ю майну, що виникає в результаті затримання вказаних осіб.

Кодекс України про адміністративні правопорушення також зобов’язує посадових осіб, які застосували як захід адміністративно-деліктного провадження адміністративне затримання, на прохання затриманого про місце його знаходження в найкоротший строк повідомити родичів, адміністрацію по місцю його роботи (навчання), а також захисника.

Згідно зі ст. 29 Конституції України, взяття під варту допускається тільки з дозволу суду. До судового рішення особа не може бути піддана затриманню на термін більше 72 годин. Відповідно до ст. 263 КУпАП, термін адміністративного затримання за загальним правилом не може перевищувати трьох годин. У виняткових випадках термін затримання може складати десять діб. Наприклад, для осіб, які порушили прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон України для встановлення особи і з’ясування обставин правопорушення – до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання або на строк до десяти діб із санкції прокурора, якщо правопорушники не мають документів, що посвідчують їхню особу [168, с. 42].

Осіб, які порушили правила обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, може бути затримано для встановлення особи, проведення медичного огляду, з’ясування обставин придбання вилучених наркотичних засобів і психотропних речовин та їх дослідження – до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання або на строк до десяти діб з санкції прокурора, якщо правопорушники не мають документів, що посвідчують їхню особу.

Розглянемо наступний захід забезпечення адміністративно-деліктного провадження – особистий огляд і огляд речей. Стаття 264 КУАП закріплює мету та порядок застосування цього заходу, а також порядок огляду. Необхідно враховувати, що п. 5, 6, ст. 11 Закону України “Про міліцію” також передбачає можливість проведення особистого огляду, проте застосовується він у цьому випадку не як захід забезпечення адміністративно-деліктного провадження, а як профілактичний захід, спрямований на недопущення або виявлення правопорушень.

Особистий огляд, огляд речей, що знаходяться при фізичній особі, тобто обстеження речей, що проводиться без порушення їхньої конструктивної цілісності, здійснюються у разі потреби з метою виявлення знарядь здійснення або предметів адміністративного правопорушення.

Особистий огляд повинен проводитися особою однієї статі з особою, що оглядається за участю двох понятих тієї самої статі (що не закріплене нормативно, але є логічним і дотримується на практиці). Огляду речей повинна передувати пропозиція особі, що оглядається, пред’явити предмети, що є знаряддям правопорушення. Огляд речей, що знаходяться при фізичній особі (ручної поклажі, багажу, знарядь полювання та риболовлі, здобутої продукції і інших предметів), проводиться також за участю двох понятих, причому їхня стать значення не має. Водночас закон дозволяє у виняткових випадках за наявності достатніх підстав вважати, що при фізичній особі знаходиться зброя або інші предмети, які можуть бути використані для спричинення шкоди життю та здоров’ю інших осіб, проводити як особистий огляд, так і огляд речей, що знаходяться при фізичній особі без понятих [169].

Особи, що проводять огляд, зобов’язані бути пильними, уважними і ввічливими, не повинні допускати дій, що принижують гідність людини. Вони також не мають права розголошувати відомості, пов’язані з перебігом огляду. Не рекомендується проводити в одному приміщенні одночасно особистий огляд декількох осіб.

У разі потреби під час огляду співробітники міліції можуть застосувати фото- і кінозйомку, відеозапис та інші засоби фіксації доказів, що є позитивною інновацією сучасного законодавства, як для додання вагомості доказам у справі про адміністративне правопорушення, так і кримінальному процесу, якщо під час огляду виявляються ознаки злочину [170].

Процесуальним документом, в якому фіксується факт і результати проведення огляду, є протокол огляду або про проведення огляду робиться запис у протоколі про доставлення або в протоколі про адміністративне затримання.

Протокол про особистий огляд, огляд речей, що знаходяться при фізичній особі, підписується посадовою особою, що його склала, особою, відносно якої ведеться адміністративно-деліктне провадження, або власником речей, підданих огляду, понятими. Якщо особа, піддана огляду (власник речей, які оглядали), відмовляється від підписання протоколу, то у протоколі робиться відповідний запис [171].

Як вже наголошувалося, юридичною підставою проведення особистого огляду є також ст. 11 Закону України “Про міліцію”, яка встановлює, що працівники міліції мають право за наявності достатніх даних про те, що громадяни і посадові особи мають при собі зброю, боєприпаси, вибухові речовини, вибухові пристрої, наркотичні засоби або психотропні речовини, проводити в порядку, встановленому законом, особистий огляд осіб, огляд їхніх речей, ручної поклажі та багажу, вилучати вказані предмети, засоби і речовини за відсутності даних про наявність законних підстав для їх носіння та зберігання.

Вказаний огляд як адміністративний захід, часто пов’язується з виявленням і припиненням злочинів і до адміністративно-юрисдикційної діяльності не має прямого відношення, хоча не виключені випадки, коли під час проведення цього огляду виявляються ознаки не злочину, а адміністративного правопорушення.

Наступним заходом є вилучення речей і документів, що регламентується ст. 265 КУпАП. Отже, вилучення речей і документів повинне проводитися у присутності двох понятих. Закон вимагає, щоб про вилучення речей і документів складався протокол або робився відповідний запис у протоколі про доставлення або у протоколі про адміністративне затримання, копія його повинна вручатися особі, в якої вилучені речі та документи або його законному представникові (ст.265 КУпАП). У разі потреби може застосовуватися фото- і кінозйомка, відеозапис, інші встановлені способи фіксації речових доказів, про що робиться запис у протоколі, що підписується посадовою особою, яка його склала, особою, у якої вилучені речі та документи, і понятими. При відмові особи, у якої проведено вилучення речей (документів), у протоколі робиться про це запис.

При здійсненні адміністративного правопорушення, що призводить до позбавлення права керування транспортним засобом, у водія, судноводія, пілота вилучається до винесення ухвали у справі про адміністративне правопорушення водійське посвідчення та видається тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом до вступу в законну силу рішення у справі про адміністративне правопорушення. У цьому разі метою вилучення є забезпечення виконання ухвали (можливо, винесеної в майбутньому за підсумками розгляду справи) про призначення адміністративного покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, який здійснюється шляхом вилучення водійського посвідчення.

Ці дії здійснюються не з метою збирання і закріплення доказів, що підтверджує тезу про багатофункціональність цього заходу забезпечення адміністративно-деліктного провадження. При вилученні водійського посвідчення робиться запис в протоколі про адміністративне правопорушення, а його копія вручається особі, у якої були вилучені документи або його законному представникові [172, с. 168].

У протоколі про вилучення речей і документів необхідно вказувати відомості про вигляд і реквізити вилучених документів, про вигляд, кількість та інші ідентифікаційні ознаки вилучених речей, зокрема, про тип, марку, модель, калібр, серію, номер, про інші ідентифікаційні ознаки зброї, про вигляд і кількість боєприпасів [173]. У разі потреби вилучені речі та документи упаковуються й опечатуються на місці вилучення.

Обов’язковому вилученню підлягають речі, які можуть бути використані як предмет або знаряддя здійснення адміністративного правопорушення; речі, для зберігання яких потрібний спеціальний дозвіл компетентних органів (зброя, сильнодіючі речовини тощо); предмети, заборонені для зберігання у кімнату для адміністративно затриманих (гроші, алкогольні напої, речі, які можуть бути використані для нанесення шкоди здоров’ю, як самій особі, так і третім особам тощо) [174].

Місце зберігання вилучених речей і документів визначається особою, що здійснила вилучення, в порядку, встановленому законом. Вилучена зброя та боєприпаси здаються в чергову частину ОВС і зберігаються там, відповідно до вимог Наказу МВС України від 18.08.1992 № 485 “Про заходи щодо подальшого вдосконалення діяльності чергової служби органів внутрішніх справ України” [175].

Якщо вилучені речі схильні до швидкого псування (наприклад продукти харчування), а також товари, що вимагають спеціальних умов зберігання, піддаються перевірці їх якості відповідними організаціями і передаються на реалізацію, відповідно до постанови КМУ від 25 серпня 1998 р. № 1340 “Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним” [176]. За неможливості реалізації такі речі (продукти) підлягають знищенню, про що складається відповідний акт, який підписується комісією у складі не менше трьох осіб [177, с. 870].

При вилученні наркотичних і психотропних засобів, а також етилового спирту, алкогольної продукції, що не відповідають вимогам стандартів, санітарних правил і гігієнічних нормативів, їх направляють на переробку або знищення в порядку, встановленому законодавством України. Зразки, вказаних предметів, що підлягають знищенню, зберігаються до вступу до законної сили рішення у справі про адміністративне правопорушення [178].

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 26 грудня 2001 р. № 1724 “Про порядок обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі цього майна органам державної виконавчої служби і розпорядження ним”, вилучені речі підлягають оцінці якщо нормою про відповідальність за адміністративне правопорушення передбачено призначення адміністративного покарання у вигляді адміністративного штрафу, що обчислюється у величині, кратній вартості вилучених речей; вилучені речі, що швидко псуються, спрямовуються на реалізацію або знищення; вилучені з обороту етиловий спирт, алкогольна і спиртовмісна продукція, що спрямовується на переробку або знищення [179].

З метою забезпечення законності застосування розглянутих заходів зацікавлена особа може оскаржити застосування цього заходу у вищий орган або посадовій особі [180, с. 144].

 

 

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/51935.html

Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:


© 2006-2016. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.