Сутність і структура дослідницької компетентності майбутнього вчителя початкових класів

В умовах сучасних вимог, зорієнтованих як на засвоєння програмного матеріалу, так і на формування умінь здійснювати саморозвиток, самореалізацію майбутнього вчителя початкових класів, випускник вишу повинен володіти не тільки вміннями відтворювати отримані знання, а й сформованим механізмом самостійного їх набуття. Актуалізується це положення тим, що в Україні створено нові правові засади оновлення освітнього процесу, зокрема, появою нових форм переробки і отримання інформації, ускладненням соціального досвіду, протиріччями, що мають місце у вищій педагогічній освіті, підвищенням вимог до особистісних якостей професіонала. На жаль змістовий компонент професійної підготовки ще зорієнтовано на те, що в майбутнього фахівця формується застарілий стереотип очікування «батьківської опіки» з боку держави і суспільства. Це є однією з причин гальмування, а в багатьох випадках, і відсутності у нього бажання і здатності до активної власної діяльності, неспроможність до адекватної самооцінки і самореалізації. Водночас інтенсивний розвиток сучасних технологій, авторських шкіл, альтернативних інформаційно-комунікативних систем вимагає підготовки фахівця-дослідника, здатного до активного наукового пошуку як основи його професійного саморозвитку і самореалізації.

Не випадково в державних освітніх стандартах значне місце займають завдання формування у студентів умотивованої готовності до дослідницької діяльності, засвоєння знань і вмінь організації науково-дослідницької роботи, розвитку творчих здібностей, що продуктивно реалізовуються як у навчанні, так і у майбутній професійній діяльності. Здатність до наукової роботи, на думку науковців, є одним із показників самостійності й активності особистості, яка здійснює реалізацію своїх можливостей та їх розвиток. При цьому творча активність людини вказує на її здібність до самореалізації [117]. Тому вдосконалення змістового наповнення навчального процесу у професійній підготовці майбутнього вчителя початкових класів вимагає урахування можливостей раціонально, творчо діяти, змінювати освітню ситуацію шляхом зміщення акцентів з оволодіння «знаннями, уміннями і навичками» на формування умінь здійснення самостійного пошуку, проектування траєкторії своєї власної діяльності в освітньому просторі вишу.

 Однак, слід враховувати, що результат залежить від індивідуальних можливостей кожного студента (навчати всіх однаково не можна), тому особистісно орієнтований підхід до організацій навчання має орієнтувати тих, хто навчається, на успіх відповідно до здібностей, рівнів розвитку мислення, а викладачу розглядати студента в якості суб’єкта в активній його діяльності, оскільки, на думку С. Рубінштейна, «в особистості психічні властивості, здібності, риси характеру… не тільки проявляються, але й формуються в ході власної діяльності [187, с. 192]».

На думку вчених, розвиток майбутнього фахівця передбачає, насамперед, опору на саморозвиток задатків і творчого потенціалу індивіда, що вимагає створення для цього відповідних умов (В. Андрєєв, В. Беспалько), що «забезпечують отримання нового знання, його збереження і використання за функціональним призначенням, яке не вичерпується тільки пізнавальним аспектом [6, с. 45]». Природно, що організація професійної підготовки спеціаліста будується не тільки за логікою предмету, а й за логікою майбутньої фахової діяльності (за П. Гальперіним).

Аналогічної точки зору дотримуються представники професійно-діяльнісного підходу (Е. Бондаревська [26], Б. Гершунський [48], С. Смірнов [202], С. Сисоєва [197], В. Сластьонін [200]), які наголошують, що навчальний процес студентів має більш повно моделювати їх майбутню професійну діяльність, в тому числі її дослідницький компонент.

Аналіз освітніх вимог до майбутнього вчителя початкових класів дозволяє стверджувати, що сучасний педагог має діяти не тільки на рівні цілереалізації і бути хорошим виконавцем, але і на рівні цілепокладання. Важливим завданням вчителя початкових класів стає керівництво навчанням, учінням школярів як суб’єктів діяльності, співучасть у формуванні в них понять, дій, що вимагає самостійно вирішувати різного роду життєві ситуації. Педагог має бути готовим до вивчення, аналізу, прогнозування розвитку особистості, самостійного визначення педагогічних проблем і постановки мети, а також до комплексних перетворень у системі початкової освіти та уникнення перешкод і протиріч її розвитку.

Необхідність спрямованості підготовки майбутнього фахівця (у нашому випадку вчителя початкових класів) на формування творчого ставлення до професійної діяльності, на розвиток перетворюючих можливостей особистості вказує Л. Коржова [117, с. 8]. На її думку, особливого значення набуває підготовка студентів до дослідницької роботи як складового невід’ємного компонента їхнього професійного становлення.

 Отже, необхідною умовою якісної професійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів є включення його в науково-дослідну роботу. Так, наприклад, Е. Заїр-Бек, Ю. Соляников розділяють поняття «дослідницька робота» (форма організації наукової і дослідницької діяльності) і «дослідницька діяльність» (процес, що володіє всіма характеристиками діяльності по отриманню, обробці і розповсюдженню нового знання). Тому, на їх думку, «дослідницька діяльність» є ширшим поняттям, яке включає «дослідницьку роботу» [83, с. 96].

Не можна не погодитися з позицією М. Марусинець, яка наголошує, що дослідницька діяльність тих, хто навчається, всіма сьогодні усвідомлюється як факт позитивний і необхідний. Активно, стверджує вчена, дослідницька діяльність впливає на світогляд студентів, формує їх відповідальне відношення до справи і до навколишньої дійсності, саме вона «створює необхідні умови для розвитку і особистого зростання, формуючи і відточуючи такий важливий механізм як рефлексія [140]». Це, по суті, перекликається із позицією Ю. Кулюткіна, який уважає, що «кращим вчителем є власний життєвий досвід. Те, що нам вдається добути самим своєю головою і власними руками, завжди приносить конкретний результат, і плюс ще збагачення індивідуального розвитку. Значною мірою появі цих можливостей сприяє механізм рефлексії і здібності до рефлексій [124, с. 49]».

У свою чергу, В. Загвязінський наголошує, «оскільки навчальний процес завжди за своєю сутністю є дослідницьким, необхідно володіти методикою пошукової роботи, що в умовах компетентнісного підходу – один з основних критеріїв кваліфікації спеціаліста». Дослідницький аспект «… був, є і ще у більшій мірі буде елементом практичної діяльності педагога [81, с. 14]». Ця теза повністю може бути віднесена і до майбутнього вчителя початкових класів, творчий пошук якого може здійснюватися лише у спеціально створених навчальних ситуаціях.

Узагальнюючи точки зору, що існують у сучасній педагогічній теорії на дослідницьку діяльність, наведемо декілька підходів до її визначення. Насамперед, у процесі професійної підготовки наукова діяльність розглядається в якості одного із основних видів формування особистісних і професійних характеристик майбутнього фахівця. У свою чергу під науково-дослідною роботою студентів вищих навчальних закладів розуміється цілеспрямована організація пошукової діяльності як засіб активізації творчої активності, що виявляється у прагненні пізнати нові факти і явища, викликані пізнавальними та іншими мотивами [9; 30; 132; 252]. Чільне місце в системі дослідницької роботи студентів, наголошує В. Богословський, займає «підвищення рівня підготовки фахівців з вищою професійною освітою за допомогою засвоєння ними методів, прийомів, навичок виконання наукових, дослідницьких і творчих робіт, розвитку їх творчих здібностей, самостійності, ініціативи в навчанні і майбутній діяльності [22, с. 50]».

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/40453.html