У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 


Теоретичні основи позашкільної освіти у контексті галузей наук

Вагому традицію щодо дослідження феномену освіти, зокрема позашкільної, має філософський підхід. У розгляді філософських питань сутності позашкільної освіти значну роль відіграють певні філософські течії та історична епоха. Встановлено, що філософія як наука надає методологічну основу для позашкільної освіти, розглядає її сутність, вивчає принципи істинності знання, результатів творчої діяльності.

У філософській традиції поняття освіта, в тому числі і позашкільна, сформувалося і має власну історію розвитку. Становлення феномену освіти як процесу трансляції соціально-культурного досвіду відбувалося вже в епоху первіснообщинного ладу. Спочатку цей процес виявляється тісно пов’язаним з міфологією як формою суспільної свідомості родоплемінного суспільства. Навчання тут представлене як своєрідний ритуал, спрямований на освоєння змісту міфу, і міфотворчість. Провідним і ледве не єдиним способом навчання виступала репродукція – “роби, як я”.

Вагоме значення для теорії позашкільної освіти має антична філософія, в якій закладаються основи гуманізму як типу світогляду, що визнає людину вищою цінністю, унікальною і самостійною істотою. Антична філософія є комплексом ідей і вчень, які були представлені древньогрецькими та давньоримськими мислителями, передусім у період з 7−4 ст. до н. е. Серед них праці древньогрецьких філософів Геракліта, Демокріта, Платона, Піфагора. Незважаючи на те, що їхні ідеї дійшли до нас переважно лише у викладі пізніших авторів, вони відіграли важливу роль у розробці питань позашкільної освіти, таких важливих понять, як діяльність, творчість, культура, природа, пізнання, час, людина, суспільство тощо.

У філософських ученнях античності панівним типом світогляду був космоцентризм, що розглядає все як єдиний Космос, людину ж – як його частину, мікрокосм. Людина занурена в макрокосм, світ, який невичерпний і нескінченний зовні, байдужий, а часто – ворожий людині. Мікрокосм невичерпний і нескінченний внутрішньо, людина повинна прагнути до життя у згоді із Всесвітом і його законами.

Видатний античний мислитель Сократ (469–399 до н.е.) взаємопов’язує розвиток здібностей людини з її правом на освіту. Він уперше ставить питання “навіщо?”, яке значення і сенс мають для людини добро, благо, чеснота, краса, мужність? Усі ці явища – прекрасні, єднає їх – доцільність, яка зв’язує воєдино зміст і форму предмета. Сократ закликає людину займатися пізнанням самої себе і самовдосконаленням. Пошук самого себе в безмежному Космосі – мета всього людського життя. Реалізувати дану мету в практиці, педагогічної діяльності допомагає діалектичний метод Сократа. Метод Сократа включає три стадії: 1) створення пізнавального мотиву шляхом запитань, звернених до життєвого досвіду співбесідника; 2) руйнування помилкових думок співбесідника за допомогою іронії; 3) діалогічний пошук істини через спільний позиційний аналіз [344].

Найповніший системний виклад своїх поглядів на зміст і організаційну структуру системи освіти, мабуть, вперше в історії людства, запропонували такі титани античної філософської думки, як Платон і Арістотель. Їхні погляди є не тільки абстрактними міркуваннями про користь освіти, але, по суті, являють цілу програму реформування системи освіти афінського полісу, що екстрапольована в майбутнє.

Значна увага, починаючи з Платона (427–347 до н.е.), приділяється філософії творчості як одному з основних видів діяльності в позашкільній освіті. Так, зокрема, розвивається вчення про Ерос – спонукальну силу духовного сходження людини до надчуттєвого світу ідей, моментом якого виступає творчість. Платон у трактаті “Закони”, викладаючи свої педагогічні ідеї, особливо виділив соціальну функцію виховання, зокрема завдання зробити людину довершеним громадянином, що вміє підкорятися чи бути справедливим начальником. Була зроблена спроба об’єднати достоїнства спартанського й афінського виховання. Платон вважав, що в навчанні слід забезпечити “свободу покликання”, тобто враховувати особисті схильності (диференціація освіти відповідно до покликання людини). Програма подібного навчання була призначена лише для вільних громадян суспільства.

Платон також формує ієрархію цінностей. Ідея блага стоїть вище ідеї суті. Далі йдуть загальні ідеї істини, добра і краси. Ці загальні ідеї лежать в основі існування людського світу. Платон формує проблеми соціальних типів особи і взаємодії людини і держави.

У діалозі “Держава” Платон аналізує освіту (грец. paideia – пайдейя, духовне виховання, розвиток, що розкриває внутрішній зміст людини) в сенсі, близькому до сучасного розуміння. Він наводить міф про те, як у печері прикований в’язень бачить на протилежній стіні лише тіні реальних речей і не може судити про їх суть, а сприймає уявні речі, тіні за справжню реальність. Коли в’язень звільняється від оков і переходить з печери в реальний світ, подорож супроводжується послідовною зміною образів і уявлень в’язня та його знань відносно суті речей. Переходи з печери в денне світло і назад кожного разу вимагають від очей зміни звичного бачення – так і людська душа послідовно відкриває для себе світ і саму себе. Платонівська Пайдейя означає шлях людини до усвідомленого перетворення – це саморозвиток, що послідовно розгортається. Пайдейя має свій ідеал – образ сонця (істина), до якого прямує в’язень. Самопізнання, з погляду Платона, є єдиний шлях до дійсного світу і справжнього себе.

Платон виділяє чотири провідні чинники розвитку людини: природний (спадковість), соціальний (середовище, оточення людини), педагогічний (усвідомлений вплив іншого), суб’єктний (я сам як суб’єкт саморозвитку).

Величезний вплив на освіту зробили ідеї давньогрецького філософа і вченого-енциклопедиста Арістотеля (384–322 до н.е.). Він надавав першорядне значення державному вихованню. При цьому допускав домашнє виховання до 7 років під наглядом батька, але наполягав на необхідності державного контролю за домашнім вихованням (педономи). Вважав, що після 7 років вихованням повинна була займатися держава. Його трактати слугували протягом багатьох сторіч.

 

 

С системой скидок можно ознакомиться здесь: https://mydisser.com/ru/catalog/view/534198.html

Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.