Порівняльний аналіз сучасної практики позашкільної освіти в Україні та інших державах

Проголошення незалежності України в 1991 р. зумовило суттєві зміни в усіх сферах життя, в тому і числі і позашкільній освіті. Встановлено, що настав новий етап у розвитку позашкільної освіти, який триває донині. Він поділяється на два періоди: 1) 1991–1999 рр. 2) з 2000 р. і по теперішній час.

З метою визначення основних тенденцій і змін у позашкільній освіті проаналізуємо основні засади державної політики, що є “підсумком великої кількості програм, законодавчих намірів та організаційних взаємодій” [438]. Адже саме державна політика є відносно стабільна, організована та цілеспрямована діяльність уряду стосовно позашкільної освіти, яка здійснюється ним безпосередньо чи опосередковано і впливає на життя суспільства. Водночас саме вона є цілеспрямованою дією, а не випадковою, хаотичною поведінкою.

Крім цього, здійснимо порівняльний аналіз сучасного стану державної політики щодо позашкільної освіти в Україні з її організацією в іншій європейській постсоціалістичній державі – Польщі. Розкриємо питання нормативного забезпечення, організаційної структури та управлінської діяльності позашкільної освіти в цих державах.

Слід відмітити, що в Україні державну політику у сфері позашкільної освіти та напрями її розвитку визначено у таких документах, як: Конституція України (1996), Закон України “Про освіту” (1991), Закон України “Про позашкільну освіту” (2000), Закон України “Про загальну середню освіту” (1999), Закон України “Про охорону дитинства” (2001), Національна доктрина розвитку освіти (2002), Положення про позашкільний навчальний заклад (2001) тощо.

Законодавчою основою забезпечення права кожного на здобуття позашкільної освіти став її Основний Закон – Конституція України. Зокрема, ст. 53 Конституції України передбачено за­без­печення роз­витку позашкільної освіти, її доступності, а в ст. 54 – закріплено право громадян на свободу художньої, на­у­кової і технічної творчості, захист інтелектуальної вла­сності тощо. Також у ст. 53 Кон­сти­туції України подано такі важливі поняття, як “позашкільна освіта”, “по­зашкільний навчальний за­клад” [1].

Нормативною базою трансформації позашкільної освіти в період після проголошення незалежності в Україні став новий, демократичний Закон “Про освіту”. Так, у ст.ст. 29, 38, 39 визначено структуру освіти України, зокрема позашкільну освіту як складову системи, а також основні принципи її здійснення [2].

Відмітимо, що Закон “Про освіту” задекларував, що позашкільна освіта та виховання є частиною струк­тури освіти і спрямовується на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні. Установлено, що позашкільна освіта та виховання здійснюються навчальними закладами, сім’єю, трудовими колективами, громадськими організаціями, товариствами, фондами. Здобуття позашкільної освіти ґрунтується на принципі добровільності вибору типів закладів, видів діяльності. Крім цього держава забезпечує умови для одержання учнями і молоддю позашкільної освіти. Також законодавчо визначено і нормативно закріплено заклади, що належать до системи позашкільної освіти, а також спортивні об’єкти, культурні, оздоровчі та інші заклади, необхідні для здійснення навчально-виховної роботи.

Наступною важливою подією в історії вітчизняної позашкільної освіти стала розробка та ухвалення Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”) [10]. У ній наголошується на необхідності виходу освіти України на рівень розвинутих країн світу шляхом докорінного реформування її концептуальних, структурних, організаційних засад, а також через подолання монопольного становища держави в освітній сфері.

Поставлено завдання децентралізації та регіоналізації управління систе­мою освіти, посилення впливу громадськості на прийняття рішень у сфері освітньої політики з поступовим формуванням державно-громадської системи управління освітою, інтеграції у світові освітні структури, забезпечення варіативності освіти тощо.

Особливе значення в цей період мали розробка і прийняття нового Положення про позашкільний навчальний заклад (1996) і Концепції позашкільної освіти (1996).

Наступний важливий період в історії позашкільної освіти України починається на межі століть у 2000 р. у зв’язку з прийняттям Закону України “Про позашкільну освіту” (2000), який визначив правові, соціально-економічні, організаційні, освітні та виховні засади по­за­шкільної освіти.

Відзначимо, що Закон України “Про позашкільну освіту” містить як статті, безпосередньо спря­мовані на організацію позашкільної освіти, так і ті, в яких розкриваються основні засади здійснення позашкільної освіти в позашкільних навчальних закладах. Так, в розділі І закріплено загальні положення щодо організації позашкільної освіти; II – питання організації позашкільної освіти; III – організації позашкільної освіти в позашкільному навчальному закладі; IV – учасників навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі; V – фінансово-господарської діяльності і матеріально-технічної бази позашкільного навчального закладу; VI – міжнародного співробітництва; VII – відповідальності за порушення законодавства про позашкільну освіту [3].

У цілому Закон України “Про позашкільну освіту” містить 30 статей, спрямованих на суттєве посилення правового статусу позашкільної освіти. Так, відповідно до ст. 1 вперше дається визначення таким важливим термінам, як “система позашкільної освіти”, “позашкільна освіта”, “позашкільний навчальний заклад” тощо. Ст. 9 регламентує основні засади державної політики у сфері позашкільної освіти, що полягають у:

– доступності позашкільної освіти громадянам України незалежно від раси, ко­льо­ру шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та со­ці­ального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак;

– фінансуванні державних та комунальних позашкільних навчальних закладів відповідно до їх структури;

– добровільності вибору типів позашкільних навчальних закладів, форм по­за­шкільного навчання і видів діяльності;

– науковості, світського характеру освіти;

– забезпеченні правового і соціального захисту вихованців, учнів і слухачів в їх прагненні до вільного, різнобічного розвитку особистості [3].

Встановлено, що особливе значення для здійснення позашкільної освіти має Закон України “Про охорону дитинства” (2001) [13]. Розроблений і прийнятий на підставі положень Конституції України і Конвенції ООН про права дитини, Закон широко і різнобічно розкриває права та свободи дитини, визначає охорону дитинства стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики в цій сфері. Зокрема, ст. 5 Закону України “Про охорону дитинства” визначає засади організації охорони дитинства, в тому числі “розвиток мережі... позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей, зміцнення їх матеріально-технічної бази”. Ст. 20 встановлює, що “з метою сприяння соціальному, духовному, моральному благополуччю, всебічному здоровому розвитку дитини держава забезпечує їй безкоштовний доступ до національних духовних та історичних цінностей, досягнень світової культури тощо. З цією метою створюється мережа спеціальних дитячих закладів культури, закладів позашкільної освіти, діяльність яких спрямовується на сприяння розвитку індивідуальної та колективної творчості дітей” [13].

Слід відзначити, що основні засади діяльності позашкільних навчальних закладів визначено і затверджено в новому Положенні про позашкільний навчальний заклад (2001), який розкриває організаційно-правові засади діяльності позашкільних навчальних закладів, питання управління і учасників навчально-виховного процесу, фінансово-господарської діяльності та матеріально-технічної бази, міжнародного співробітництва, державного контролю [6].

З’ясовано, що орієнтиром у подальшому розвитку культурно-освітнього простору та потенціалу системи позашкільної освіти України стала постанова Кабінету Міністрів України від 27.03.2002 р. № 378, якою затверджена Програма розвитку позашкільних навчальних закладів на 2002–2008 роки [12]. Основною ме­тою даної Програми стало забезпечення вільного творчого, інтелектуального, духов­ного розвитку дітей у позашкільних навчальних закладах, доступності поза­шкільної освіти, гарантування громадянам права на її здобуття.

С системой скидок можно ознакомиться здесь: https://mydisser.com/ru/catalog/view/534198.html