Головним структуроутворюючим елементом економіки в сучасних ринкових відносинах є підприємство. В умовах загострення конкуренції, посилення глобалізаційних тенденцій виживають лише ті підприємства, які є достатньо гнучкими для швидкої адаптації до вимог ринку, організували виробництво продукції та послуг, уміло використовують працю персоналу.

гармонійному функціонуванні підприємств значне місце посідають фінансові ресурси, які відіграють важливу роль у розвитку господарської діяльності, розширенні й оновленні основних фондів, упровадженні сучасних інноваційних технологій, оплаті праці та соціальних заходах. На діяльність підприємства впливає визначення оптимальної потреби у фінансових ресурсах,

забезпечення їхньої структури, джерел формування та обґрунтованих напрямів використання.

Формування, розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства – це складні динамічні процеси, орієнтовані на максимальну взаємодію із зовнішнім середовищем та забезпечення ефективного функціонування діяльності підприємства. Тому важливо знати, які саме фактори зумовлюють формування фінансових ресурсів та впливають на їх збалансованість та ефективність використання.

Для визначення факторів впливу на процеси формування, розміщення та використання фінансових ресурсів, важливою передумовою є встановлення сутності поняття «фактор». Під фактором у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» розуміють спонукальну силу певного процесу чи явища [35, с. 1526]. Чинник у тому ж джерелі трактують як провідну силу будь-якого процесу, причину, фактор [35, с. 1609]. Тобто, поняття «фактор» та «чинник» розглядатимуться нами у подальших дослідженнях як синонімічні.

Аналіз фахової економічної літератури свідчить про відсутність єдності поглядів науковців на фактори, які впливають як на процеси формування, так і на процеси використання фінансових ресурсів. Так, І.О. Бланк у своїх дослідженнях

109

виділяє зовнішні та внутрішні фактори впливу на формування та використання фінансових ресурсів підприємства. До внутрішніх факторів автор зараховує організацію управління фінансовими ресурсами; забезпечення зв’язку збуту з виробництвом; аналіз ринку продукції; якість фінансового, податкового, управлінського обліку; цінова політика, аналіз цін конкурентів; маркетинг, персонал. До зовнішніх факторів – зміну ціни на ресурси; інфляцію; правове поле; політичний стан; економічний стан країни [21].

Курінна О. В. в основу побудови певної системи факторів покладає принцип сфери впливу на склад фінансових ресурсів підприємства, відповідно до якого всі фактори поділяє на внутрішні та зовнішні, відносно формування та використання фінансових ресурсів. На думку автора, внутрішні фактори, які впливають на обсяги формування фінансових ресурсів, охоплюють: стратегію підприємства, для реалізації якої формуються фінансові ресурси; фінансовий менеджмент, котрий є механізмом управління рухом фінансових ресурсів підприємства; якість організації управління фінансовими ресурсами; принципи організації та ведення бізнесу, якими керуються на підприємстві; рівень досконалості фінансової структури підприємства; загальну оцінку ефективності виробництва та узгодження його з фінансовим планом підприємства тощо.

До зовнішніх факторів, які визначають формування та використання фінансових ресурсів підприємства, належать: рівень конкуренції на ринках ресурсів; зміна політичного курсу влади та правового поля; ступінь розвитку фінансового ринку; стан економіки в цілому; рівень інфляції тощо [117, с. 143]. На нашу думку, такий підхід потребує розширення та конкретизації факторів, їхнього впливу на формування та розподіл фінансових ресурсів підприємства.

Леось О., Коваль І. вважають, що на формування та використання фінансових ресурсів підприємств впливають різноманітні фактори, які щодо суб’єктів підприємницької діяльності доцільно поділяти на внутрішні (несистематичні) – пов’язані безпосередньо з діяльністю окремого підприємства, та зовнішні (систематичні) – непов’язані. До внутрішніх факторів автори зарахували: рівень досконалості фінансової структури підприємства; якість організації управління фінансовими ресурсами; налагодження роботи з

110

посередницькими організаціями, забезпечення зв’язку збутової стратегії із виробничою; аналіз існуючого ринку продукції; якість фінансового, управлінського та податкового обліку; визначення критеріїв відповідності кваліфікації персоналу займаним посадам відповідно до організаційної структури, делегування повноважень, визначення межі відповідальності.

До зовнішніх факторів, які впливають на формування та використання фінансових ресурсів підприємств, можна зарахувати: інфляцію, зміну ціни на ресурси, стан розвитку фінансового ринку. Усі перераховані чинники впливають на формування та використання фінансових ресурсів шляхом регулювання структури та потужності різноманітних фінансових джерел [122, с. 123]. Ми вважаємо, що такий перелік факторів, які впливають на формування та використання фінансових ресурсів, не є вичерпним та потребує деталізації як за групами, так і за рівнем впливу на обрані процеси.

Бердар М. М. у своїх дослідженнях визначає внутрішні та зовнішні фактори впливу на формування фінансових ресурсів підприємств. До внутрішніх чинників, які впливають на формування фінансових ресурсів підприємств належать: рівень досконалості фінансової структури підприємства; якість організації управління фінансовими ресурсами; налагодження роботи з посередницькими організаціями, забезпечення зв’язку збутової стратегії з виробничою; аналіз існуючого ринку продукції; якість фінансового, управлінського та податкового обліку; визначення критеріїв відповідності кваліфікації персоналу займаним посадам відповідно до організаційної структури, делегування повноважень, визначення межі відповідальності.

До зовнішніх факторів, що впливають на формування фінансових ресурсів підприємств, автор зараховує: інфляцію; зміни цін на ресурси; зміни політичного курсу влади; зміну правового поля; стан розвитку фінансового ринку; стан економіки в цілому. Усі перераховані чинники мають вплив на формування фінансових ресурсів шляхом регулювання структури та потужності різноманітних фінансових джерел [13]. На наш погляд, такий підхід потребує розширення та конкретизації факторів, а також визначення їхнього впливу на формування та розподіл фінансових ресурсів підприємства.

111

Петик М. І. до внутрішніх (індивідуальних) чинників, що впливають на формування фінансових ресурсів господарюючих одиниць зараховує: рівень досконалості фінансової структури суб’єкта підприємництва; якість організації управління фінансовими ресурсами; оптимізація потоків сировини / готової продукції з метою мінімізації запасів та відповідних витрат; вироблення оптимальної структури виробничого циклу з метою забезпечення найбільшої віддачі обладнання, зниження впливу сезонності виробництва шляхом випуску альтернативних видів продукції; налагодження роботи з посередницькими організаціями, забезпечення зв’язку збутової стратегії із виробничою; позиціонування, вибір сегментів ринку згідно з виробничими можливостями; визначення критеріїв цінової політики, позиціонування продукції в координатах «ціна – якість»; аналіз існуючого ринку продукції; якість

фінансового, управлінського та податкового обліку; планування дистриб’юторської мережі, планування роботи з контрагентами та її узгодження з фінансовим планом ділової одиниці; планування рекламної кампанії; здійснення цінової політики, виходячи із витрат на виробництво, пошук шляхів їхнього зниження, аналіз цін конкурентів; аналіз структури витрат та шляхів її оптимізації; загальна оцінка ефективності функціонування виробництва та узгодження його із фінансовим планом господарюючого суб’єкта; визначення критеріїв відповідності кваліфікації персоналу займаним посадам згідно з організаційною структурою, делегування повноважень, визначення межі відповідальності; характеристика персоналу згідно з організаційною структурою та фінансовим планом суб’єкта господарювання [151]. Ми вважаємо, що такий підхід досить ґрунтовно розкриває проблему визначення факторів впливу на фінансові ресурси підприємства, однак виокремлені фактори необхідно систематизувати за групами, що уможливить полегшення їхньої ідентифікації, аналізу та управління.

своїх дослідженнях М. І. Петик досить узагальнено розглядає зовнішні фактори впливу на фінансові ресурси, виділяючи, зокрема, такі: стабільність національної валюти, прогнозованість інфляції, стимулююча облікова ставка НБУ, ринок капіталів, його інфраструктура, фондовий ринок України. На нашу

112

думку, цей перелік факторів не є вичерпним та потребує подальшого уточнення.

процесі формування фінансових ресурсів підприємства важливе значення має забезпечення оптимальної структури їхніх джерел, тобто співвідношення між власними та залученими коштами.

Аналіз зарубіжної та вітчизняної економічної літератури дав змогу визначити фактори впливу на структуру фінансових ресурсів підприємств. Так, науковці Р. Брейл та С. Майєрс у своїх дослідженнях стверджують, що під час вибору структури капіталу можуть бути використані чотири фактори: податковий захист, діловий ризик, ліквідність активів, фінансовий заслін [27]. На наш погляд, такий підхід є досить вузьким та не враховує вплив інших внутрішніх та зовнішніх факторів на вибір джерел фінансування діяльності підприємства.

П. Етрілл виокремлює ряд внутрішніх факторів впливу на структуру капіталу, а саме: ставлення власників до ризику, ставлення менеджерів до ризику, відношення кредиторів до підприємства, доступність акціонерного капіталу. До зовнішніх факторів автор зараховує лише вплив фінансового ринку на структуру капіталу [215, с. 341]. Ми вважаємо, що такий підхід не повною мірою розкриває вплив факторів на структуру фінансових ресурсів підприємства, оскільки основний акцент автор робить на управлінських факторах. Що стосується зовнішніх факторів, то автор не враховує інших факторів, які завжди мають значний вплив на вибір системи фінансування діяльності підприємства.

Г. О. Швиданенко та Н. В. Шевчук під час управління структурою капіталу підприємства вважають за необхідне враховувати: величину податків, якість активів, витрати на одержання кредиту, рівень доступності фінансування, рівень витрат з обслуговування та погашення боргу, витрати на емісію та розміщення акцій, ступінь ділового ризику, стратегія фінансування [211, с. 127]. Запропонований підхід в основному визначає вплив фінансового ринку на вибір структури капіталу, однак не враховує інших особливостей економічного середовища.