Змістовна характеристика дитячої книги як універсальної цінності

Завдання цього підрозділу полягає у висвітленні підходів до визначення дитячої книги та дитячої літератури, розкритті ролі книги у вихованні дитини від її появи до сучасності. Із цією метою було проведено теоретичний аналіз літературних джерел, зіставлення та класифікація інформації. Результати дослідження викладено нижче.

Матеріальний світ, у якому живе сучасна дитина, можна охарактеризувати як складний, багатогранний, динамічний. Швидкий розвиток технологій, інформаційних систем призводить до інтенсифікації процесів сприйняття та засвоєння дитиною предметів навколишнього світу. У таких умовах роль книги також набуває трансформації, що дає підстави для дискусій книгознавців, філологів та педагогів з приводу її значущості для життя окремої людини й сучасного суспільства загалом. Здебільшого це зумовлено появою потужних конкурентів книги у вигляді комп’ютерних мереж, електронних книг, аудіокниг, які спрощують та пришвидшують отримання інформації. Отже, безумовно, книга як носій інформації в сучасному світі не є унікальною. Проте навіть у інформатизованому сучасному світі вона залишається джерелом духовного зростання особистості, осередком культури нації, свідком історії людства. Уважаємо, що проблему виховання в сучасної дитини ціннісного ставлення до книги слід розглядати не лише як таку, що пов’язана зі збагаченням її  внутрішнього світу, а й власне із долею самої книги в теперішньому та  майбутньому житті людства.

Ціннісне ставлення до книги закладене історично: з появою перших рукописних книг вони були засобом збереження описів історичних подій та водночас символом мудрості, заможності. У Стародавній Русі панував культ книги. Відомі факти, що під час пожеж люди насамперед виносили книги й ховали їх у безпечні місця. Книги передавалися з покоління в покоління, згадувались у заповітах, дарувалися на весілля чи повноліття. У ХІ – ХІІІ ст. завдяки поширенню писемності культ книги продовжував зростати.

Книга відігравала неабияку роль у соціальному статусі людини та її особистісному зростанні: уміння читати дозволяло людині розширювати обрії своїх знань та підніматися на більш високий культурний рівень. Водночас високий кошторис робив книгу цінною не тільки в духовному, а й у матеріальному сенсі. Із появою друкованих книг їхня цінність не знизилася, оскільки вони стали засобом навчання грамоти та виховання більшої частини населення [256]. Інформаційно-освітня та виховна функції книг і сьогодні залишаються одними з найважливіших.

Подальший культурний і технічний розвиток людства сприяв якісному та кількісному зростанню книжково-друкарської справи. Безумовно, література та її втілення в книзі є обличчям будь-якої історичної епохи: у ній віддзеркалено суспільно-політичні події, культурні та національні цінності, навіть матеріальний стан певної країни. Про останній красномовно свідчить якість оформлення книги. На нашу думку, книгу можна вважати універсальною цінністю, яка уособлює в собі людські цінності та є засобом їх формування в молодого покоління.

Багатогранність та неоднозначність ролі книги в сучасному світі підкреслюється великим розмаїттям визначень самого поняття „книга” та відсутністю універсального визначення, яке б відобразило сутність книги. Р. Ескарпіт, автор книги „Революція у світі книг” пояснював це тим, що, як і все живе, книга не вміщується в жорсткі рамки визначень, тому поки що нікому ще не вдалося дати їй точне і усталене визначення [259]. А. Низовий називає три причини цього явища: 1) невизначеність етимології терміна „книга”; 2) складність самої книги як суспільного явища, багатогранність і багатоаспектність її соціального призначення; 3) намагання більшості фахівців відобразити в цьому визначенні всю палітру функціонального навантаження книги та її впливу на людину й суспільство [160, с. 37 – 38].

Надамо характеристику основних підходів до визначення ключового поняття нашого дослідження. Ця дефініція є предметом вивчення філософів, філологів, книгознавців, бібліографів, письменників, тому й акценти у визначеннях доволі різні. Уперше в давньоруській писемності на слово „книги” натрапляємо в Остромировому Євангелії (1056 – 1057) [167], яке подано в множині та позначає загальне знання, а не конкретно книгу. В однині термін „книга” зафіксовано значно пізніше, у 1263 році, в одного з монастирських писців [43].

Попри суттєві розбіжності у визначеннях учених та письменників, очевидними є спільні риси, а саме: книга визначається як твір писемності та друку (І. Баренбаум [20], А. Барсук [21], В. Коссов [118], А. Черняк [249]) та засіб інформації (І. Баренбаум [20], О. Гречихін [69], В. Коссов [119], А. Черняк [249]). Цікавим є факт, що у визначеннях сучасних науковців майже не трапляється термін „твір писемності та друку”, натомість з’явилися такі інтерпретації книги: документ (Г. Швецова-Водка [252], І. Моргенштерн [152]) неперіодичне друковане видання (М. Рудь, Я. Ісаєвич [105]), форма, що історично склалася (Є. Немировський [159]), блок-кодекс неперіодичного видання  (А. Низовий [160 ]), семантична інформація (О. Іоффе [100]). На нашу думку, це свідчить, по-перше, про тяжіння до формального визначення книги, тобто розкриття її зовнішніх ознак, а не сутності; по-друге, про ігнорування естетичного, духовного, піднесеного значення книги, що відбивається в слові „твір”.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/40071.html