Використання книги як педагогічного засобу в роботі з дітьми: методичний огляд

Як уже було зазначено в попередньому підрозділі, книга для дітей із моменту своєї появи використовувалась для їхнього навчання та виховання. Власне, те, що першою друкованої книгою в стародавній Русі став „Буквар” Івана Федорова також є невипадковим – це свідчить про значення, яке їй надавали в суспільстві як засобу набуття освіти, залучення до дорослого світу. Простежимо шляхи й способи використання книги як засобу педагогічного впливу на дітей на рівні теоретичного осмислення цієї проблеми й узагальнення практичного досвіду, що склалися в різні історичні часи й до сучасності.

Одна з ознак дитячої книги полягає в її багатофункціональності, здатності розв’язувати одразу низку педагогічних завдань. У визначенні функціонального призначення дитячої книги нами враховано результати дослідження О. Баренбаума, який визначив функції книги (інформаційно-комунікативну, ідеологічну, пізнавальну, естетичну, етичну) [19], а також дослідження А. Богуш, Н. Гавриш, Т. Котик, у яких визначено функції дитячої літератури (виховна, розважальна, історична, культуроносна, естетична, національно-духовна, інформаційно-освітня) [35, с. 58 – 59].

Уважаємо, що буде справедливим стверджувати, що дитяча книга реалізує виховну, розважальну, історичну, культуроносну, естетичну, національно-духовну, інформаційно-освітню функції.

Задля повноцінної реалізації виховної функції необхідно здійснювати інтегрований вплив на почуття та емоції дитини із метою перенесення „знань та почуттів дітей, які вони одержали під впливом книги, в їх активну, практичну діяльність” [35, с. 55]. Розважальну функцію книги здійснюють гумористичні твори, такі як „Бруднуля”, „Вереда”, „Не загублюся” Г. Бойка; „Ой болить у мене зуб” В. Ладижця; „Упертий Гриць”, „Лікарня в зоопарку”, „Турботливі друзі” Д. Білоуса та ін. Історична функція реалізується через перекази, оповідання, казки про давніх героїв українського народу (Олексу Довбуша, Кирила Кожум’яку, Наливайка, Богдана Хмельницького та ін.). Культуроносна функція літератури полягає в зосередженні особливостей національної культури в мові, образних висловах, драматургії твору. Отже, відбувається інтеріоризація культурних традицій, надання їм особистісно значущого смислу. Щодо естетичної функції, то первинну роль відіграють ілюстрації, через які деякі книги, особливо старовинні, вважаються справжніми витворами мистецтва. Особливу роль відведено поетичним творам, які своєю образністю, мелодійністю здатні викликати почуття прекрасного та естетичне задоволення в дитини. Для реалізації національно-духовної функції особливе значення мають твори, що відображують серце свого народу. Ідеться про фольклор, „який акумулює в собі не тільки квінтесенцію національного досвіду, а й витончену влучність та точність рідної мови”. Нарешті, інформаційно-освітня функція книги полягає в її насиченості інформацією, яка може бути абсолютно новою для читача, або обіграватись у нових обставинах, або поглиблювати знання в певній галузі [35, с. 56].

Історично так склалося, що педагогічний смисл книги зводився до її використання передусім для оволодіння грамотою, у навчанні дітей основ  наук та як засіб їх морального виховання.

Від часів Київської Русі книга використовувалась для навчання грамоти дітей (перші згадування про це датуються Х – ХІ ст.). Показовим є те, що і перша рукописна книга для дітей (створена Д. Герасимовим у 1491 році), і перша друкована книга (І. Федорова „Буквар”) також були адресовані дітям із метою навчання грамоти. Відомі друковані книги Каріона, що також створені задля навчання грамоти дітей: „Лицевий буквар” (1694), „Буквар язика словенска” (1696), а також рукописна граматика („Граматика мала”) та нотатки посібника з навчання письма. У Стародавній Русі взагалі панував культ книги: вона належала до найбільш цінних речей, адже люди, які володіли грамотою, користувалися великою повагою.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/40071.html