У нас уже 121157 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 


Західноєвропейські, російські, українські тенденції філософсько-правового дискурсу на межі століть

Одним із найважливіших завдань сучасної української суспільствознавчої науки є об’єктивний аналіз правничих вчень, що виникли в Росії на початку XX століття. Тому збільшується актуальність вивчення ідеології російського лібералізму, специфіки позиції представників філософії права у контексті західноєвропейської думки. Важлива вимога ліберального вчення – побудова правової держави, що робить необхідним розгорнутий аналіз згаданої теорії насамперед представниками юридичної науки. Так, в українській філософсько- правовій літературі опубліковані стаття С. Максимова1, дисертаційне дослідження О. Литвинова2, декілька збірників статей, виданих у Луганську, зокрема “Проблеми філософії права”(2006), які присвячені цій розповсюдженій науковій теорії. Також про російську філософію права дуже шанобливо відгукується А. Валіцький, зазначаючи, що “дореволюційна Росія внесла свій внесок у розвиток лібералізму і

 

 

 

 
 
 

1 Максимов С. Русская школа философии права начала ХХ века: становление феноменологически- экзистенциального философствования в правоведении / С. И. Максимов // Проблемы философии права : сборник статей ; [под ред. А. Н. Литвинова] ; МВД Украины, Луган. гос. ун-т внутр. дел. – Луганськ :  РИО ЛГУВД, 2006. – С. 72–95.

2 Литвинов О. М. Філософія права Новгородцева П. І.: осмислення права і держави в контексті суспільного ідеалу : автореф. дис. ... на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00. 12 “Філософія права”/ О. М. Литвинов. – Х., 2005. – 20 с.

 

ліберальної філософії права [109, с.29; 443]”1. Та історія її становлення і розвитку в окремих питаннях вивчена ще недостатньо.

До видатних представників ліберальної філософії належить правознавець Б. Кістяківський, у творчості якого знайшли своє відображення характерні особливості та специфічні риси цього вчення. Розгляд філософсько-правових ідей вченого, який створив свій варіант теорії правової держави, заснований на філософії неокантіанства, дає змогу певною мірою розкрити зазначені проблеми. Також має посприяти цілісному розумінню історії становлення української філософсько- правової думки.

Біографія Б. Кістяківського тісно пов’язана з тогочасною західно- європейською культурою. Від 1895 року він продовжив навчання у Берлінському, Стразбурзькому, Гайдельберзькому університетах. Навчався у відомих філософів – В. Віндельбанда, Г. Зимеля, яким і присвятив своє наукове дослідження. Результатом навчання Б. Кістяківського за кордоном був захист ним німецькою мовою у Берлінському університеті дисертації (1898). Він видав дисертаційне дослідження “Суспільство та індивід. Методологічне дослідження” у 1899 році. Ця перша знакова дослідницька робота визначила наукові інтереси автора, напрям філософсько-правових пошуків та забезпечила йому вагоме місце у наукових колах. Наукові інтереси вчений зосереджував на проблемах методології соціальних наук та правознавства, віддаючи перевагу неокантіанству. Німецькі філософи права, соціологи високо оцінили дисертаційне дослідження Б.Кістяківського, зокрема Г. Кельзен, Г. Єлінек, М. Вебер. Він належить до представників європейського неокантіанства, бо послідовно розвивав ідеї В. Віндельбанда, Г. Рикерта (засновників баденської школи). Науково редагував і писав передмови до російських видань праць М. Вебера,

 

 

 
 
 

1 Валицкий А. Нравстенность и право в теориях русских либералов конца XIX – начала XX века / Анжей Валицкий // Вопросы философии. – 1991. – №8. – С. 25-40; див. Walicki A. Legal phlosophies of russian liberalism. Clarendon Press. – Oxford, 1987. – 477 p.

 

Г. Єлінека, А. Менгера, Г. Радбруха (переклади з німецької мови). Отже, його наукові праці є важливими в історії європейської культури.

У статті “Криза юриспруденції і дилетантизм у філософії” він зазначав, що належить до представників неокантіанського напряму у філософії. Зокрема стаття “Реальність об’єктивного права” надрукована у міжнародному збірнику “Логосъ”, в якому висвітлювались проблеми філософії культури та дотримувалися принципів критичної філософії [36, с.98]1. Це періодичний орган, який видавався представниками неокантіанського напряму у філософії. Б. Кістяківський зазначав, що він був найактивнішим співробітником цього видання, а також прибічником неокантіанської філософії. Отже, читачі зрозуміють його статтю, якщо матимуть на увазі принципи критичної філософії [36, с.98]2. Зокрема, нормативний напрямок неокантіанства розробляли представниками баденської школи.

Ф. Тарановський зазначав, що вже у своєму дисертаційному дослідженні Б. Кістяківський показав “глибину наукової думки, велику ерудицію” і чудове вміння чітко і зрозуміло розкривати складні питання теорії пізнання [350, с.294]3. Дисертація логічно структурована, складається з шести розділів, в яких виділено три важливі проблеми – державу, людину, суспільство – і розкрито подібності та відмінності між ними. У першому розділі “Держава і людина” розкрито аналогії між державою і людиною та їхнє методологічне значення з давніх часів – від Платона до Т. Гобса, Ш. Монтеск’є, Ж.-Ж. Русо. Зазначено важливість розвитку і диференціації понять для наукового прогресу. “Процес диференціації, якому підлягав поняттєвий матеріал в ході розвитку,

 

 

 

 

 
 
 

1 Кистяковскій Б. А. Кризись юриспруденціи и диллетантизмь вь философіи / Б. А. Кистяковскій // Юридическій Вестникь. – 1914. – Кн.VІ. – С. 70–106.

2 Там само.

3 Тарановскій Ф. В. Б. А. Кистяковскій. Соціальныя науки и право (Рецензія)…

 

становить один з найважливіших моментів наукового поступу [1, s.2]”1. Отже, не потрібно занадто пристосовувати чи довільно переносити сучасні знання на мислення наших попередників. Особливо це стосується минулих порівнянь держави та індивіда в сенсі біологічних аналогій. Державу і людину можна ототожнити, коли розглядати як осіб, тобто як суб’єктів прав і обов’язків.

Другий розділ “Суспільство та організм” розкриває більш загальні поняття, тобто суспільство порівнюється не з окремою людиною, а з живим організмом. Б. Кістяківський критикував органічну теорію про природу суспільства і намагання спростити складне уявлення до біологічного організму. Та органічна школа “не досягла навіть відносного спрощення, натомість зробила своє поняття суспільства, через змішування з зовсім іншими уявленнями, ще складнішими [1, s.2]”2. Він аналізував визначення   суспільства   соціологами   –    Р.    Вормсом,    О.    Контом,  Г. Спенсером, А. Шеффлє. Соціологія досліджує процес розвитку суспільства, який є складним та різноманітним. Суспільство як цілісність може порівнюватись із людиною, що розкриватиме зміст соціальних процесів через етично-правові приписи та державну організацію.

У третьому розділі “Держава і суспільство” досліджено розмежування держави і суспільства. Б. Кістяківський вважав слушною думку Р.Єрінга (1818–1892), що суспільство у подальшому розвитку стане державою. Проведено аналогії утворення наукових понять у державознавстві (держави), у природничих науках (землі, води), соціальних (міста). Критикується прагнення теоретиків державного права визначити сутність держави за допомогою лише юридичних понять. Держава виступає не лише суб’єктом прав, обов’язків і влади, а й єдністю громадян, створеною правовими відносинами. Суспільство визначається як

 

сукупність людей, які перебувають у безпосередній взаємодії. Б. Кістяківський підкреслював, що “поняття суспільства є широким, загальним поняттям, яке охоплює всі інші державні та суспільні утворення [1, s.81]”1. Розглянуто концепції суспільства Р. Штаммлера, Г. Спенсера,  Г. Зимеля.

Четвертий розділ “Застосування категорій простору, часу і числа до колективних єдностей” цікавий тим, що речі зовнішнього світу розглядаються як колективні (збірні) та є сумою протяжностей окремих складових частин у просторі. Такі єдності є безпосередньо як у просторі, так і в часі. Використовується Кантівська аналогія суспільства з лісом і деревами та Рюмелінова – з річкою, лісом, горами. Суспільство (множина) розглядається як колективна сутність, тотожна лісові, дощеві, горам, суттєві ознаки яких полягають у тісному взаємозв’язку окремих складових частин [1, s.104]2. Критикуються Г. Спенсер за звуження обсягу змісту поняття суспільства та Г. фон Рюмелін (1815–1889) – німецький політик, педагог, статистик. Він не дав жодних чітких ознак для розрізнення змісту, хоча і охоплює поняття суспільства ширше.

 

 

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/531131.html

Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:


© 2006-2016. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.