Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на  виробництві  є  особливим  різновидом  соціального  забезпечення, що є важливою гарантією підтримання фінансового стану працівника у разі  травм чи професійних захворювань, які унеможливлюють самостійне забезпечення працівником належного рівня життя. Саме тому, дослідження важливих питань, пов’язаних із даним правовим інститутом не втрачає своєї актуальності протягом багатьох років. Не є виключенням аналіз принципів і гарантій даного явища, які є фундаментальними конструкціями,  що забезпечують правове регулювання процедури отримання працівниками належного їм відшкодування.

Принципи утворюють каркас, на якому побудована вся система права, та

є важливим  елементом  правового  життя  суспільства, оскільки  вони  отримують свій вияв у нормах права. Ними характеризується не лише зміст права, але й його структура та процес підготовки нормативно-правових актів у цілому. Від ступеня їх розробленості та реалізації безпосередньо залежить стабільність та ефективність окремо визначеного інституту, тож загальнообов’язкове державне соціальне  страхування  від  нещасного  випадку  на виробництві також не  є  виключенням.  Принципи  відіграють  фундаментальну роль  у  процесі  правового  регулювання  даного  виду суспільних відносин,  тож  важливим  є  встановлення  тих  основоположних засад, які закладені в основі регламентації загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві.

Окрім того, ґрунтовною є роль принципів  у  процесі  встановлення гарантій, закріплених нормами права.  Існування  інституту загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві є гарантією забезпечення конституційних  прав  та свобод громадян, проте даний вид страхування також потребує логічної та налагодженої системи правових гарантій. Сутність правових гарантій  державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві полягає у юридичному забезпеченні прав i обов’язків працюючих осіб. Тому, враховуючи фундаментальну роль даної категорії для забезпечення прав працюючих осіб, актуальним є звернення до їх  системи  та  її  реалізації  у нормах вітчизняного законодавства.

Окремим питанням принципів та гарантій загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві приділялась увага і раніше, зокрема в наукових працях таких учених, як В. О. Безугла, О. О. Гаврилова, Д. М. Загірняк, Д. М.  Кравцов, С.  О. Кропельницька,  О. В. Москаленко, С. М.  Прилипко,  Б. І.  Сташків,  Л.  П.  Шаповал  та  інші. Проте комплексного дослідження принципів та  гарантій ще не здійснювалось,  що зумовлює актуальність дослідження даного питання.

Питання принципів права  постійно  перебуває  у  колі  зору  дослідників, які займаються проблемами теорії права, оскільки саме за допомогою цієї правової  категорії  здійснюється  забезпечення  єдності  та  узгодженості правової системи. Природа принципів пов’язана із закономірностями розвитку суспільства,  його   правовою  системою,  рівнем   наукового  знання.  Сам термін

«принцип»    має    латинське    коріння    та    походить    від    латинського   слова

«principium», що означає «начало, основа» [124, с. 547]. Тобто, принцип являє собою те, що дає початок певній науці чи правовому інституту, лежить в його основі та є основним правилом.

Наявні в енциклопедичних джерелах й інші  позиції.  Етимологічний словник української мови розглядає тризначну природу поняття принцип: 1) німецьке походження від слова «prinzip»; 2) французьке від слова «principe»;

3) власне, латинське, розглянуте при аналізі попередньої позиції [33, с. 574].  Разом з тим, значення даного терміну залишається незмінним, незалежно від мови походження – як початковий, першоосновний, головний тощо.

В. І. Даль тлумачив слово «принцип» як наукове чи моральне начало, основу, правило, від якого не відступають [148,  с.  431].  Таке  значення  є значно ближчим до правового розуміння, не зважаючи на те, що в його основі лежить передусім моральна складова. Проте, формулювання  «правило,  від  якого не відступають» має  окремі  правові  ознаки  та  свідчить  про імперативний характер принципів.

Звертаючись  до  сучасних  енциклопедичних  джерел,  на  сьогодні принцип роз’яснюється як основне вихідне положення якої-небудь наукової системи, теорії, ідеологічного напряму тощо [18, с. 1125]. Тобто, теперішнє розуміння принципів пов’язується у першу чергу із наукою – принципи є фундаментом наукового знання.

Отже, проаналізувавши енциклопедичні літературу різного  періоду,  можна дійти висновку, що поняття  «принцип»  завжди  розумілось  і тлумачилось як основа знання,  вихідне  положення,  із  якого  бере  початок певне загальнообов’язкове правило.

У вітчизняній науці поняття «принцип» вживається у багатьох неоднорідних значеннях: як вимога [142, с. 124],  відправна  чи  керівна  ідея [162, с. 11; 73, с. 32; 9, с. 123], соціальний регулятор [99, с. 60] тощо. Більш детально класифікує підходи до розуміння поняття принципів О. В. Старчук, з точки зору якої у правовій доктрині сформовано дві  концепції  розуміння поняття принципів – позитивістська та природна. Згідно першої теорії, принципами права є «ідеї, теоретичні, нормативно-керівні положення того чи іншого виду людської діяльності,  які конкретизуються  в  змісті правових норм та об’єктивно зумовлені  матеріальними  умовами  існування  суспільства»  [134, с. 40]. Тобто, дана концепція полягає у тому, що принципи визначаються законодавством у рамках конкретної правової системи. Іншими словами – принципи є безпосередньо залежними від права, яке існує  у визначеному

середовищі, а  отже  вони є  залежними та  вихідними від держави й суспільства,  і виражаються у нормативно-правових документах.

Щодо іншої теорії, природньої, «принципи права  розуміють  як  керівні ідеї, об’єктивно властиві праву  відправні  начала,  незаперечні  вимоги (позитивні зобов’язання), які ставлять до учасників  суспільних  відносин  із метою гармонійного поєднання індивідуальних, групових і  громадських інтересів та визначають зміст і спрямованість правового регулювання, відображають найважливіші закономірності соціально-економічної формації» [134, с. 40]. Згідно даної концепції, принципи  є  закладеними  вже  в  саму сутність права, навколо яких воно і формується. Принципи не можуть диференціюватись в залежності від правової системи, режиму тощо, а є однаковими для всіх.

Наявність таких розбіжностей свідчить про те, що і на сьогоднішній

день серед науковців  відсутній  єдиний  підхід  до  розуміння  сутності принципів, проте ми схиляємось до точки зору, що вони мають  бути  незмінними, тобто перебувати в основі права незалежно від типу правової системи чи держави. Тому, важливим є звернення  до  аналізу  підходів  науковців до визначення поняття «принцип», адже формування єдиного розуміння дозволить ефективно розкрити сутність принципів загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві.

У теорії держави та права принципи права визначаються як найбільш загальні й стабільні вимоги, які сприяють утвердженню та захисту суспільних цінностей, визначають характер права та напрямки його подальшого розвитку [142, с. 124].  Іншими словами, принципи безпосередньо впливають на зміст прийнятих нормативно-правових актів, виявляють якими мають бути правові приписи, щоб вписуватись у систему законодавства. Ознаки стабільності та загальності свідчать про те, що принципи є фундаментальною категорією, положення якої конкретизуються у змісті правових норм. Це свідчить про те,