1. Україна як одна з багатьох держав світу за час становлення своєї незалежності

зазнала більше економічних падінь, аніж злетів, випробувала на собі безліч моделей, які повинні були б їй принести економічне диво. До таких моделей можна віднести масове роздержавлення підприємств та їх швидку приватизацію, вільні та спеціальні економічні зони, модель інноваційно-інвестиційного шляху розвитку, де інвестиції вважались панацеєю від всіх соціально-економічних проблем у державі, і, коли  інвестицій стало недостатньо, була обрана модель донорських допомог або очікувань

чергових траншів МВФ. Загалом, було випробувано безліч моделей, які в інших державах світу ефективно працювали, нажаль, у нашій виявилися недієздатними. Реалізація цих моделей у теорії дозволяла привабити інвесторів, використовувати вже наявні інвестиції, що мало б створити нові робочі місця і запустити багато інших соціальних процесів, але на практиці підняла ряд важливих проблем, так і не принісши бажаного ефекту. Отож, кожна з використаних моделей мала свої переваги і недоліки, але, на думку автора, важливим є обрання свого індивідуального шляху розвитку. Для цього необхідно забезпечити розумне поєднання відкритої політики; провести аналіз ресурсів, якими володіє держава; врахувати інтереси суспільства; розробити ефективний стратегічний план розвитку економіки держави як цілісного  організму. Така політика позитивно вплине на кожний регіон, область та сприятиме використовувати свій набір ресурсів, отримуючи за це економічний ефект, який можна використати для вирішення різних проблем даної території, в тому числі, соціальних, екологічних тощо. Створивши таку систему, з відповідними механізмами,  кожен регіон, область зможе доповнювати одна одну, і це стане основними стовпами, напрямами розвитку економіки держави загалом. Саме тому, особливо актуальним та ключовим на сьогодні є: 1. Аналіз наявних ресурсів у всіх регіонах держави; 2. Синтез, який дозволить встановити зв'язок між поділеними частинами нашої економіки і побачити економіку як єдине ціле, як єдиний комплекс з його сильними та слабими сторонами, можливостями і загрозами; 3. Пошук нових дієвих інструментів та механізмів оздоровлення економіки регіонів та й загалом держави.

Якщо проаналізувати діяльність людини протягом її життя – це суцільний процес задоволення первинних та вторинних потреб, які були описані багатьма науковцями. Отож, кожна людина на шляху розвитку, з початку свого народження, виконує ряд важливих функцій: харчування, сон, праця, відпочинок. Загалом, все йде по колу з невеликими відхиленнями, залежно від особистості, від віку, від статків. Таким чином, можемо припустити, що задоволення основних фізіологічних потреб людини – це шлях до щасливого повноцінного життя. Однак, якщо розглядати харчування, сон, працю як загально обов’язкові завдання для виконання кожної людини, то відпочинок, в умовах сьогодення, став чимось не надто

необхідним або надзвичайно короткотерміновим явищем, а він також є рівноцінним процесом життєдіяльності людини і так само важливим.

В розвинутих країнах традиційно вже завелося, що до відпочинку відноситься не лише термін щорічної відпустки, а й два дні кожного тижня: субота та неділя. На ці дні сім’ї виїжджають на території, розташовані недалеко від основного місця їх проживання для відновлення психо-фізичного стану. В Україні ж генетично було закладено, а пізніше стало нормою, можливо, через матеріальну нестачу, а можливо, через відсутність етики відпочинку або відповідних умов, чи в силу інших причин, що більшість сімей не організовували свій відпочинок протягом року, за виключенням щорічної відпустки, і то лишень населення, яке проживало у містах (переважно великих). Решта населення задовольнялися сільським відпочинком у родичів, а більшість мешканців сільських територій далі районних центрів або містечок, які розташовані поблизу – не виїжджали. Ця тенденція зберігалася донедавна. Сьогодні ж населення нашої держави переглядає свої пріоритети і більшість намагається організувати щотижневий відпочинок за межами або в межах свого постійного місця проживання.

Таким чином, рекреаційна сфера стає на сьогодні привабливою нішею для бізнесу. Оскільки, за час незалежності погляди населення нашої держави змінилися. Все частіше, особливо, молоді батьки відходять від стандартів своїх предків і намагаються більше часу проводити зі своїми дітьми, відпочиваючи з ними у  вихідні дні. Дана зміна, на думку автора, відбулася через надання більших можливостей молодим людям у виборі професії, роботи з гідною оплатою за її виконання, а особливо, у вільному виборі стилю життя, поведінки. Отож, переорієнтувавшись, ринок створив можливість пересічному громадянину змінити встановлену багатовікову практику працювати сім днів на тиждень. Саме рекреація стала мостом, яка дозволила нейтралізовувати нервово-емоційні напруження, які є основними супутниками сьогодення та відновити баланс психічного і фізичного здоров’я, набратися позитивного настрою для якісного виконання свої обов’язків, як вдома, так і на роботі. Роль рекреації як сфери зростає в геометричній прогресії в цілому світі. Чим економічно стабільніша держава, тим багатше її населення, тим