Процес запровадження цифрових технологій у право супроводжується прийняттям відповідних законодавчих актів, якими регламентуються умови та порядок їх застосування в тих чи інших видах юридичної діяльності. Нині прийнято цілу система таких актів, які, зокрема, визначають правові засади електронного документообігу, функціонування інформаційно- комунікативних систем у сфері публічного управління, електронних державних реєстрів тощо. Однак деякі сфери та напрями застосування цифрових технологій у праві залишаються неврегульованими, відповідно, їх впровадження у ці сфери потребує подальшого розвитку.

У зв’язку із цим та для визначення поточного стану адміністративно- правового регулювання цифрових технологій необхідно провести аналіз законодавства у цій сфері.

Передусім варто зауважити, що в умовах міжнародних глобальних процесів інформатизації суспільства і посилення ролі міжнародних організацій та інших наднаціональних утворень щодо визначення напрямів розвитку цифрових технологій, для України важливим є приведення національних стандартів у цій сфері у відповідність до міжнародних норм. Цього вимагає не тільки підвищення ефективності та прискорення темпів інформатизації сфери публічного управління, а й зміцнення міжнародного статусу України. Тому у системі законодавства, яке регулює цифрові технології у праві, особливе значення мають міжнародні договори.

Досліджуючи міжнародні документи у сфері визначення статусу цифрових технологій у праві, необхідно виходити з того, що становлення міжнародного права тісно пов’язане з розвитком основних прав людини. Тому не випадково, що прийняття перших міжнародних документів, які регламентували інформаційну сферу публічного управління, у тому числі застосування цифрових технологій, було зумовлене необхідністю захисту прав людини в нових умовах формування інформаційного суспільства.

Так, одним із перших міжнародних документів у досліджуваній сфері стала Конвенція про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних від 28 січня 1981 р. Метою цієї Конвенції визначено забезпечення на території кожної держави для кожної особи, незалежно від її громадянства або місця проживання, дотримання її прав й основоположних свобод, зокрема її права на недоторканість приватного життя, у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних, що її стосуються. При цьому термін «персональні дані», згідно з Конвенцією, означає будь-яку інформацію, яка стосується конкретно визначеної особи або особи, що може бути конкретно визначеною²⁴¹.

У 2001 р. до цієї Конвенції було прийнято Додатковий протокол, у якому вказувалося на обов’язок держав визначити один чи більше органів нагляду,

²⁴¹ Конвенція про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних : Міжнародний документ від 28.01.1981. URL : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_326.

відповідальних за забезпечення дотримання заходів, які передбачено її внутрішньодержавним правом і які втілюють принципи, викладені в главах II і III Конвенції про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних²⁴².

Слід зазначити, що Україна ратифікувала цю Конвенцію та Додатковий протокол до неї лише 6 липня 2010 р. із певними застереженнями. Зокрема, у Законі України «Про ратифікацію Конвенції про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних та Додаткового протоколу до Конвенції про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних стосовно органів нагляду та транскордонних потоків даних» зазначається, що Україна не буде застосовувати цю Конвенцію до персональних даних, які обробляються фізичними особами виключно для непрофесійних особистих чи побутових потреб. Окрім того, передбачено, що органом, на який покладаються повноваження щодо нагляду за забезпеченням захисту прав осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних, є Уповноважений Верховної Ради України з прав людини²⁴³.

Після ратифікації цієї Конвенції в Україні було прийнято Закон України

«Про захист персональних даних»²⁴⁴, у положеннях якого знайшли своє втілення основні принципи та стандарти захисту персональних даних громадян у процесі їх обробки.

Поправки до Конвенції про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру, що дає змогу приєднатися до Європейського Співтовариства, прийняті 15 червня 1999 р. У цьому документі було зроблене застереження про те, що положення Конвенції застосовуватимуться також до інформації, яка стосується груп осіб, асоціацій,

²⁴² Додатковий протокол до Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних щодо органів нагляду та транскордонних потоків даних : Міжнародний документ від 08.11.2001. URL : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_363.

²⁴³ Про ратифікацію Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних та Додаткового протоколу до Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних стосовно органів нагляду та транскордонних потоків даних : Закон України від 06.07.2010 № 2438-VI/ URL : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2438-17.

²⁴⁴ Про захист персональних даних : Закон України від 01.06.2010 № 2297-VI/ URL : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2297-17.

фундацій, компаній, корпорацій та будь-яких інших установ, що безпосередньо чи опосередковано складаються з окремих осіб незалежно від того, чи мають такі установи правосуб’єктність юридичної особи, чи ні, а також до файлів персональних даних, які не піддаються автоматизованій обробці²⁴⁵.

Останнє застереження фактично розширювало сферу захисту персональних даних, до якої тепер належали не тільки персональні дані, які обробляються в автоматизованому порядку, а й також із використанням будь- якого іншого способу обробки²⁴⁶.

Окрім Конвенції про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних, протоколу та поправок до неї, важливим міжнародним документом у досліджуваній сфері стала Віденська декларація і Програма дій, прийнята 25 червня 1993 р. на Всесвітній конференції з прав людини²⁴⁷. У цьому міжнародному акті було підкреслено важливу роль швидкого обміну інформацією між державами, державними та неурядовими організаціями у сфері забезпечення захисту прав людини. Водночас зазначалося, що значний прогрес у сфері інформаційних технологій можуть мати потенційно негативні наслідки для недоторканності, гідності та прав людської особистості, тому Всесвітня конференція з прав людини закликала активізувати міжнародне співробітництво з метою забезпечення повної поваги до прав і гідності людини у цій сфері, що знаходиться у центрі уваги всього людства.

Конкретні заходи щодо забезпечення захисту прав осіб в умовах глобального процесу інформатизації у документі не наводилися, однак порушення цієї проблеми на вищому міжнародному рівні не могло не

²⁴⁵ Поправки до Конвенції про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру, що дозволяє приєднатися Європейським Співтовариствам : Міжнародний документ від 15 червня 1999 р. ; Пазюк А.В. Захист прав людини стосовно обробки персональних даних: міжнародні стандарти. Київ : Інтертехнодрук, 2000. 69 с.

²⁴⁶ Берназюк О.О. Міжнародне-правове регулювання цифрових технологій у праві. Альманах міжнародного права Міжнародного гуманітарного університету. 2017. № 18. С. 4.

²⁴⁷ Віденська декларація та Програма дій : Міжнародний документ від 25.06.1993. URL : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_504.