Історіографія та джерела дослідження

Осмислення феномену паблік рилейшнз торкалися дослідники різних за часом і спрямуванням наукових розвідок, тож теоретико-методологічну базу дослідження склали як фундаментальні класичні, так і сучасні концептуальні розробки, теоретичні положення українських і зарубіжних авторів, які займалися проблемами розвитку зв’язків з громадськістю.

Присвячені розгляду феномену паблік рилейшнз наукові розробки, що стали базовими під час роботи над темою дослідження, загалом витримані відповідно до трьох основних підходів: генетичного, теоретичного і технологічного (прикладного); у багатьох з них ці підходи застосовані комплексно, в певному поєднанні.

За допомогою генетичного підходу відбувається дослідження феномену PR, яке засновується на аналізі процесів виникнення, становлення і послідовності стадій його розвитку; він орієнтується на вивчення витоків будь-якого феномену і показує, яким чином минуле представлено у його нинішньому стані Теоретики PR, виходячи зі знання історії, сучасної ситуації темпу і напрямів розвитку зазначеного феномену, намагаються звести різноманіття явищ до фундаментальних вихідних елементів і вивести з них досліджуване явище. Проте виявилося, що генетичному підходу не бракує суперечностей: майбутнє громадських зв’язків може бути настільки невизначеним (в умовах інформаційного суспільства це є цілком нормальним явищем), що використання генетичного підходу на практиці не зможе дати надійних результатів. У цьому випадку застосовується так званий метод експертних оцінок, який базується на думках, висловлених і представлених фахівцями з PR у відповідних наукових роботах. Зіставлення цих думок дозволяє намалювати орієнтовну картину майбутнього. Таким чином, прогнозування розвитку паблік рилейшнз і як практичної, і як наукової сфер діяльності ґрунтується на застосуванні нормативного підходу, основу якого складає метод експертних оцінок. Нормативний підхід стосовно вивчення феномену паблік рилейшнз означає, що наука не просто описує досліджувані явища (як при дескриптивному, описовому підході), а висуває рекомендації: як повинна бути влаштована і як повинна діяти досліджувана система громадських відносин. Зрозуміло, для цього необхідно, щоб система сама по природі була нормативної, тобто здатною сприймати управляючі дії. Сказане не заперечує і значення описового підходу, оскільки встановлення самих норм повинно спиратися на знання реальних можливостей і закономірностей розвитку сфери зв’язків з громадськістю. І взагалі будь-яка абсолютизація одного якогось підходу або методу може призвести до помилок, і тільки органічне поєднання генетичного, нормативного та описового (дескриптивного) підходів може дати корисні результати.

Генетичний підхід найбільш послідовно реалізований у дослідженнях В. Королька [244; 247; 251]; В. Мойсеєва “Паблік рилейшнз – засіб соціальної комунікації (теорія і практика)”(2002) [341]; Г. Почепцова [394–397]; Є. Тихомирової [481–482; 485], що характеризують світовий досвід PR. В науковій розвідці Т. Лебедєвої “Мистецтво зваблювання. Паблік рилейшнз по-французьки. Концепції. Практика” (“Искусство обольщения. Паблик рилейшнз по-французски. Концепции. Практика”, 1996) [296] поєднано аналіз доктрин і тенденцій розвитку PR у Франції. У працях В. Владимирова “До питання періодизації історії науки про зв’язки з громадськістю” (2011) [102] та С. Безчотнікової “Роль філософської спадщини Платона і історії зв’язків з громадськістю” (2011) [29] розглянуто історичні аспекти становлення паблік рилейшнз.

Ґенеза паблік рилейшнз розглядається в працях таких науковців, як І. Альошина “Паблік Рилейшнз для менеджерів та маркетерів” (“Паблик Рилейшнз для менеджеров и маркетеров”, 1997) [6], К. Рубель “Система зв’язків з громадськістю провідних країн світу (1997) [431], В. Іванова і В. Різуна “Основи реклами і зв’язків з громадськістю” (2001) [364], А. Кривоносова “Досвід аналізу історії європейського PR” (“Опыт анализа истории Европейского PR”, 2001) [270], Ф. Сайтел “Сучасні паблік рилейшнз” (“Современные паблик рилейшнз, 2002) [436], Л. Балабанова “Паблік рилейшнз” (2006) [17], М. Бочарова “Історія паблік рилейшнз: звичаї, бізнес, наука” (“История паблик рилейшнз: нравы, бизнес, наука”, 2007) [79], М. Поплавського “Азбука паблік рілейшнз” (2007) [384], В. Полторак “Політичні паблік рилейшнз: історія виникнення, основні функціях та методи” (2011) [382], І. Толкачова “Виникнення та становлення прес-служб органів державної влади як основного інструменту здійснення державницького PR” (2011) [495], О. Кулініч “Архетипне підґрунтя ПР-діяльності” (2012) [283].

Теоретичний підхід, що розкриває сутність і структуру PR, специфіку функціонування моделей цієї наукової дисципліни та її соціальне призначення, домінує в роботах європейських та американських дослідників: С. Блека “Паблік рилейшнз. Що це таке?” (“Паблик рилейшнз. Что это такое?”,1990) [70], “Вступ до паблік рилейшнз” (1998) [69], Р. Гейвуд “Все про Public Relations” (“Все о Public Relations”, 1999) [522], Дж. Грюніга “Теорія паблік рилейшнз” (“Теория паблик рилейшнз”, 2000) [136], Ф. Буарі “Паблік рилейшнз, або стратегія довіри” (“Паблик рилейшнз или стратегия доверия”, 2001) [81], Ж. Бодуана “Управління іміджем компанії. Паблік рилейшнз: предмет і майстерність” (“Управление имиджем компании. Паблик рилейшнз : предмет и майстерство”, 2001) [74], Д. Ньюсома “Все про PR. Теорія і практика паблік рилейшнз” (“Все о PR. Теория и практика паблик рілейшнз”, 2001) [358], Ф. Джефкінса “Паблік рилейшнз” (“Паблик рилейшнз”, 2003) [152], У. Аги, Г. Кемерона, Ф. Олта, Д. Вілкокса “Саме головне в PR” (“Самое главное в PR”,2004) [4], Ф. Кітчена “Паблік рилейшнз: принципи і практика” (“Паблик рилейшнз: принципы и практика”, 2004) [220], Б. Зігнітцера “Паблік рілейшнз: деякі теоретичні аспекти” (2004) [173].

Російська школа дослідження соціальнокомунікаційних процесів, які впливають на оформлення теорії PR, презентована в роботах Л. Варустіна “Розставимо акценти: До визначення поняття “предмет науки PR” (“Расставим акценты: К определению понятия “предмет науки PR”, 1998) [91], Н. Буковської “Міждисциплінарна комунікація соціогуманітарного знання: евристика процесу і методу” (“Междисциплинарная коммуникация социогуманитарного знания: эвристика процесса и метода”, 1999) [85], А. Соколова “Загальна теорія соціальної комунікації” (“Общая теория социальной коммуникации”, 2002) [459], С. Борисньова “Соціологія комунікації” (“Социология коммуникации”, 2003) [76], Т. Бородіної “Соціальний діалог: комунікативні стратегії особистісної репрезентації суспільних відносин” (“Социальный диалог: коммуникативные стратегии личностной репрезентации общественных отношений”, 2003) [78], Є. Богданова, В. Зазикіна “Психологічні основи “Паблік рилейшнз” (“Психологические основы “Паблик рилейшнз”, 2004) [71], М. Василика “Наука про комунікації або теорія комунікації? До проблеми теоретичної ідентифікації” (“Наука о коммуникации или теория коммуникации? К проблеме теоретической идентификации”, 2004) [92], С. Клягіна та О. Осипової “Гра в “класики”. Методологія PR-комунікації та динаміка наукових парадигм” (“Игра в “классики”. Методология PR-коммуникации и динамика научных парадигм”, 2004) [225], Є. Коханова “Теоретичні та методологічні основи PR-діяльності (соціологічний аспект)” (“Теоретические и методологические основы PR-деятельности (социологический аспект)”, 2004) [257], М. Кагана “Глобалізація культурних процесів: становлення діалогового мислення” (“Глобализация культурных процессов: становление диалогического мышления”, 2006) [203], М. Гундаріна “Теорія і практика зв’язків з громадськістю: основи медіа-рилейшнз” (“Теория и практика связей с общественностью: основы медиа-рилейшнз”, 2007) [138], А. Нєвоструєвої “Методологічні аспекти вивчення соціальної комунікації” (“Методологические аспекты изучения социальной коммуникации”, 2008) [351], Г. Герасимової “Методологія та методи дослідження в зв’язках з громадськістю” (“Методология и методы исследования в связях с общественностью”, 2009) [125], Т. Грінберг “Комунікаційна концепція зв’язків з громадськістю: моделі, технології, синергетичний ефект” (“Коммуникационная концепция связей с общественностью: модели, технологии, синергетический эффект”, 2012) [133] та ін.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/85009.html