Реформування психіатричної служби та її моделі у світі

Реформування психіатричної служби у світі почалось ще з минулого століття. В кожній країні відбувались реформи в залежності від економічної та політичної ситуації. В європейських країнах за останні 30 років накопичено як позитивний, так і негативний досвід. Реформу психіатричної служби за кордоном прийнято називати деінституалізацією [68, 69]. Виділяють два основні напрямки реформи:

1) інтеграція із загальною медициною – тобто в психіатричних лікарнях скорочуються психіатричні ліжка (або лікарні взагалі зачиняють) і переміщуються до загальносоматичних стаціонарів;

2) розвиток громадської орієнтованої психіатрії – тобто скорочуються психіатричні ліжка, а згодом психіатричні лікарні зачиняють, натомість відкриваються альтернативні служби психіатричної допомоги [70,71].

Початківцем великих реформ у галузі психіатрії вважають Франко Базалія, за допомогою якого в Італії був прийнятий «Закон 180». Згідно з цим законом, психіатричні лікарні повинні бути закритими, стаціонарна допомога заміщалась амбулаторною, відкривались реабілітаційні центри психіатричної допомоги, в яких надавалась цілодобова медична, реабілітаційна допомога і проводилась соціалізація хронічних хворих в суспільство. Їх навчали обслуговувати себе, жити самостійно, намагались допомогти влаштуватися на яку-небудь роботу [72]. У 2005 р. в Італії залишилось лише 46 психіатричних ліжок в загальносоматичній лікарні. На теперішній час послуги суспільної охорони здоров'я надаються локальними медичними підприємствами (ЛМП). Всередині кожної ЛМП працюють відділи охорони психічного здоров'я, які включають у себе працівників різних спеціальностей. Їх діяльність спрямована на організацію заходів з профілактики психічних захворювань, забезпечення лікування та реабілітації на підвідомчій території. Послуги надаються в ряді установ, враховуючи місцеві центри охорони психічного здоров'я, відділення стаціонару загальних лікарень, денні стаціонари та лікарні, будинки престарілих. В даний час у галузі психічного здоров’я відзначена тенденція до більш тісної співпраці різних служб. Значна частина послуг, що надається людям з психічними розладами та нездатністю до навчання, відбувається завдяки громадським організаціям [73].

Досвід Англії у процесі реформування пов’язують з такими видатними психіатрами, як Рональд Лейнг і Максвелл Джонс. Оселившись разом з хворим на шизофренію у звичайній квартирі, вони таким чином заснували першу в історії психіатричну групу-гуртожиток. У межах реформи було закрито майже всі психіатричні лікарні, а більшу увагу стали приділяти амбулаторній психіатричній допомозі. В країні відкрилось багато амбулаторних клінік, де хворим надавалось амбулаторне лікування ЛП [74]. Роль амбулаторних клінік розвивається від функції «сортування пацієнтів для госпіталізації» в бік оцінювання стану хворих з менш тяжкими захворюваннями і динамічного спостереження за виписаними пацієнтами зі стійкими порушеннями [75]. Якщо розглядати надання психіатричної допомоги ЛЗП/СЛ на первинному рівні, то треба звернути увагу на те, що лікар повинен знати багато різних захворювань, в тому числі й психічні розлади. Окрему увагу треба звернути на обсяг надання психіатричної допомоги. ЛЗП/СЛ надає медичну допомогу при більшості як соматичних, так і психічних розладах. Значну кількість поширених психічних розладів, наприклад таких як депресія і тривога, спостерігає саме ЛЗП/СЛ, але якщо хворий потребує поглибленої консультації, то в такому випадку пацієнт буде направлений до ЛП. ЛЗП/СЛ зазвичай не направляють пацієнтів з важкими психічними розладами безпосередньо в амбулаторні установи, оскільки вони потребують негайної госпіталізації в стаціонар. Як правило, такі хворі потрапляють в амбулаторні клініки для динамічного спостереження після виписки із стаціонару [76].

До 70-х років ХХ ст. психіатрична допомога, а особливо допомога хворим на хронічні психічні захворювання, в Іспанії характеризувалась переважно як  стаціонарна допомога, тобто існувала велика кількість психіатричних лікарень зі стаціонарами тривалого перебування і недостатня забезпеченість амбулаторно-поліклінічної допомоги, була відсутня соціальна допомога. Активний процес реформування галузі охорони здоров’я почався після смерті диктатора Франко, а в 1983 р. розпочалась «психіатрична реформа». Мета реформи – прийняти громадський підхід і досягнути територіалізаціі та інтеграції послуг в галузі психічного здоров'я поряд з іншими медичними послугами. Але ці зміни дуже різнились. Так, наприклад, в Каталонії психіатричні лікарні не тільки не закривались, а навпаки розширювались, а в Андалузії та Асторії активно йшов процес реформування та інтеграції. Останнім етапом в процесі реформування вважають план, прийнятий у 2007 р., який включає всі принципи Гельсінської декларації ВООЗ 2005 р. [77]. На теперішній час в країні існують:

-        амбулаторні центри допомоги, вони забезпечують своєчасне лікування та спостереження пацієнтів психіатричних лікарень;

-        амбулаторні реабілітаційні центри, вони забезпечують реабілітацію для пацієнтів, стан яких стабільний;

-        соціально-психологічні центри, їх робота спрямована на дозвілля та ресоціалізацію пацієнтів зі стабільним станом, які живуть у громаді;

-        трудові центри, що займаються працевлаштуванням пацієнтів.

Беручи до уваги досвід Франції, варто зазначити, що процес деінстутиалізації їх не торкнувся зовсім. У країні залишився майже незміненим, тільки незначно модифікованим, закон «Про організацію психіатричної допомоги», прийнятий ще у 1938 р. Система охорони психічного здоров’я являє собою втілення досягнень епохи реформ Пінеля, що були спрямовані на ізоляцію хворих на психічні розлади у спеціалізовані заклади [78]. Але у 2005 р. була прийнята програма «План психічного здоров’я 2005-2008 рр.», якою поставлено чотири завдання:

1) поліпшення взаємодії між лікувальними та реабілітаційними закладами охорони психічного здоров’я;

2) надання прав неофіційним особам, які доглядають за психічно хворими;

3) поліпшення якості медичної допомоги;

4) впровадження цільових програм відповідно до конкретних захворювань або груп пацієнтів.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/86501.html