Термін «рейдер» прийшов в Україну із США. В Сполучених Штатах

«рейдерами» називають атакуючу сторону в процесі злиття та поглинання. Рейдерство в перекладі з англійської (raider – «учасник нальоту») – силове недружнє поглинання підприємства проти волі його власника, який має визначальне значення в даному підприємстві та/або є його керівником. Процес, пов’язаний з рейдерством, називається «рейдерським захопленням». З англійської «raid» перекладається як «напад», а «raider» – дослівно «пірат». Тому під рейдерством слід розуміти незаконне поглинання чи захоплення одного суб’єкта господарювання або його власності іншим із застосуванням корупції та насильства [2, c. 409].

Варто визнати, що запропоновані в юридичній літературі підходи до визначення «рейдерства», як буде показано далі, є різними, наповнюють це поняття відмінним змістом і врешті-решт наштовхують на думку про неможливість формування єдиної системи чітких наукових «координат» щодо дефініції цього економіко-правового феномену. На цьому фоні більш прийнятним, принаймні для наукового обігу, видається поняття «захоплення суб’єктів господарювання», яке, незважаючи на висвітлені нижче відмітні риси, буде використовуватись як синонім «рейдерства» в межах дисертаційного дослідження. Власне ж термін «рейдерство» з урахуванням його змістовної умовності та відсутності в нормативному кримінально-правовому обігу братиметься в лапки [3, c. 29].

Етимологія поняття рейдерства має відношення до піратства - морському розбою. Термін «рейдерство» сходить до англійського the raid - «набіг»,

«раптове напад», причому ідентичне значення і навіть написання цього слова можна зустріти в мовах усіх морських держав - іспанською, німецькою, французькою. Рейдерами в середні століття називали самостійно діючі кораблі, які, на відміну від піратів, служили уряду і нападали тільки на кораблі і поселення, що належать до ворожої країні. «Мета рейдерства, - пише І. Можейко, - та ж, що і корсара. Але якщо пірат збагачується сам, а корсар ділиться здобиччю з власником судна і урядом, то рейдер перебуває на службі в уряду і в розподілі прибутків брати участь не повинен. І ще одна відмінність: корсари і пірати рідко топлять судно, заздалегідь не обібравши його. Це суперечить духу їх ремесла. Рейдер може просто знищувати судна противника, не очищаючи його трюми. Рейдерство властиво в основному новому часу, коли стало ясно, що збиток противника – завжди прибуток». Відповідно до словника іноземних слів, «рейдер – військовий корабель, що виконує самостійні бойові дії на морських і океанських шляхах повідомлень, головним чином з метою знищення ворожої морської торгівлі» [4].

Загальноприйнятого визначення рейдерства у вітчизняній правовій доктрині не існує. І хоча деякі автори вважають його «поняттям скоріше економічним, ніж юридичним, оскільки ні в чинному законодавстві (цивільному, кримінальному та ін.), ні в юридичній науці воно не визначено» [5, c. 22].

Дана дефініція знайшла широке теоретичне висвітлення у концептуальних дослідженнях. Наприклад у словнику С.І. Ожегова «рейд» визначається як «набіг, стрімке просування в тил противника з метою здійснення бойових дій» [6].

О.Н. Зенкін рейдерством називає «вчинене за допомогою кримінально караного діяння встановлення юридичного та / або фізичного контролю над активами компанії-мети всупереч волі і інтересам її органів управління, акціонерів (засновників) та працівників» [7].

А.Ю. Кірєєв визначає рейдерство як «системну проектну діяльність на ринку корпоративного контролю, націлену на несилове правове і не правове отримання контролю над активами інших суб'єктів економічної діяльності з

нанесенням їм економічного та інших видів шкоди» [8]. Ю.Д. Борисов кримінальним корпоративним захопленням називає протиправні дії, спрямовані на перехоплення корпоративного контролю, які містять в собі склад злочинів [9].

М.О. Сергєєв під кримінальним рейдерством розуміє «протиправну діяльність, що посягають на встановлений порядок здійснення процедури злиття, поглинання, приєднання та виділення юридичних осіб, що виражається в умисному вчиненні ряду протиправних дій, спрямованих на задоволення особистих корисливих інтересів обмеженого кола осіб і призводять до втрати прав іншими учасниками корпоративних прав на володіння, розпорядження та користування майновими комплексами і в цілому над оперативною діяльністю товариства » [10]. П.Ю. Мішин визначає розглянуту дефініцію як «вороже і незаконне поглинання бізнесу за допомогою спеціально ініційованого бізнес- конфлікту» [11, с. 6].

С.П. Кушніренко під рейдерством розуміє «злочинну діяльність по організації та здійсненню корпоративних захоплень». Корпоративне захоплення вона визначає як «розкрадання пакета акцій / часток господарського товариства, вчинене обманним способом з метою отримання домінуючого положення в господарському товаристві і можливості активно впливати на прийняття ним рішень або з метою подальшого виведення активів господарського товариства» [12].

П.О. Астахов визначає рейдерство (недружнє поглинання підприємств або корпоративне захоплення підприємств) як «захоплення контрольного пакета акцій або часткою, кредиторської заборгованості підприємства (організації) з метою встановлення над ним повного (фактичного і юридичного) контролю всупереч інтересам і волі власника або менеджменту цього підприємства (організації )»[13].

Отже, названі вище доктринальні положеннядемонструють рейдерство як діяльність, а також як дії або діяння [226, c. 68]. Словник С.І. Ожегова розмежовує ці поняття. Дія – «прояв якоїсь енергії, діяльності, функціонування чого-небудь» [6]. Діяння – «дія, вчинок, вчинення» [6]. Діяльність – «заняття,

праця» [6]. Таким чином, поняття «діяльність» виступає як категорія цілого по відношенню до діяння і дії, що представляють його окремі частини.

Аналіз результатів розслідування кримінальних справ, порушених за фактом протиправних захоплень підприємств, дозволив О.М. Юрченку виявити основні причини, які обумовлюють поширення «рейдерства» в Україні: 1) невідокремленість бізнесу від політики; 2) недосконалість судової влади та корумпованість органів виконавчої влади; 3) очевидна слабкість (нерозвиненість) вітчизняної правової системи; 4) правовий нігілізм, який сформувався у суспільстві, недостатнє висвітлення у ЗМІ проблем, пов’язаних із «рейдерством», а також відсутність активної позиції громадянського суспільства на протидію йому [14, с. 82, 85].

Варто підтримати висловленуО.З. Гладуном думку про те, що визначальною особливістю «рейдерських» дій є те, що кожна з них окремо не виглядає, на перший погляд, як частина системи взаємопов’язаних суспільно небезпечних діянь - винна сторона надає таким діям вигляду звичайного господарського конфлікту. Якщо ж потерпіла сторона звертається до правоохоронних органів або в суд, то найчастіше їй важко або взагалі неможливо обгрунтувати свою позицію про те, що вона потерпає від протиправних дій іншої сторони [15, с. 106].

Здійснивши аналіз довідкових джерел, результатів наукових досліджень, а також нормативно-правових актів (далі – НПА), О. А. Туркот запропонувала доктринальне визначення поняття «протиправне встановлення контролю над АТ (рейдерство)» – це організація нападу на підприємство, організацію, установу незалежно від форми власності з метою їх захоплення, заволодіння владними повноваженнями щодо розпорядження майном із застосуванням: погрози або насильства до посадової чи іншої особи; шантажу; шахрайства; вимагання; зловживання службовим становищем; перевищення влади або службових повноважень; підроблення документів; підкупу; доведення до банкрутства; службового підроблення; протидії законній господарській діяльності; самоправства; примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань; викрадення, привласнення, документів,

штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження; порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів; постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного рішення, ухвали або постанови; незаконного використання інсайдерської інформації; інших суспільно небезпечних діянь, що порушують права і законні інтереси акціонерів і завдають їм економічного та інших видів збитків [16, с. 102].

У науковій літературі в основному розрізняють три види рейдерства:

1. «біле», яке передбачає законне поглинання компаній.
2. «сіре», яке виявляється можливим через недосконалість законодавства. В останні роки спостерігаються тенденції зміни однозначно кримінальних механізмів захоплення об'єктів чужої власності («чорних» схем) технологіями, які самі по собі не є злочинними, проте на окремих етапах їх реалізації можуть включати вчинення різних злочинів, в тому числі корупційних («сірі» схеми). Технології захоплення майна за «сірими» схемами, що відрізняються більшою витонченістю і досконалістю з інтелектуальної точки зору, поки ще не знайшли адекватної кримінально-правової оцінки в правозастосовчій практиці, чому значною мірою сприяє недосконалість чинного кримінального законодавства [17, с. 36]. З огляду на те, що в даному випадку незаконні дії з присвоєння об'єктів чужої власності втілюються в квазізаконну форму, зазначений вид рейдерства можна назвати «напівзаконний»;
3. «чорне» - самий криміналізований вид рейдерства, який завжди пов'язаний з використанням явно незаконних методів (способів) захоплення і відбирання об'єктіввласності, застосуванням «силової» атаки і нерідко фізичного насильства по відношенню до власника майна (наприклад, загрози, шантаж, силове захоплення підприємства і т. п.). У разі «чорного» рейдерства власник підприємства в кращому випадку «розлучиться» з бізнесом на дискримінаційних умовах. Як зазначалося вище, в даний час «чорне» рейдерство поступово поступається місцем більш складному «сірому» рейдерству, при якому фактично виключені бандитські вилазки і актівно використовуються існуючі прогалини в цивільному, корпоративному,

фінансовому та інших галузях законодавства для ненасильницьких рейдерських захоплень об'єктів чужої власності. Ряд авторів «чорне» рейдерство поділяють на дві підгрупи: просте і кваліфіковане, складовою частиною яких є обов'язково є «послідовне силове захоплення власності» [18, c. 40].

Водночас варто звернути увагу на позицію З.С. Варналія, який наголошував, що у межах стратегічних орієнтирів державної політики необхідним є встановлення кримінальної відповідальності за здійснення рейдерства. Так, рейдерство може бути кваліфіковане за сукупністю таких складів злочинів, як вимагання, шахрайство, протидія законній господарській діяльності, доведення до банкрутства, самоуправство, підроблення документів, викрадення або привласнення штампів, печаток тощо. Відтак належить внести до Кримінального кодексу окрему статтю, яка передбачала би відповідальність за діяння, пов’язані з незаконним поглинанням чи захопленням підприємств [19, с. 23].

Згідно іншій точці зору «рейдерство – це незаконне насильницьке або ненасильницьке (досить часто – їх сукупне) кримінальне захоплення об'єктів чужої власності, підприємств і їх майна з метою заволодіння, яке нерідко супроводжується вчиненням обманних дій і заподіянням власникам майна фізичної та матеріальної шкоди (збитків)» [20].

Інші вчені вважають, що поняття «незаконне захоплення управління в юридичну особу» можна визначити як вчинення дій, що призвели до незаконного обрання або призначення в органи управління і контролю господарського товариства певних, так би мовити, вигідних осіб і припинення повноважень раніше обраних (призначених), а також дій, що спричинили незаконне прийняття загальними зборами акціонерів (учасників) або радою директорів господарського товариства рішень про внесення змін до статуту господарського товариства, про схвалення крупної операції, або про схвалення угоди, в здійсненні якої є зацікавленість, про обрання керуючої організації або керуючого товариства, про збільшення статутного капіталу господарського товариства шляхом розміщення додаткових акцій або про реорганізацію або ліквідацію господарського товариства» [21].

Також під рейдерством пропонується розуміти умисні дії, спрямовані на захоплення управління в господарському товаристві і здійснювані за допомогою використання прогалин в існуючому законодавстві, проведення актів недобросовісної конкуренції, або прямого порушення норм тієї чи іншої галузі права [22].

Вітчизняний вчений Д.В. Зеркалов розуміє під рейдерством процес захоплення власності фірми або перехоплення оперативного управління за допомогою спеціально створеного та розіграного бізнес-конфлікту [23, с. 7].

Вчені погоджуються з тим, що рейдерське захоплення вимагає значних інтелектуальних, грошових, владних, а також людських ресурсів, які мають бути об’єднані в чітку спеціально-створену систему (бізнес-конфлікт). Але, разом з тим, кажучи про процес такого захоплення, необхідно зауважити на таких його характеристиках як протиправна спрямованість, а також диференціація об’єктів, що виступають ціллю рейдерського нападу, адже метою такої атаки може бути не лише власність фірми, але і права власності на дану юридичну особу. Трапляються випадки, коли рейдерів цікавить саме успішно працюючий бізнес або позиція на певному ринку [24, c. 21].

Водночас Д.О. Андреєв розглядає рейдерство як цілеспрямовану зміну права власності на акції та підприємницькі активи за допомогою неправосудних судових та адміністративних рішень та протиправної (вчиненої з порушенням вимог законодавства про цінні папери) діяльності професійних учасників ринку цінних паперів, які обслуговують обіг та облік цінних паперів певного акціонерного товариства, та/або посадових осіб акціонерного товариства [25, с. 14].

Вищезгаданим науковцем чітко наведену характерну ознаку більшості будь-якого рейдерських захоплень – зміну права власності на акції та підприємницькі активи. Разом з тим, на наше переконання, сферу функціонування рейдерства не слід звужувати лише до функціонування акціонерних товариств. Поширеними є випадки, коли об’єктами рейдерських нападів виступали інші типи господарських товариств (які не пов’язані з ринком цінних паперів) або ж навіть приватні підприємства.