Як відомо, наукове дослідження кримінально-правових явищ і інститутів найбільш ефективно, коли вивчення відбувається з використанням порівняльно-правового методу, особливо коли дослідженню піддається правове явище, яке не отримало однозначної оцінки з боку представників науки і практики [184]. Вивчаючи проблематику кримінально-правової протидії рейдерським захопленням юридичних осіб, представляється необхідним дослідити зарубіжний досвід в даній сфері.

Для цілей дослідження були відібрані європейські та азіатські країни з найбільш розвиненою ринковою економікою, а також США і країни ЄС та пострадянського простору. Найбільш цікавими напрацюваннями в галузі регулювання корпоративних відносин має США, оскільки, як справедливо відзначається вченими, в чистому вигляді корпоративний ринок розвивався тільки там, так як крім шестирічної війни Півночі з Півднем в 60-х роках XIX століття, ніщо не відволікало бізнес від корпоративного будівництва[9].

Варто відзначити, що злиття і поглинання, в тому числі недружні в США залишаються в рамках закону, оскільки використовуються ринкові механізми захоплення» як то: корпоративний шантаж, скупка акцій у міноритарних акціонерів, маніпулювання акціями і акціонерами, використання недоліків корпоративного законодавства [219]. Зазначені дії приводили до втрати контролю над фірмою і переходу управління в руки загарбника. Дана стратегія отримання контролю над фірмою звичайно не бездоганна з точки зору моралі, але цілком законна.

Незважаючи на те, що зазначені процеси були законні, вони не сприяли стабільності цивільного обороту і вимагали вжиття заходів до їх подолання, що і було зроблено. Необхідність протидії корпоративним захопленням привела до розвитку корпоративного законодавства, більш ефективному управлінню, укоріненню звичаїв ділового обороту, активізації боротьби з монополіями і вдосконалення кримінального законодавства, норми якого тепер стоять на сторожі корпоративних відносин.

Оцінюючи вказане явище, вчені відзначають, що в США визнали, що рейдери і «грінмейлери» своєю діяльністю сприяли тому, що в Америці покращився корпоративне управління, менеджмент і контрольні власники стали уважніше ставитися до міноритарних акціонерів, менше порушувати їх права, в корпораціях зменшилася кількість порушень з фінансовою документацією, стало менше відхилень від статутних процедур, хоча рейдерським атакам в США було піддано не більше 2% компаній [9, с. 166].

Злиття і поглинання компаній в інших країнах це законний бізнес. Як відзначають вчені, в даний час обсяг світового ринку злиттів і поглинань оцінюється в трильйони доларів [185, с. 34].

У США навіть є закон про злиття та поглинання - Закон Вільямса, прийнятий в 1968 році, згідно з яким фірма, яка має намір поглинути інше підприємство, повинна публічно про це заявити і діяти максимально відкрито і законно. Даний закон покликаний впорядкувати ринок корпоративного контролю в частині численних поглинань компаній та тендерних пропозицій, захистити інвестора від збитків, викликаних несподіваною зміною власника компанії або її процедурами. Претенденти на участь у бізнесі тієї чи іншої компанії повинні повідомляти про всі деталі їх тендерної пропозиції в Комісію з цінних паперів США: умовах договору, джерела грошових ресурсів, які вони збираються використовувати, наміри щодо майбутнього компанії після її придбання. Зазначений закон вимагає діяти з дотриманням часових обмежень дії пропозиції, що дають можливість акціонерам компанії обміркувати те, що відбувається [186].

Щодо законодавства про злиття і поглинання компаній вчені відзначають, що «нормативні акти, що регулюють дані процеси, розроблені як в окремих країнах, так і в наднаціональному законодавстві країн Європи, а саме в актах Європейського союзу. Характерним прикладом цього служить Директива Європейського парламенту та ради 2004/25/ЄС від 21 квітня 2004 року, що стосується публічних пропозицій про придбання, яка регулює основні принципи і способи злиття і поглинання компаній. Вона встановлює єдині правові норми щодо контролю і регулювання агресивних злиттів і поглинань компаній в рамках Європейського союзу. При цьому кожна європейська держава має своє національне законодавство, яке встановлює процедури злиття і поглинання компаній, відповідальність за порушення його норм у випадках здійснення недружнього поглинання» [187].

Поступовий, стабільний розвиток ринкових відносин, який відбувався століттями, сприяв становленню, як корпоративного права, так і звичаїв ділового обороту, і попередив розвиток явища незаконного захоплення юридичних осіб в інших країнах. Історія не терпить умовного способу, але можна припустити, що зазначені превентивні заходи, що стали результатом цілеспрямованої боротьби з законним, але негативним явищем, попередили можливість виникнення рейдерства в зазначених державах.

Зарубіжні напрацювання в області протидії недружнім поглинанням юридичних осіб умовно можна розподілити на 4 розділи:

1. Корпоративне законодавство.

Вчені відзначають, що відсутність рейдерства в інших країнах, в тому числі пояснюється досить високою якістю корпоративного законодавства. Так, наприклад, в Німеччині та Франції реєстрацією юридичних осіб займаються торгові суди, які мають право на свій розсуд вимагати у засновників фірми додаткові документи, що підтверджують наявність початкового статутного капіталу, основних засобів, в тому числі будівель або приміщень, походження грошових коштів і правильність сплати податків засновниками, а також інших документів на свій розсуд, а термін реєстрації ніяк не може бути менше 30 днів [188, с. 27].

Раніше в якості обставини, що сприяла розвитку рейдерства, зазначалося встановлення процедури миттєвої реєстрації юридичних осіб, при мінімально необхідній кількості вимог для цього, і відсутність будь-якого державного контролю за цим, що спочатку планувалося як спосіб протидії адміністративних бар'єрів при створенні юридичних осіб, а на практиці призвело до різкого посилення рейдерської активності.

1. Звичаї ділового обороту.

За кордоном сформувалося однозначно негативне ставлення до спроб перехоплення управління корпораціями, що здійснюються навіть законним шляхом, наприклад - за допомогою скупки акцій у міноритаріїв, наступним шантажем і іншими аналогічними методами. Очевидно, що вчинення захоплення компанії відверто кримінальними способами, які притаманні Україні, розцінювалося б як щось надзвичайне і однозначно засуджувалося би діловим співтовариством.

Тут же варто відзначити таку далекоглядну позицію бізнесменів, як відсутність негативного ставлення до чужої власності, як це має місце в Росії. Ділові кола за кордоном чітко розуміють, що якщо допустити подібні явища і залишити їх безкарними сьогодні, то ніхто не зможе відчувати захищеність свого бізнесу завтра.

1. Способи самозахисту компаній від недружнього поглинання.

В якості цілком ефективного механізму протидії недружнім поглинанням за кордоном вироблений цілий комплекс заходів ускладнюють їх проведення [189]. Суть зазначених заходів полягає в тому, щоб зробити об'єкт нападу менш привабливим. Арсенал зазначених методів дуже широкий, але, в загальному, всі ці засоби можна охарактеризувати як створення додаткових обтяжень майна компанії, таких як застави, кредити і т.п. [190], а також гарантії менеджменту компаній у вигляді значних відступних у разі зміни господаря фірми [191].

Даний приклад наочно показує, що, незважаючи на ефективний захист бізнесу і власності державою, приватний капітал робить самостійні заходи по власному захисті ні на кого не сподіваючись. Прямо протилежну ситуацію дослідники розглядали як умову виникнення рейдерства в Україні. Лише

відносно недавно в нашій країні стали вироблятися комплекси заходів для самостійного захисту юридичних осіб від захоплень [192].

1. Кримінальне законодавство.

Вивчивши кримінальне законодавство таких економічно розвинених країн як Австралія, Австрія, Великобританія, Німеччина, Данія, Ізраїль, Іспанія, Китай, Польща, США, Франція, Швейцарія, Швеція, Південна Корея, Японія, автор не знайшов жодної норми присвяченій протидії незаконним захопленням юридичних осіб, що свідчить про те, що дане явище за кордоном не криміналізоване. Найбільш очевидним поясненням цьому є те, що рейдерство за кордоном відсутнє.

У процесі вивчення кримінального законодавства зазначених країн автор знайшов ряд норм, які представляють певний інтерес. Проектуючи їх зміст на вітчизняну дійсність, видається, що вони цілком успішно виконують функцію протидії окремим явищам, які можуть сприяти рейдерству.

Варто відзначити, що дані норми створювалися не як засоби боротьби саме з рейдерством, а для кримінально-правової протидії різним порушень корпоративного законодавства, які мали, на думку законодавця, досить високу суспільну небезпеку для того, щоб бути криміналізованими.

Окремими блоками розглянемо антирейдерське законодавство різних

країн.

Так, Торговий кодекс Франції містить комплекс норм кримінально-

правового характеру, що захищає корпоративні відносини, і передбачає покарання за правопорушення проти порядку управління в усіх організаційно- правових формах юридичних осіб, що існують у Франції.

Їм встановлена відповідальність за такі види злочинів:

1. Статті L. 241,3 (в товариствах з обмеженою відповідальністю) і L. 242- 6 (в акціонерних товариствах) передбачають кримінальну відповідальність за подання учасникам юридичної особи щорічних бухгалтерських звітів, що не відображають точного фінансового становища, а також за несумлінне використання керуючих повноважень і права голосу. Покарання досить суворо

• до п'яти років тюремного ув'язнення і штраф в розмірі 375 тис. евро;