Проза В. Нестайка у рецепції літературної критики

У руслі дослідження нас особливо цікавить проблема художніх особливостей моделювання світу дитинства в його духовноцентричній перспективі у творчості В. Нестайка і те, як вона осмислена фахівцями-нестайкознавцями

Тема дитинства досить актуальна сьогодні. Поряд із іншими талановитими представниками літератури для дітей творчість В. Нестайка виокремлюється насамперед іскристим гумором та захоплюючими пригодами персонажів. Твори письменника однозначно входять до кола найчитабельніших і найулюбленіших книг для дітей та юнацтва. Не обійдені вони увагою літературознавства та критиків. Однак доробок майстра художнього слова досліджено недостатньо. Незначна кількість розвідок, написана у попередні роки, була здебільшого поверхово-описовою та ідеологічно-заангажованою. Критична рецепція досить часто обмежувалася констатацією ідеологічного спрямування того чи іншого твору. Адже ідеологічні та соціальні підходи, що диктували не тільки теми та ідеологію самих творів, а й принципи їхнього аналізу, досить часто призводили до збіднення аналітичного спектру та звуження літературознавчих дискурсів.

Так, з’явилася праця Д. Білецького «Українська радянська післявоєнна проза для дітей та юнацтва (Посібник з дитячої літератури)», в якій ідеться про новий етап у розвитку літератури для дітей. Критик відзначив, що твори для дітей та юнацтва гумористичного жанру все частіше збагачують літературні терени. Серед значної кількості письменників, згадуваних у посібнику, дослідник дуже лаконічно говорить і про В. Нестайка (зокрема, вказує на оповідання «Космо-Натка», де, на його думку, «комізм закладено в самому характері персонажа» [23, с. 65]).

Новий етап у 60-ті роки літератури для дітей означено в дослідженнях О. Єфімова «Повість про справжнього школяра», який стверджував: «Серед тих, хто прийшов або утвердився саме в цей період, –  В. Нестайко, Б. Харчук, В. Кава, В. Близнець, Б. Комар, О. Васильківський, Н. Бічуя» [38, с. 181].

У книзі «Українська радянська література для дітей. Літературно-критичний нарис» В. Костюченка наголошено, що «чітко визначеною тенденцією сучасної літератури для дітей та юнацтва є загострений інтерес до внутрішнього світу юного сучасника. Письменників цікавить герой, який сприймає життя не бездумно, а замислюється над ним, намагається аналізувати явища  й  оцінювати їх. Вони вчать дітей відрізняти добро від зла, прекрасне від потворного і тим самим сприяють утвердженню високих моральних норм і критеріїв» [116, с. 106]. Кількома реченнями В. Костюченко підкреслив талант В. Нестайка у розкритті внутрішнього світу дітей («Тореадори з Васюківки»), а також слушно зауважив, що «кожна дитина – це цілий багатий світ, немає нецікавих дітей – такою є головна думка повісті В. Нестайка «Одиниця «з обманом»» [116, с. 110].

У навчальному посібнику «Українська дитяча література» / за ред. М. Л. Кіліченко, П. Я. Лещенка, І. М. Проценка [105], аналізуючи літературу для дітей на сучасному етапі, теж досить побіжно згадується творчий доробок В. Нестайка, для якого робота в галузі літератури стала «справжнім покликанням». Дослідники відзначають талант белетриста, його фантазерство, гумор, що простежується в повістях та казках письменника. Кількома штрихами аналізують героїв казок-повістей «В країні Сонячних  Зайчиків», збірок оповідань «Супутник – Ліра-3» та «Космо-Натка», трилогії «Тореадори з Васюківки». Дослідники підкреслюють, що найбільше майстерність письменника проявляється в побудові сюжету та створенні яскравих, типових, упізнаваних образів дітей.

Характеризуючи стан української дитячої літератури 60-80 рр. у праці «Детская литература Украины. Очерки» [276], Ю. Ярмиш теж  відзначав внесок В. Нестайка у художню літературу. Кількома реченнями перелічує творчий доробок письменника, підкресливши властивий йому веселий повчальний характер. Однак зауважує, що найбільшої слави автору принесли гумористичні, побудовані на реальній основі, пригодницькі повісті про найкращих сільських хлопців. Із цими творами, оскільки їх було перекладено багатьма мовами, мали змогу ознайомитися й діти інших країн.

Праці Ю. Ярмиша виходять у періодичних виданнях, в яких досить помітною є стаття «Фантазія, гумор, мужність» [277]. У розвідці наявні роздуми над феноменом творчості В. Нестайка, акцентується увага на ідейно-тематичній своєрідності прози. Дослідник зазначає, що з роками все досконалішими стають художньо-виражальні засоби, серед яких яскраво вирізняється гумор. Критик, перелічуючи найяскравіші твори, однак уникає ґрунтовного їхнього аналізу, більше зосереджуючись на морально-етичних, духовних аспектах доробку письменника. Ю. Ярмиш, зокрема, зазначив, що в автора гумор не є самоціллю, що його герої прагнуть захищати добро, щастя, допомагати в біді, але за браком знань і досвіду у головних героїв це виходить досить кумедно. Завдяки такому художньому засобу як гумор, письменник непомітно вводить реципієнта у свій захоплюючий художній світ.

У розвідці «Український Носов» чи Нестайко?» [279] Ю. Ячейкін відзначив тематичне розмаїття творчості В. Нестайка, якому притаманне вкраплення гумористичних ноток. Життєві комічні ситуації, в які потрапляють головні герої, вимальовують процес формування характерів, що сприяє неймовірному захопленню творами письменника. Наполегливість митця на творчій ниві увінчалася світовим  визнанням, як зазначає Ю. Ячейкін: «Досягнення його таки непересічні, це письменник зі щирою, світлою манерою письма, з оптимістичним баченням прийдешнього, пройнятого людяністю і гуманізмом» [279, с. 202].

Високу оцінку творам прозаїка дав журнал «Дитяча література». Так, у статті «Сонячні зайчики і Робінзон Кукурузо» [66] В. Гриненко відзначив неймовірну силу фантастичної казки «В Країні Сонячних Зайчиків», що уособлює світ щастя та добра. Дослідник кількома реченнями окреслив художні особливості книг письменника, зокрема, зазначив, що діалогам притаманні чіткість і лаконізм, кожна дійова особа репрезентована випукло, з індивідуальними рисами характеру [66, с. 60]. Водночас зазначив, що «іноді помітна деяка фрагментарність, художня деталь іноді існує сама по собі, не поглиблюючи характеру героя. Однак ці дрібні недоліки ніскільки не знижують великої художньої цінності творів В. Нестайка» [66, с. 60]. Дійсно, художню майстерність прозаїка підтверджує той беззаперечний факт, що в літературі він посів певну нішу, репрезентуючи себе справжнім знавцем дитячих душ, розбурхуючи їх потяг до духовного осягнення дійсності через хорошу книжку.

Звернувши увагу на художні твори письменника, Т. Буженко відзначила їхній позитивний виховний вплив, зокрема, перших збірок оповідань «Шурка й Шурко» (1956), «Це було у Києві» (1957). Та побутує думка, що для народної педагогіки найкращим дієвим прикладом є казка. Хоча, «щоб казка зацікавила читачів і слухачів, вона повинна не тільки за змістом, але й за формою відповідати духові сучасності» [36, с. 202]. Тож дослідниця відзначила сюжетно-композиційну  самобутність повісті-казки «В Країні Сонячних Зайчиків» (1959) В. Нестайка: «Тут виявилися кращі риси його (письменника – Н. В.) обдарування: поєднання задушевної ліричності з умінням серйозно й цікаво говорити з читачем, через фантастичну тканину чарівної вигадки показати моральну перевагу й красу добра, потворність зла» [36, с. 206]. Про вдосконалість індивідуального письменницького почерку репрезентують збірки оповідань подальших видань «Супутник «Ліра-3»» (1960), а також книга «Незнайомець з тринадцятої квартири, або Злодії шукають потерпілого…», які, на думку дослідниці, відкрили нову якість його таланту.

Хоча Т. Буженко не ставила собі за мету глибоко й різнобічно аналізувати творчість В. Нестайка, одначе цікаві спостереження дають їй підстави для оптимістичного висновоку, що «в дитячу літературу прийшов цікавий дитячий письменник, книги якого варті нашої уваги» [36, с. 206]. Разом із тим дослідниця вказує й на наявність «густого» засіву вульгаризмами, русизмами та іншими словами, «навіть враховуючи перевагу «колориту», – твердить дослідниця, –  література повинна, крім усього іншого, виховувати у читача  смак і любов до мови» [36, с. 206].

У публікації Ю. Яковлева «Всеволод Нестайко» [274] відзначено високий ступінь гумористичного висвітлення життєвих ситуацій та подано спогади самого прозаїка-казкаря про особливий зв’язок із художньою літературою, про перші його мистецькі спроби у семирічному віці, про безтурботне, веселе дитинство та лихоліття війни, що стала жахливою реальністю. В. Нестайко зізнається, що почав писати «навпаки»: спочатку критичні статті, рецензії, а вже згодом відчув потяг до написання оповідань («серйозних»), потім дитячих. Та  найбільше задоволення йому приносило  написання веселих, оптимістичних творів для дітей, оскільки й нині притримується думки, що «дитинство – неповторна, чарівна пора» [274, с. 66].

Ю. Яковлев від себе додає, що Нестайко – «письменник веселого і життєрадісного таланту» [274, с. 66], твори якого перекладалися багатьма мовами. І тут же підкріплює свої думки словами Н. Забіли: «Накінець-то у нас з’явився свій Носов!» [274, с. 66].

Думку про те, що В.  Нестайко має цінний дар – гумор, поділяє й В. Смирнова. Критик відзначила успіх молодого на той час письменника саме в царині художньої форми, вміння по-новому, по-сучасному  репрезентувати традиційні теми [226, с. 22]. «Оскільки  справа  в тому, що  як би не змінювався час і довколишня дійсність, дитина проходить одні і ті ж етапи дитинства – вчиться ходити, говорити, знайомитись з живою природою, впізнавати  людей, входити у звичний  для всіх побут, – ніби повторюючи досвід кожної людини» [226, с. 22]. Справді, десь на інтуїтивному рівні письменник точно вгадує найсокровенніші порухи душі дитини, допомагаючи їй правильно обирати свої життєві орієнтири.

В. Смирнова також наголосила, що початку творчого шляху В. Нестайка притаманна «серйозна» тематика: це твори з драматичними сюжетами, в яких відчувається вкраплення автобіографічних ноток, як наприклад, в оповіданні «Вітька» (1963 р.), де йдеться про життя хлопчика під час воєнного лихоліття.  У міркуваннях критика про змальовані в повісті «Синій ведмедик Гриша» душевні переживання дітей можна вловити натяк на екзистенційний характер цих переживань, але екзистенційний аспект у роботі так і залишився не розкритим.

У роботі В. Смирнової підкреслено оптимістичний, життєстверджувальний настрій творів В. Нестайка, зокрема й трилогії «Тореадори із Васюківки», окрім цього, наголошено на умінні прозаїка вести діалог із читачем, знаходити відповідні інтонації, говорити з дитиною зрозумілою для неї мовою. Подібні думки висловлені й щодо трилогії про сонячних зайчиків, жанр якої критик визначає як фантастична повість .

У пошуках нового В. Нестайко часто спирається  на традиції. Як і Е. Успенський, В. Крапівін, він також залучає до своїх творів казкових героїв інших письменників (Аладін, Піноккіо, Червоний Капелюшок та ін.). У казках «Пригоди близнят-козенят», «Лесик-Веселесик і Жарт-Птиця», не порушуючи дидактичних традиційних тем (про ввічливість, про особисту гігієну тощо), письменник зумів по-новому, оригінально використати інтертекстуальні зв’язки. Відзначаючи тонкий гумор Нестайкових творів, В. Смирнова звернула увагу на гру слів, яка в багатьох випадках є основою створення комічного ефекту («Робінзон Кукурузо» – «Тореадори з Васюківки»; «рослина-дорослина» – «В Країні Сонячних Зайчиків»). Письменник «намагається оживити цією грою мову оповідача» [226, с. 24]. Критик відзначила, що В. Нестайко перебуває в пошуках нових шляхів у літературі для дітей, навівши як приклад повість «Одиниця з обманом» (1976) [226, с. 25]. «Письменник знайшов нову форму дитячої книги і нову тональність своєї авторської мови» [226, с. 25].  

Дотримуючись типових ознак реалістичної прози, письменник наслідує переважно «оптимістичні традиції Гайдара, прагнучи виховати у дітей якості, що потрібні новому суспільству, намагаючись  пізнати і показати сучасність з її протиріччями, новими ідеалами і новим сміливим замахом в майбутнє, в той же час по-своєму продовжує і інші досягнення дитячої нашої книги – наприклад, веселий гумор Носова» [226, с. 25]. Тож, звертання до «торованої стежини» та пошук нового – органічно переплітаються в художній палітрі митця, що й зумовлює його творчу оригінальність.

Обговорення на з’їздах письменників сучасних проблем літератури для дітей часто висвітлювалися у літературно-критичному альманасі «Література. Діти. Час». Так, у статті під заголовком «Дитинству віддана…» подано огляд творів письменників, з-поміж яких виокремлено і В. Нестайка. Автор статті – М. Слабошпицький наголосив: «часто в нашій так званій шкільній повісті найменше є… самої школи з духовною атмосферою її проблем…» [221, с. 42]. Та зазначив, що до зразкових шкільних повістей, «у яких простежується  формування активної життєвої позиції юних громадян і розглядаються важливі для них не тільки сьогодні, а й завтра моральні проблеми» [221, с. 43], належить повість «Одиниця з обманом», саме через «вміння письменника сплести в один сюжетний вузол шкільні й позашкільні проблеми» [221, с. 43]. Не зупиняючись детально на поетиці, літературознавець лише вказав на те, що і в інших творах, зокрема «Космонавти з нашого будинку», «Ябеда», «Остання бомба», «Помста» дійові особи вибудовують для себе істинно важливі «моральні постулати»; цінний морально-етичний «кодекс» репрезентують і казки «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вухання», «В Країні Сонячних Зайчиків», «Пригоди журавлика» тощо, які, за словами М. Слабошпицького, «характерні парадоксальністю сюжетів, дотепністю викладу» [221, с. 52]. 

На особливу увагу заслуговує передмова до трилогії «Тореадори з Васюківки» Б. Чайковського під назвою «Знайомець із Країни Сонячного Дитинства» [171], оригінальна як за композиційною побудовою, так і за манерою викладу матеріалу (у першій частині оповідь веде автор передмови, у другій і третій – автор трилогії, оприлюднюючи свої спогади). Звертаючись до читача, Б. Чайковський відзначає гумористично-пригодницький стиль прозаїка, зі смішними ситуаціями, незвичайними пригодами, дає коротку характеристику образній системі трилогії, акцентуючи увагу на внутрішньому світі персонажів, і ще раз наголошує, що майстер художнього слова проявив себе творцем веселих книг.

Сьогодні постать В. Нестайка все більше почала привертати увагу літературознавців, які досліджують літературу для дітей. У книзі «Усі українські письменники» (упорядники Ю. Хізова, В. Щоголева) [246]  подано короткі відомості про белетриста, окреслено основні моменти життєвого і творчого шляху письменника, визначено ідейно-тематичну своєрідність його творів, розглянуто специфічні особливості творчого доробку. Авторами зазначено, що основою світогляду письменника був оптимізм – віра в краще, уміння знаходити вихід зі складних ситуацій, віра в дружбу і взаємодопомогу, душевні порухи героїв.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/85243.html