Оцінювання рівня концентрації капіталу банківської системи України та впливу на неї іноземного капіталу

Важливим завданням сьогодення є формування ефективної структури вітчизняної банківської системи. Експерти Світового банку зазначають, що для ефективного функціонування банківської системи  України слід здійснити трансформацію банківського сектору шляхом консолідації та концентрації капіталу, оскільки вітчизняна банківська система за її нинішньої побудови,без посилення пруденційного регулювання, матиме менші можливості опиратися майбутнім шокам [119]. Потрібно також зазначити, що власний капітал банківської системи України становить лише 12% до валового внутрішнього продукту; у країнах з перехідною економікою цей показник перевищує 40%, у розвинених − 80% і більше [156, С. 3–4].

В Україні стратегічною метою державної політики в банківській сфері на сучасному етапі є забезпечення системної стабільності та інтеграції вітчизняної банківської системи у світове фінансове співтовариство. Для цього треба підвищити капіталізацію банків, пожвавити інвестиційні процеси, а також сприяти розбудові небанківських інститутів, які можна було б використати для нарощення та оновлення виробничого потенціалу. Таким чином, однією зі стратегічних цілей вітчизняного банківського сектору є підвищення капіталізації банків. На даний час для світової банківської сфери характерне укрупнення капіталу банків з метою забезпечення його стабільності та універсалізації. Поряд із процесами концентрації капіталу відповідно відбувається скорочення кількості банків. У США з 1985 до 1995-го загальна кількість банків скоротилася на 18%. Аналогічні ситуації спостерігаються в Європі. Тільки за першу половину 1990-х років у Швейцарії кількість банків зменшилася на 24%, Франції – на 22%, Німеччині – на 20%, в Іспанії – на 15% [22, С. 5]. Такі тенденції, з одного боку, створюють загрозу конкуренції для вітчизняних банків, а з другого – вказують на шляхи її розвитку для забезпечення своїх конкурентних засад на внутрішньому ринку та інтеграцію у світові глобальні процеси. Так, в Україні також починає прослідковуватися тенденція до зменшення кількості банків, зокрема, у період з 1997 року до 2008-го кількість банків за реєстром зменшилася на 13%, що є досить позитивною тенденцією, оскільки передбачає злиття та приєднання неконкурентоспроможних банків та укрупнення банківського капіталу, а це сприятиме більшій фінансовій стійкості і надійності банківської системи [182].

Проблема пошуку оптимальної межі концентрації капіталу в банківській системі зводиться до вибору між ідеальною конкуренцією і стабільністю. Головною умовою конкуренції є розподіл ринку між великою кількістю малих банків, що, у свою чергу, може стати каталізатором переростання численних випадків дестабілізації в діяльності окремих банків у повноцінну і масштабну банківську кризу. Як свідчать результати досліджень Всесвітнього банку щодо формалізації залежності між банківськими кризами і концентрацією активів, банківські системи з низькою концентрацією більш схильні до криз, аніж системи з високим рівнем концентрації [93].

Також рівень концентрації впливає на поведінку учасників ринку: вибір обсягу надання і ціни послуг з урахуванням конкурентів і партнерів на ринку. Високий рівень концентрації є ознакою можливої монополізації ринку і, отже, високого бар’єра входження для нових банків і банків-аутсайдерів.

У своїх дослідженнях науковці [16; 31; 63; 146; 177] аналізують структурні особливості банківської системи за допомогою індексів концентрації, які відображають тенденції у структурі банківської системи залежно від зміни кількості банків на ринку фінансових послуг. На ці процеси впливають різні чинники, одним із головних є входження нових банків на ринок унаслідок злиття і поглинання банків. В умовах збільшення банків з іноземним капіталом та впливу інтеграційних процесів на національну банківську систему вважаємо за доцільне дослідження рівня концентрації банківської системи України за допомогою індексів концентрації.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/39053.html