ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВ-СТВА ЩОДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНІВ ТА ЗВИЧАЇВ ВІЙНИ

У КК 2001 р. вперше в Україні визначено злочин – порушення законів та звичаїв війни (ст. 438). Зважаючи на те, що цей злочин характеризується подвійною протиправністю (визначені злочинні діяння заборонені не лише нормами національного кримінального, але й міжнародного права), законодавцем його віднесено до злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку і розміщено у розділі ХХ КК з аналогічною назвою.

Порушення законів та звичаїв війни, що в міжнародному праві відповідно до положень ст. 6 Статуту Нюрнберзького воєнного трибуналу та статей 5 і 8 Римського статуту має також назву “воєнний злочин”, віднесено  разом із злочином геноциду, злочинами проти людяності та злочином агресії до “найсерйозніших злочинів, які викликають стурбованість усієї міжнародної спільноти” (ч.1 ст. 5 Римського статуту). Зазначене, а також актуальність боротьби з цим злочином [144, с. 54] потребує глибокого вивчення його природи, що має як теоретичне, так і практичне значення. Одним із складових цього питання є історія розвитку законодавства щодо кримінальної відповідальності за порушення законів та звичаїв війни.

Створення правової бази у цій сфері безпосередньо пов’язано із становленням у міжнародному праві інституту кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення законів та звичаїв війни, який мав тривалий шлях свого  становлення. Важливим етапом на цьому шляху стало визнання фізичної особи як суб’єкта злочину згідно з міжнародним правом. У Вироку Міжнародного військового трибуналу у Нюрнберзі було зазначено: “Злочини проти міжнародного права вчинюються людьми, а не абстрактними категоріями, і тільки шляхом покарання окремих осіб, які вчинили такі злочини, можуть бути дотримані норми міжнародного права” [213, с. 368]. П.С.Ромашкін з цього приводу зазначав, що “ідея про міжнародну кримінальну відповідальність осіб, які є винними в агресії і воєнних злочинах, стала загальновизнаним принципом сучасного міжнародного права, хоча здійснення цього принципу може бути у різних формах” [277, с. 255].

Критеріями встановлення кримінальної відповідальності за порушення законів та звичаїв війни є: а) цей злочин викликає занепокоєння всієї міжнародної спільноти; б) визначення цього злочину як міжнародного здійснюється певною кількістю суб’єктів міжнародного права, а не окремою державою одноособово; в) кримінальна відповідальність за цей злочини передбачена як нормою національного кримінального закону, так і міжнародного права.

Джерелами встановлення кримінальної відповідальності за його вчинення є: міжнародний договір, міжнародний звичай, національний кримінальний закон. Як допоміжне джерело, може бути рішення відповідних міжнародних органів, у тому числі судових, а також міжнародних організацій. Певне значення можуть мати окремі наукові доктрини і праці вчених [13].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/555478.html