Загальна характеристика об’єкту порушення законів та звичаїв війни

Вирішення питання щодо об’єкта порушення законів та звичаїв війни має важливе як теоретичне, так і практичне значення. “Встановлення об’єкта злочинного посягання, – зазначає В.М. Кудрявцев, – слугує мов би передчасною програмою щодо вибору тієї групи суміжних складів, серед яких слід більш детально шукати необхідну норму” [136, с. 158-159].

Проведений аналіз свідчить про те, що поняття об’єкта порушення законів та звичаїв війни було недостатньо досліджено в юридичній літературі, що підтверджує актуальність цього питання, оскільки саме об’єкт порушення законів та звичаїв війни має вирішальне значення при визначенні поняття і соціальної сутності цього злочину, значно впливає на зміст його об’єктивних і суб’єктивних ознак, є вихідним при його кваліфікації та відмежуванні від суміжних суспільно небезпечних діянь.

Вирішення зазначеного питання ґрунтується на правовому визначенні поняття “злочину” як у міжнародному праві (Статут Нюрнберзького воєнного трибуналу, Женевські конвенції про захист жертв війни 1949 р., Римський статут), так і в національному законодавстві (ч.1 ст. 11 КК 2001 р.), а також у загальних теоретичних положеннях науки кримінального права [381; 318; 289; 205; 53; 250; 28; 383; 56; 119; 342; 82; 319; 323; 360; 358; 368; 366; 173].

Відомо, що ще римляни за об’єктом посягання поділяли всі злочинні діяння на cr. publica і cr. privata, що в подальшому було відображено в австрійському КК 1787 р. Іозефіана, французькому Code penal 1810 р., російському кримінальному законодавстві до революційних подій 1917 року.

Питання об’єкта в кримінальному праві залишається актуальним, незважаючи на те, що йому присвячені численні дослідження [28; 46; 119; 205; 210; 250; 293; 324; 342; 377], в тому числі докторські дисертації. Однак розбіжності у розв’язаннінні цієї проблеми існують і зараз. Вважається, що це питання є одним із дискусійних у науці кримінального права [78, с.61].

Тому є необхідним при визначенні об’єкта складу злочину, що розглядається, проаналізувати основні концептуальні положення щодо загального об’єкта злочину в цілому в теорії кримінального права.

Правові позиції авторів щодо об’єкта злочину можна визначити таким чином: сукупність конкретних соціальних благ і інтересів, які порушуються невиконанням відповідних положень закону [289, с.227]; блага або цінності [19, с.161]; людина з усіма правами, установами [109, с.280]; норма права, яка знайшла відображення в життєвому інтересі [318, с. 45]; суб’єктивне право [306, с.84]; інтерес, суспільні відносини, блага, що охороняються кримінальним законом [375, с.292]; суспільні відносини, норми права і правовідносини [28]; основи радянського ладу або соціалістичний правопорядок [53]; благо, якому злочином спричиняється шкода, збиток, під яким маються на увазі суспільні відносини [7, с.30]; цінності, інтереси і блага [199, с.159; 151, с.202]; соціальна оболонка особи [346, с. 84, 87]; конкретні людські, суспільні або державні цінності [173, с. 98]; цінності, що охороняються кримінальним законом, проти яких спрямовано злочинне діяння і яким воно може заподіяти або заподіює шкоду [173, с. 98]; цінності (людські, суспільні, державні) [377, с. 49]; люди – індивіди або їх малі чи великі групи (об’єднання), або в цілому суспільство (соціум) [208, с.53-64; 359, с.137]; “правове благо” “як певна цінність” [45, с.64-65; 46, с.56]; правове благо, “інтерес” [388, с.114]; життя, здоров’я, гідність особи, природне середовище, суспільні і державні установи, їх діяльність, умови функціонування [79, с.222; 327, с.225].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/555478.html