Безпосередній об’єкт порушення законів та звичаїв війни

Специфічні особливості, соціально-політичний зміст злочину, що розглядається, визначаються насамперед його безпосереднім об’єктом, під яким розуміється складова частина суспільних відносин, що належить відповідному родовому об’єкту систематизованих злочинів. Це також означає, що безпосередній об’єкт виявляє собою ті конкретні суспільні відносини, що поставлені законодавцем під охорону певної статті Особливої частини КК і яким заподіюється шкода або створюється загроза її заподіяння злочином, що підпадає під ознаки цього складу [130, с. 112; 324, с.132-149; 103, с.70-73].

Безпосередній об’єкт є обов’язковою ознакою будь-якого складу злочину, за допомогою якого з’ясовується характер і ступінь суспільної небезпеки злочину, його кваліфікація, здійснюється розмежування суміжних складів злочинів. Він визначає одне чи декілька суспільних відносин, що перебувають під захистом відповідної правової норми (статті) кримінального закону, і на які спрямовано відповідне злочинне діяння.

Аналіз положень КК щодо встановлення відповідальності за порушення законів та звичаїв війни свідчить про те, що порушення законів та звичаїв війни, як і деякі інші злочинні діяння, безпосередньо можуть бути спрямовані проти двох чи більше суспільних відносин. Так, диспозицією ст. 438 КК визначено, що порушенням законів та звичаїв війни є: жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням; вигнання цивільного населення для примусових робіт; розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом тощо. Отже, в такому разі одне суспільне відношення виступає як основний (головний) безпосередній об’єкт, інші – як додаткові безпосередні об’єкти (обов’язкові чи факультативні).

Крім того, законодавець неоднозначно проводить класифікацію воєнних злочинів та кримінально-правових норм, які встановлюють відповідальність за їх вчинення. Разом із складом злочину, що досліджується, як самостійний склад злочинів визначені окремі форми порушення законів та звичаїв війни, наприклад, застосування зброї масового знищення (ст. 439 КК) у розділі ХХ КК та у розділі ХІХ КК (наприклад, злочини, визначені статтями 434 і 435 КК), які справедливо визначені М.І.Пановим і С.О.Харитоновим злочинами проти законів і звичаїв війни [132, с.581-582]. Отже, поняття “порушення законів та звичаїв війни”, незважаючи на його визначення у міжнародних договорах України як родового  для певної групи злочинів, у КК визначено як окрема кримінально-правова норма (ст. 438 КК), що створює деякі складнощі для характеристики безпосереднього об’єкта цього злочину та у правозастосовній практиці.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/555478.html