Предмет порушення законів та звичаїв війни

Поряд з об’єктом злочину у науці кримінального права визначається предмет злочину, під яким розуміють будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями яких кримінальний закон пов’язує наявність у діях особи ознак конкретного складу злочину [324, с.47; 371, с.92; 130, с.93]. Незважаючи на те, що поняття предмета злочину досить детально розглянуто в юридичній літературі [130, с.105-110; 324, с.32-58; 205, с.122-128; 56, с.43-45; 119, с.86-94; 121, с.8-14; 384, с.216-225; 250, с.140-142; 147, с.18-120; 274, с.67-79; 311, с.108 тощо], немає єдності в цьому питанні. Зокрема, на думку багатьох вчених, предмет злочину є стороннім об’єкту злочину явищем і не перебуває з ним в органічному зв’язку [250, с.141; 275, с.246], а інші, навпаки, не вбачають ніякої різниці між ними [119, с.86-94, 119-120; 384, с.221-224; 205, с.122-128; 56, с.43-45]; деякі вважають його ознакою об’єктивної сторони складу злочину. Окремі автори не погоджуються з тим, що предмет злочину може бути факультативною ознакою складу злочину, а також з постановкою питання про “самостійну” ознаку складу злочину поряд із його “самостійними” елементами [377, с.69].

Слово “предмет” (лат. – objectum) у тлумачному словнику визначено як будь-яке конкретне матеріальне явище, субстанція, річ [337, с.716].

Зважаючи на концепцію “об’єкт злочину – суспільні відносини”, В.Я.Тацій справедливо зазначає, що не можна не побачити нерозривного  зв’язку предмета з об’єктом, тому відривання предмета від об’єкта та його “ізольоване” дослідження не дозволяє розкрити суть як предмета, так і об’єкта злочину. Предмет злочину, як самостійна ознака його складу, разом з об’єктом створюють самостійний елемент складу злочину. При цьому предмет злочину є не обов’язковою, а факультативною ознакою щодо загального поняття складу злочину [324, с.34, 47, 55, 56].  Якщо предмет злочину визначений безпосередньо у законі, ця ознака є обов’язковою [371, с.93; 130, с.93]. Обов’язковою ознакою предмет злочину є для окремих форм порушення законів та  звичаїв війни. Наприклад, у разі вчинення цього злочину у формі розграбування національних цінностей на окупованій території, предмет  цього злочину - національна цінність на окупованій території - безпосередньо визначений у диспозиції ч.1 ст.438 КК, і тому є обов’язковою ознакою розграбування національних цінностей.

Виходячи з того, що предметом злочину може виступати лише певна річ, то “предмет завжди є речовою (матеріальною) ознакою злочину” [324, с.34, 47, 55, 56]. При цьому до предмета злочину, що розглядається, слід віднести не будь-які речі матеріального світу, а лише названі безпосередньо в законі, впливаючи на які суб’єкт злочину може заподіяти й заподіює шкоду об’єкту злочину, а також з властивостями яких закон пов’язує наявність у діяннях особи ознак складу цього злочину.

В окремих випадках для визначення предмета злочину, що розглядається, має важливе значення розмір відповідного майна. Так, згідно із ст. 147 ЖК-IV до воєнних злочинів віднесено “незаконне, довільне та здійснюване у великих масштабах руйнування і привласнення майна, не викликане воєнною необхідністю” (вважаємо, що поняття “воєнна необхідність” у цьому випадку повинна розглядатися відповідно до правил про необхідну оборону, крайню необхідність і виправданий ризик). З урахуванням вимог Конвенції ООН про заборону військового або будь-якого іншого ворожого застосування засобів впливу на природне середовище 1977 р. та ДП-І (ст. 35), на нашу думку, до предмета порушення законів та звичаїв війни слід віднести також природне середовище, об’єкти природної спадщини.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/555478.html