Діяння як ознака об’єктивної сторони порушення законів та звичаїв війни

м

Слід зауважити, що термін “діяння” використовується у кримінальному праві та судовій практиці у двох значеннях: як синонім терміна “злочин” та як одна з ознак об’єктивної сторони злочину. Ми його застосовуємо як ознаку об’єктивної сторони порушення законів та звичаїв війни. За кримінальним законодавством України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння (дії або бездіяльності), яке містить склад злочину (ч.1 ст. 2 КК). Отже, діяння завжди виступає як обов’язкова ознака об’єктивної сторони порушення законів та звичаїв війни.

М.І.Панов підкреслює: “Як і будь який акт вольової поведінки людини, злочин являє собою єдність його зовнішніх (об’єктивних) і внутрішніх (суб’єктивних) властивостей і ознак. Зовнішня сторона злочину утворює його об’єктивну сторону, а внутрішня – його суб’єктивну сторону. Визнаючи нерозривний зв’язок об’єктивних і суб’єктивних ознак злочину, наука кримінального права в той же час вивчає їх окремо, для більш глибокого розуміння. Такий підхід дозволяє глибше пізнати об’єктивну і суб’єктивну сторони злочину, що складають у реальній дійсності єдиний і неподільний акт злочинної поведінки” [130, с.116]. Таким чином, у юридичній літературі для характеристики злочинного посягання разом з поняттям “діяння” також використовується поняття “поведінка” [233, с.9; 328, с.25; 267, с.326]. Також поняття “поведінка” і “посягання” використовуються в кримінальному законодавстві США. Так, згідно з Примірним кримінальним кодексом США “посягання” означає “поведінку”, що відображено в КК більшості штатів (наприклад, у § 2901.21 “Підстави кримінальної відповідальності”, пп. 1 п. А КК Штату Огайо, в редакції    1985 р.). Пропозиції окремих авторів щодо заміни в сучасних умовах поняття “діяння” поняттям “поведінка” [46, с.179] не знайшла підтримки в законодавстві та теорії кримінального права. Звичайно, не можна заперечувати той факт, що будь-який злочин є актом певної людської поведінки, але щодо злочину - це завжди суспільно небезпечне діяння.

З огляду на те, що у кримінальному законі відсутнє нормативне визначення поняття “порушення законів та звичаїв війни”, не повною мірою встановлені основні ознаки об’єктивної сторони цього злочину, є можливість розкрити ці ознаки через властивості об’єкта посягання, який виступає як наслідок активності людини, оскільки дія визначається об’єктом і перебуває з ним у нерозривному зв’язку [233, с.11]. Б.С. Никифоров підкреслював, що “шкода, збиток об’єкту, що охороняється кримінальним законом, може бути заподіяно не будь-якими, а тільки певними діями, характер яких визначається властивостями самого об’єкта” злочину [205, с.137].

Об’єктивна сторона порушення законів та звичаїв війни характеризується, насамперед, активною поведінкою – дією (delictum commissionis).

Дії можуть бути як простими, так і складними. Здійснюючи умисну дію, відповідні рухи тіла є актом цілеспрямованої поведінки людини. При цьому відповідні рухи тіла, які становлять відповідну дію, завжди об’єднані метою в єдиний вольовий акт зовнішньої поведінки людини. Дія, таким чином, характеризується спрямованістю на виконання відповідного “конкретного” завдання [220, с.161]. У літературі висловлюються різні точки зору щодо злочинної дії. На думку одних авторів, дія охоплює собою не лише рух тіла людини, а й ті сили, якими людина може користуватися, а також ті закономірності, які вона може використовувати [75, с.54]. Інші автори вважають, що дії людини обмежуються лише свідомими рухами тіла або утриманням від них, а злочинні дії закінчуються такими рухами, за допомогою яких людина впливає на використані нею сили і засоби, останні ж перебувають за межами дії і охоплюються поняттям “причинний зв’язок між діями і шкідливими наслідками” [142, с.11; 138, с.78). Це питання викликало тривалі дискусії в кримінальному праві [150, с. 412; 151, с.235; 392, с.126; 77, с.53; 281, с.177-180]. Ми погоджуємося з авторами, які вважають, що використання людиною зовнішньої сили та її закономірностей є складовою дій людини, якщо такі сили приводяться нею в рух або свідомо використовуються (спрямовуються, замінюються) у процесі вчинення злочину [173, с. 109].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/555478.html