У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Виробництво та виробнича функція. Ефект масштабу
Количество страниц 42
ВУЗ КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ
Год сдачи 2010
Бесплатно скачать 16330.doc 
Содержание Зміст
Вступ
Розділ 1. Теорія виробництва та виробнича функція
Розділ 2. Зміна масштабу виробництва в довгостроковому періоді
Розділ 3. Види, динаміка та взаємозв’язки довгострокових витрат, довгострокові витрати в умовах різної віддачі від масштабу
3.1 Види і графічне подання довгострокових витрат
3.2 Взаємозв’язки між кривими короткострокових і довгострокових витрат
3.3. Довгострокові витрати за різних ефектів масштабу
Висновки
Список використаної літератури
ДОДАТКИ





Вступ
Зростаючі запити суспільства вимагають розширення номенклатури товарів і послуг, що може бути забезпечене впровадженням високоефективних технологій і виробничих процесів. У розмаїтті товарів і послуг доцільно виділити досить стабільні групи і використовувані ресурси та технології. Такий підхід до аналізу виробничо-економічної діяльності дозволяє розробити теорії розбудови спеціальних економіко-виробничих математичних моделей дослідження виробничих процесів — так званих виробничих функцій.
Виробничі функції мають велике значення для розробки програм економічного розвитку і для визначення межі збільшення національного продукту при даних початкових ресурсах. Розміри коефіцієнтів виробничих витрат служать базою при визначенні оптимальної структури міжнародної або міжрегіональної торгівлі. Це поняття лежить в основі деяких теорій функціонального розподілу доходу. Умови, при яких загальний випуск продукції може бути віднесений за рахунок дії факторів, що брали участь у його створенні, залежать від характеру виробничої функції.[22, ст. 56]
У сучасному суспільстві абсолютна більшість товарів є результатом виробничої діяльності. Виробнича функція забезпечує половину інформації загального характеру, необхідної при визначенні ступеня використання ресурсів і структури випуску, при наявності яких досягається максимум прибутків фірми. Алгебраїчний характер функцій пропозиції залежить, головним чином, від природи виробничої функції.
В мікроекономіці процес виробництва розглядається суто функціонально – як процес перетворення вхідного потоку затрат, тобто ресурсів, у вихідний потік випуску з використанням певної технології виробництва. [12, ст. 63]
Економісти називають виробництвом будь-яку діяльність щодо використання природних ресурсів, включаючи ресурси самої людини, для отримання як матеріальних, так і нематеріальних благ. Економіст включить до виробництва, наприклад, картоплі не тільки її вирощування та збирання, але й переміщення її у просторі або у часі. Аналогічно він вважатиме виробництвом надання різноманітних послуг. Узагальнюючи слід сказати, що теорія матеріального виробництва являє собою процес перетворення виробничих ресурсів у випуск. Теорія виробництва включає насамперед співвідношення між кількістю застосовуваних ресурсів і обсягом виробництва. [17, ст. 109]
Список литературы Висновки

Діяльність підприємства як мікросистеми досліджують протягом визначених періодів часу. Після виходу підприємства на проектну потужність досить швидко змінити кількість деяких факторів неможливо. Найчастіше до таких факторів, названих постійними, відносять виробничі площі, будинки, споруди, устаткування, управлінців вищої кваліфікації і т. ін.
Фактори, кількість яких можна легко змінити залежно від бажання збільшити або зменшити випуск, є змінними. До них можна віднести працю найманих робітників, електроенергію для технологічних потреб, більшість видів сировини та матеріалів тощо.
Припустимо, що підприємство, яке має визначену кількість постійних і змінних факторів, випускає продукцію, попит на яку починає зменшуватися. Як йому діяти? Продовжувати випуск у тому ж обсязі та створювати запаси нереалізованої продукції, сподіваючись на поліпшення ринкової ситуації? Чи знизити обсяги виробництва, зменшивши завантаження устаткування й закупівлю сировини, скоротивши кількість робітників? Проміжки часу, протягом яких підприємству доводиться приймати такі рішення, заведено відносити до короткострокового періоду.
Короткостроковим (коротким) називають період, у якому одна група факторів (або хоча б один фактор) розглядається як постійна, інша (або хоча б один фактор) — як змінна. У короткостроковому періоді можливості зміни обсягів виробництва залежать від інтенсивності використання діючого капітального устаткування і ступеня варіювання змінними факторами; іншими словами, верхню межу випуску обмежено фіксованим розміром постійних факторів.[2. ст. 19]
Якщо ж ринкова ситуація та її довгостроковий прогноз сприят¬ливі для підприємства і воно може істотно збільшити випуск продукції, рішення мають принципово інший характер. Підприємство може збільшити кількість застосовуваного капітального устаткування, замінити його на продуктивніше, вдатися до будівництва нового цеху, збільшити обсяги застосування праці, матеріалів тощо. Такі рішення заведено відносити до довгострокових.
Довгостроковим (тривалим) називають період, у якому всі фактори виробництва розглядаються як змінні. В економічній теорії особливе значення цього періоду полягає в тому, що саме протягом його підприємство вирішує принципові для себе питання: входити чи не входити в нову галузь, збільшувати чи зменшувати масштаби виробництва, реорганізовувати чи не реорганізовувати підприємство тощо.
Миттєвим (найкоротшим) називають період, у якому всі фактори виробництва є постійними. Зрозуміло, що в цьому періоді й обсяг випуску також незмінний. [2. ст. 20]
Деякі економісти вирізняють ще й четвертий період — дуже тривалий (надтривалий) період, протягом якого не тільки можуть змінюватися обсяги застосовуваних ресурсів та інтенсивність їх використання, а й відбуваються сутнісні зміни в технології. Іноді надтривалий період визначають як період зміни тех¬нологічної парадигми (наприклад: перехід від штампування гумою до штампування вибухом; заміна механічного оброблення деталей імпульсними і лазерними процесами; перехід від партіонних методів виготовлення продукції до поточних, а потім, на новому витку спіралі розвитку, — до непоточних у вигляді гнучких автоматизованих виробництв і т. ін.).
Зазначимо, що розглянуті часові періоди — це, насамперед, поняття економічні, а не календарні. Вони (періоди) відрізняються за тими змінами у факторах виробництва, що можуть відбуватися протягом кожного з них. З позицій мікроекономічної теорії не можна сказати, що короткостроковий період — це половина року, а довгостроковий — більший за рік. У галузях, де кількість постійних ресурсів незначна, де характер виробництва дає змогу легко змінювати їхній обсяг, довгостроковий період може становити лише кілька місяців (швейна, харчова промисловість, будівництво літніх будиночків і т. ін.); в енергетиці він становить від 6 до 10 років, а в металургійній промисловості ще більше. У багатьох галузях машинобудування довгостроковий період залежно від специфіки нової продукції — 2—3 роки, а миттєвий може тривати кілька років, наприклад, поточне виробництво автомобіля масового попиту.
Уперше поняття «часові періоди» було введено в економічну теорію А. Маршаллом, який досліджував порівняльну статику ринку — пристосування пропозиції до попиту з урахуванням фак¬тора часу. З розвитком мікроекономічної теорії це поняття стали використовувати не тільки за аналізу ринків благ, а й у теорії виробництва. Щодо виробництва виділення тільки трьох—чотирьох часових періодів є досить грубою апроксимацією. Адже у разі виготовлення складних виробів кількість видів застосовуваних ресурсів найчастіше обчислюється тисячами, при цьому мож-ливості їх зміни дуже різні. Якщо врахувати, що в деяких конкретно-економічних дисциплінах (економіка підприємства, бухгал¬терський облік тощо) поряд із постійними та змінними ресурсами, вирізняють умовно постійні та умовно змінні, то очевидно, що кількість періодів має бути істотно більшою. Проте запропонована А. Маршаллом періодизація є корисною аб¬стракцією у виявленні сутнісних ринкових і виробничих закономірностей.
У даній курсовій роботі розглянуто довгостроковий часовий період і виробництво у ньому.
На відміну від миттєвого періоду, в якому всі фактори виробництва постійні, і короткострокового, де частина факторів є постійною, а частина — змінною, у довгостроковому періоді всі фактори виробництва є змінними. Іншими словами, тривалість цього періоду така, щоб підприємство мало можливість змінити, у разі потреби, всі фактори виробництва — і капітального, і некапітального характеру, а галузь — кількість функціонуючих у ній фірм.
Оскільки всі фактори виробництва є змінними за визначенням, у довгостроковому періоді заведено виокремлювати тільки три види довгострокових витрат: сукупні (LRTC), середні (LRАTC) і граничні (LRМC).
Підприємство в будь-який момент часу має чітко визначений розмір виробничої потужності й у короткостроковому періоді пристосовується до рухливості ринкової кон’юнктури шляхом маневрування змінними ресурсами. За переходу в довгостро¬ковий період змінюються розміри підприємства і відповідно розмір довгострокових сукупних, середніх і граничних витрат. Оскільки мікроекономіч¬ний аналіз витрат короткострокового і довгострокового періодів
виходить з умов, що ціни на ресурси, їх початкова пропорція і техніко-технологічний рівень виробництва залишаються незмінними, остільки динаміка короткострокових витрат підприємства нового розміру підкоряється тим самим закономірностям, що й поперед¬нього. У такому разі криві довгострокових сукупних (LRTC) і середніх (LRАTC) витрат огинають криві короткострокових сукупних (SRTC) і середніх (SRАTC) витрат.
Найважливішим фактором, що визначає конфігурацію кривих довгострокових витрат, є характер віддачі від збільшення масш¬табів виробництва. Якщо має місце позитивний ефект масштабу, довгострокові середні витрати знижуються, за постійного ефекту масштабу вони мають незмінний рівень, тобто описуються горизонтальною лінією, рівнобіжною осі випуску, а за негативного ефекту масштабу — зі зростанням обсягів випуску середні витрати зростають. Якщо для типового підприємства галузі харак-терна спочатку зростаюча, а потім спадна віддача від масштабу, то його крива LRАTC має дугоподібну форму. Її часто називають кривою вибору (або плановою кривою) довгострокового періоду; вздовж неї здійснюють вибір виробничої потужності підприємства. Однак варто пам’ятати, що зниження витрат на одиницю продукції з одночасним збільшенням обсягів випуску також має межі.
Результати емпіричних досліджень функцій витрат показують, що в окремих випадках крива довгострокових середніх витрат має не дугоподібну, а L-подібну або блюдцеподібну форму. Такі форми кривих витрат пояснюються не тільки дією віддачі від масштабу, а й співвідношенням темпів зміни виробничих та управлінських витрат. Наявність широкого плоского дна дає мож¬ливість підприємству мати певний діапазон вибору своїх розмірів за незмінного мінімального рівня довгострокових середніх витрат.
Функції короткострокових витрат мають ключове значення для визначення оптимальних обсягів випуску, що максимізують прибуток або мінімізують збитки, а на ринках недосконалої конкуренції — й цін; знання функцій довгострокових витрат необхідне для вибору мінімально ефективного розміру підприємства та обґрунтування стратегії його розвитку.



1. Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін: Навч. посібник. — К.: Заповіт, 1996. — 240 с.
2. Вёйе Г., Дёринг У. Введение в общую экономику и организацию производства: Пер. с нем. 17-го изд. — Красноярск: Изд-во Краснояр. гос. ун-та, 1995. — Ч. 1. — 497 с.
3. Диллон Д., Хедди Е. Производственные функции у сельском хозяйстве. – М.: Прогрес, 1965. – 679с.
4. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка: Навч. посібник / За ред. З. Ватаманюка, С. Панчишина. — К.: Видавничий дім «Альтер-
натива», 2001. — 606 с.
5. Задорожна Н.В. Мікроекономічна теорія виробництва і витрат: Навч. посібник — К.: КНЕУ, 2003. — 219 с.
6. Задоя А.О. Мікроекономіка. – Київ: “Знання”, 2007 р. – ст.59-73
7. Зайченко Ю. П. Дослідження операцій: Підручник. — 4-те вид., перероб. і допов. — К., 2007. — 688 с.
8. Гальперин В. М., Игнатьев С. И., Моргунов В. И. Микроэкономика:
В 2 т. / Под ред. В. М. Гальперина. — СПб.: Экон. шк., 1994. — Т. 1. — 349 с.; 1998. — Т. 2 т. — 503 с.
9. Карагодова О. О., Черванев Д. М. Мікроекономіка: Навч. посібник. — К.: Четверта хвиля, 1997. — 204 с.
10. Конраи Я. Дефицит. — М.: Экономика, 1990. — 608 с.
11. Леонтьев В. В. Межотраслевая экономика. — М.: Экономика, 1997. — 479 с.
12. Мікроекономіка і макроекономіка: підручн. для студ. екон. спец. закл. освіти: У 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003. – 517с.
13. Наливайко А. П., Євдокимова Н. М., Задорожна Н. В. Мікроеко-номіка: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / За заг. ред. А. П. Наливайка. — К.: КНЕУ, 1999. — 208 с.
14. Наливайко А. П. Теорія стратегії підприємства: Сучасний стан та напрямки розвитку. — К.: КНЕУ, 2001. — 227 с.
15. Пиндайк Р. С., Рубинфельд Д. Л. Микроэкономика: Пер. с англ. — М.: Дело, 2007. — 808 с.
16. Піндайк Р. С., Рубінфельд Д. Л. Мікроекономіка: Пер. з англ. — К.: Основи, 1996. — 646 с.
17. Рудий М.М, Михайлов С.І. Мікроекономіка (Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей). – К.: «Юнівест Медіа», 2005. – 312с.
18. Томпсон А., Формби Д. Экономика фирмы: Пер. с англ. — М.: ЗАО «Изд-во БИНОМ», 1998. — 544 с.
19. Сио К. К. Управленческая экономика: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 2007. — 671 с.
20. Теория фирмы / Под ред. В. М. Гальперина. — СПб.: Экон. шк., 1995. — Вехи экон. мысли; Вып. 2. — 534 с.
21. Экономикс: Англо-рус. слов.-справ. / Э. ДЖ. Долан, Б. И. До-ленко. — М.: Лазурь, 1994. — 544 с.
22. Ульянченко О. В. Методи оптимізацій в економіці: Навч. посібник / Харк. держ. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва. -Харків, 2001.
23. Ульянченко О. В. Сучасні моделі дослідження операцій в економіці: Навч.посібник / Харк. держ. аграр. ун-т ім, В. В, Докучаєва. — Харків, 2007. – 429с.
24. Фандель Г. Теорія виробництва і витрат: Пер. з нім. — К.: ТАКСОН, 2007. — 520 с.
25. Фель У., Оберендер П. Основи мікроекономіки: Пер. з нім. 6-го вид. / За ред. А. П. Наливайка. — К.: Укртиппроект, 1998. — 478 с.
26. Франк Р. Х. Микроэкономика и поведение. — М.: ИНФРА-М, 2007. — 696 с.
27. Хайман Д. Н. Современная микроэкономика: анализ и применение: Пер. с англ. — М.: Финансы и статистика, 1992. — Т. 1. — 384 с.; Т. 2. — 384 с.
28. Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки: Підручник. — К.: Знання, 1998. — 674 с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 240
Скачать бесплатно 16330.doc 





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.