У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Морські вантажоперевезення на Україні
Количество страниц 100
ВУЗ Киевская национальная академия
Год сдачи 2010
Содержание Вступ 2
Розділ 1. Стан та правова характеристика морських вантажоперевезень на Україні 5
1.1. Морські вантажоперевезення: розвиток, погляд у минуле та сьогодення 5
1.2. Якісний аспект і тенденції розвитку морських вантажоперевезень 13
1.3. Правове регулювання морського перевезення вантажів: особливості формування законодавства 19
Розділ 2. Поняття, види, загальна характеристика відповідальності морського вантажоперевізника 27
2.1. Поняття відповідальності, як юридичної категорії, її види та особливості при морських вантажоперевезеннях 27
2.2. Договір морського перевезення вантажу, як підстава відповідальності за неналежне виконання зобов’язань 32
2.3. Майнові зобов’язання та майнова відповідальність за договором морського перевезення вантажу, страхування ризиків 46
Розділ 3. Відповідальність сторін при морських вантажоперевезеннях 56
3.1. Загальні підстави для відповідальності за порушення зобов’язань з морського перевезення вантажу 56
3.2. Особливості відповідальності за порушення зобов’язань з морського перевезення вантажу. Підстави звільнення від відповідальності та неможливість виконання зобов’язань 60
3.3. Врегулювання розбіжностей сторін в національному та зарубіжному праві в розрізі положень процесуального законодавства 79
Висновки 90
Список використаної літератури 94


ВСТУП

Історично та геополітично Україна є морською державою, вона має вихід до Чорного і Азовського морів та має відповідну інфраструктуру. Сьогодні в Україні функціонують більше 18 морських, 8 річкових та 5 портів типу причал-завод, які засновано на державній власності. Незабаром передбачається створення та функціонування приватних портів, з діяльністю яких прогнозується значне збільшення вантажопотоків.
Одним із найважливіших чинників відновлення торговельного флоту України є становлення та розвиток законодавчої бази, яка б відповідала змісту та завданням цього сектору економіки, передбачала страхування ризиків при здійсненні морських вантажоперевезень та юридичну відповідальність морського вантажоперевізника.
З проголошенням незалежності України було прийнято Кодекс торговельного мореплавства України, який є основним нормативно-правовим актом на морському транспорті. Проте досі не прийнято нормативний акт, який би чітко регулював правила перевезення вантажів морським транспортом та юридичну відповідальність морського вантажоперевізника. Недосконалими щодо цього є деякі положення Кодексу торговельного мореплавства України.
У зв’язку з цим, важливим напрямком розвитку в Україні ринкових відносин у сфері морських вантажних перевезень є вдосконалення законодавства України про перевезення вантажів морським транспортом та відповідальність морського вантажоперевізника.
В українській юридичній науці правове регулювання відповідальності перевізника при здійсненні перевезень вантажів морським транспортом не було предметом комплексного дослідження. Навчальні посібники, що були розроблені останнім часом українськими авторами, наводять загальну характеристику договірних відносин на морському транспорті і акцентують увагу читача на міжнародно-правові засади регулювання.
Таким чином, залишилися поза увагою питання субституції судна, заміни вантажу, визначення морехідного стану судна, сплати провізної плати, розмежування сталійного, контрсталійного та надконтрсталійного часу. Не вирішеними є питання про правові функції коносаменту та правову силу застережень, які перевізник вправі вносити у цей документ. Актуальним залишається питання щодо системи законодавства України про морські вантажні перевезення. Зростаюче значення перевезень вантажів морським транспортом та відсутність належного правового регулювання відповідальності при здійсненні перевезень вантажів морським транспортом визначили вибір теми дипломної роботи, як важливої правової проблеми. Актуальність теми обумовлена недосконалістю правового регулювання морських вантажних перевезень та відсутністю у вітчизняній юридичній науці комплексних досліджень з питання юридичної відповідальності морського вантажоперевізника.
Метою дипломної роботи є визначення та комплексний аналіз системи нормативно-правових актів України, що регулюють питання відповідальності перевізника при здійснені перевезення вантажів морським транспортом. Поставлена у дипломній роботі мета зумовила дослідження таких завдань:
- визначення розвитку морських вантажоперевезень, системи нормативно-правових актів України, що регулюють перевезення вантажів морським транспортом;
- правова характеристика предмету та методів правового регулювання відносин, що виникають у сфері перевезення вантажів морським транспортом;
- дослідження правової природи договору морського перевезення вантажу;
- класифікація договорів морського перевезення вантажів;
- визначення стадій морського перевезення вантажів та їх правове забезпечення;
- визначення майнових зобов’язань та майнової відповідальності за договором морського перевезення вантажу;
- аналіз загальних підстав для притягнення до відповідальності за порушення зобов’язань при здійсненні морського перевезення вантажу;
-визначення особливостей відповідальності та підстав звільнення від відповідальності;
- аналіз вітчизняного та зарубіжного законодавства з питання відповідальності морського вантажоперевізника, розробка пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення законодавства про морські вантажні перевезення.
Об’єктом дослідження є відносини, що виникають у процесі перевезення вантажів морським транспортом при порушення зобов’язань.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти законодавства України з питань притягнення до відповідальності морського вантажоперевізника та практика їх застосування.
Методологічну основу дослідження складають діалектичний метод пізнання, системно-структурний, порівняльно-правовий методи, а також метод аналізу і синтезу. Зокрема, через призму системно-структурного методу досліджено процес перевезення вантажів морським транспортом та його стадії. Аналіз наукових позицій, поглядів, різних підходів вітчизняних та зарубіжних вчених щодо правового регулювання відносин з перевезення вантажів морським транспортом та притягнення до відповідальності за їх порушеня здійснено за допомогою порівняльно-правового методу. Сучасний стан законодавства про морські вантажні перевезення та пропозиції щодо його удосконалення викладено у роботі шляхом застосування аналітико-синтетичного методу.
Теоретичну основу дослідження склали наукові праці: К. Александрової, М. Олександрова-Дольніка, М. Брагінського, Г. Брухіса, В. Вітрянського, В. Гуцуляк, О. Джавада, О. Дзери, В. Деміденко, О. Зоріна, Г. Іванова, О. Калпіна, О. Кейліна, О. Кокіна, В. Лаптєва, В. Луця, О. Маковського, Н. Маркалової, Н. Нємчинова, О. Садікова, П. Самойловича, В. Смірнова, М. Тарасова, О. Шемякіна, Г. Шмігельського, В. Щербини, інших.
Структура дипломної обумовлена об’єктом дослідження, відображає мету і завдання дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків, списку використаної літератури.
Список литературы ВИСНОВОК
Згідно з ст. 1 КТМУ торговельне мореплавство є діяльністю, що пов’язана з використанням морських суден для господарських, наукових і культурних цілей. Перевезення вантажів морським транспортом є сферою торговельного мореплавства і видом господарської діяльності.
Для відносин, що виникають у сфері морських перевезень, характерною є наявність у їх змісті майнового і організаційного елементів. Майновим елементом у таких відносинах виступає вантаж як матеріальне благо, завдяки якому виникають зобов’язання відправника, перевізника і одержувача.
В Україні склалися і складаються надалі сприятливі для розвитку морських перевезень вантажу економічні, географічні та геополітичні передумови. Однак їх правова основа багато в чому не відповідає ні реальним процесам перехідного періоду, ні тим завданням, які стоять перед суспільством щодо збереження та розвитку транспортної інфраструктури та виправлення допущеного на морському транспорті критичного становища.
1. Прийнятий Кодекс торговельного мореплавства України фактично повторює КТМ СРСР і суттєвих новел, що спрямовані на врегулювання морської справи в умовах переходу на ринкові засади та оптимізації юридичної відповідальності морського вантажоперевізника при здійсненні морських перевезень вантажу не передбачив. У зв’язку з цим в роботі на основі аналізу чинного цивільного та морського законодавства України, вітчизняної та світової практики вантажного мореплавства та наукової, навчальної та популярної літератури зроблена спроба системного аналізу правових підстав притягнення до юридичної відповідальності морського вантажоперевізника. Договір морського перевезення вантажу відноситься до найстаріших субінститутів договірного права і розвивався під впливом економічних, геополітичних чинників на засадах приватного права. При моделюванні договору морського перевезення вантажу в законодавстві України використані міжнародні конвенції з перевезень морським транспортом і звичаї ділового обороту. В той же час не враховано перехідний період української економіки, внаслідок чого відбулося певне забігання вперед. Іншими словами, для імплантації в національне законодавство деяких норм міжнародного морського права не було достатніх умов. Але договором зазвичай передбачається юридична відповідальність сторін. Договір морського перевезення вантажу відноситься до підприємницьких договорів, що передумовлює його особливості. Він є відображенням співвідношення загального і спеціального, спеціального і окремого. Договір морського перевезення повинен не тільки укладатись в загальне вчення про договірне право, але й відображувати особливості організації та здійснення перевезень вантажу морським транспортом. Самі зобов’язання з перевезення при цьому повинні відповідати ряду вимог:
- бути товарними і будуватися на еквівалентних засадах;
- спосіб здійснення перевезення – переміщення вантажу (пасажирів), що знаходяться на і в транспортних засобах;
- транспортування пов’язане з низкою інших супутніх зобов’язань організаційного (забезпечення належного комфорту) та юридичного характеру (страхування чи хеджування), а для морських перевезень - й агентування;
воно визнається ядром всіх інших транспортних зобов’язань, і діяльність транспортних організацій так чи інакше повинна бути пов’язана з перевезенням.
Якщо людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, законні права та інтереси проголошені найвищою цінністю у суспільстві, то в подальшому всі інші норми права повинні виходити з цього, а не віддавати першість встановленню правового режиму і, образно кажучи, “засувати людину на узбіччя правового регулювання”. Між іншим, таким недоліком нормативні акти грішать навіть після прийняття нової Конституції України. Часта вказівки і підкреслення в поточному законі чи іншому нормативному акті пріоритетів правового регулювання це - висловлення поваги не тільки до основного критерію діяльності держави та її інститутів (органів), але й до самого закону. Тому норми морського права, у тому числі про вантажні перевезення, та інші подібні норми, де принижується роль людини треба викласти інакше і акцентувати увагу всіх суб’єктів права, всіх державних органів та громадських інституцій на основних засадах організації їх діяльності.
Можна говорити про два підходи до оцінки виконання зобов’язань: загальний, що характерний для цивільних зобов’язань взагалі, та спеціальний – притаманний лише певним видам зобов’язань. Так, якщо безпека виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу поглинається принципом належного виконання, то при здійсненні морських та повітряних чи інших перевезень вона, на наш погляд, має як самостійне значення так і самостійний зміст. У конвенціях про уніфікацію морського права стосовно відповідальності передбачено доволі чітку систему заходів, що забезпечують єдність правозастосовної практики. Аналіз передбачених у КТМ підстав для звільнення перевізника від відповідальності за втрату, пошкодження чи недостачу вантажу дає можливість зробити висновок, що вони розміщені архаїчно. Перша група – загальні підстави звільнення від відповідальності: форс-мажорні обставини (дія непереборної сили), (вина відправника чи одержувача вантажу), спеціальна вказівка закону та казус. До другої групи необхідно віднести спеціальні підстави,їх відносимо до вини кредитора.
Серцевиною зобов’язання з договору морського перевезення вантажу є належне, точне та безумовне виконання його учасниками взятих на себе зобов’язань. Під належним виконанням сторонами договору зобовязань розуміється здійснення боржником та кредитором дій по реалізації прав і обовязків, що випливають із зобов’язання.
Виконання зобов’язань за договором морського перевезення вантажу полягає в здійсненні боржником активних дій щодо виконання своїх зобов’язань: прийняття вантажу на борт, його кріплення (розміщення), заповнення відповідних перевізних документів та бортових журналів, а зі сторони відправника вантажу – його доставка і сплата грошей. Відповідно до чинного законодавства виконання договору морського перевезення вантажу пов'язано із дотриманням термінів перевезення (прийняття вантажу на борт, знаходження в плаванні та передача вантажоотримувачу, прийняття товару, розрахунків і інших умов договору).
Обов’язковість застосування уніфікованих норм про відповідальність виключає можливість застосування до конкретних правовідносин інших правил про відповідальність, окрім тих, що встановлені уніфікованими правилами міжнародного договору. Це і є характерною рисою конвенцій з уніфікації морського права. Якщо у внутрішньому праві для того, щоб виключити відхід від правової норми, достатньо надати їй характер категоричного (імперативного) припису, що не допускає можливості укладення угоди з ухиленням від вимог імперативу, то в міжнародному праві це досягається декількома засобами. Найбільш поширеним є вказівка про недопустимість передбачати у внутрішньому праві спеціальні норми про зміну вказаного правила. Іншими словами, для уніфікації норм про цивільно-правову відповідальність у морському праві найчастіше застосовується спосіб прямої уніфікації, що відображено в уніфікованих нормах про відповідальність. Лише деякі з них допускають можливість відхилення від загальноприйнятих правил і застосування іншої в законодавстві сторін конвенції. Особливість договору морського перевезення вантажу полягає у специфіці підстав звільнення від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання його умов. Морська стихія є цьому виправданням і, по суті, розглядається як різновид форс-мажору.
Цивільне законодавство передбачає підстави і порядок звільнення сторін від відповідальності, що має важливе значення для економічного стану суб’єктів господарювання. Особа, яка порушила зобов’язання під час здійснення підприємницької діяльності, несе відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних за даних умов подій. Але при порушенні зобов’язань винна сторона повинна відшкодувати всі збитки, і це передбачено нормами цивільного, господарського, морського права.



1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України.- 1996. -№30 -ст.141.
2. Цивільний кодекс України. — Офіц. текст — К. : Юрінком Інтер, 2004. — 461с.
3. Господарський кодекс України: Прийнятий 16 січня 2003 року / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парламентське видавництво, 2003. — 192с.
4. Кодекс торговельного мореплавства України: Текст із змінами та доп. станом на 1 січня 2004 р.. — Офіц. вид. — К. : Видавничий дім "Ін Юре", 2004. — 159с.
5. Закон України від 10 листопада 2006 р. “Про транспорт” // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - № 51. – Ст. 47.
6. Закон України від 20 жовтня 2005 р. “Про транзит вантажів” // Урядовий кур’єр. – 2005. – 13 лютого.
7. Закон України від 1 червня 2000 р. “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” // Урядовий кур’єр. – 2006. – 2 серпня.
8. Указ Президента України від 04 жовтня 2006 р. “Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС” // Урядовий кур’єр. – 2006. - № 54-55.
9. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 р. № 1698 “Про затвердження переліку органів ліцензування” // Урядовий кур’єр. – 2006. – 7 грудня.
10. Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту України № 11/50 від 30. 01.2002 р. “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом”// Офіційний Вісник України. – 2002. - № 8.
11. “Положення про порядок підготовки та подання інформації про вантаж для його безпечного морського перевезення”, затверджене Наказом Мінтрансу України від 14.12. 1998 р. № 497 // Офіційний вісник України. – 2005. - № 2. – Ст.89.
12. “Положення про порядок підготовки та подання інформації про вантаж для його безпечного морського перевезення”, затверджене Наказом Мінтрансу України від 17 грудня 1998 р. № 497. // Офіційний Вісник України. – 2005. - № 2. – Ст.89.
13. Наказ Державної митної служби України від 23 січня 2001 р. № 26 “Про затвердження Порядку здійснення митного контролю за переміщенням через митний кордон України товарів та інших предметів з використанням морського, річкового й паромного видів транспорту” // Офіційний Вісник України. – 2001. - № 6. – Ст. 258.
14. “Положення про порядок надання морським і річковим судноплавним компаніям статусу національного перевізника”, затверджене Постановою Кабінета Міністрів України від 21 червня 2001 р. № 668 // Урядовий кур’єр. – 2001. – 23 червня.
15. Збори і плата за послуги, що надаються суднам у морських портах України», затверджені Наказом Мінтрансу України від 15 грудня 2006 р. № 711 // Офіційний Вісник України. – 2001. - № 4. – Ст. 145.
16. ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2006 року) // Урядовий кур’єр. – 2002. - № 63, 68.
17. «Концепція створення та функціонування національної мережі транспортних коридорів в Україні», затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 1997 р. № 821 // Урядовий кур’єр. – 1997. – 14 серпня.
18. Анцелевич Г. А. Международное морское право: Учебник. — К. : Слово, 2003. — 399 с.
19. Анцелевич Г. А. Международное морское торговое право: Учеб. пособие для студ. вузов. — К. : Слово, 2003. — 559с.
20. Александрова К.И. Правовое регулирование деятельности судоходных линейных конференций // Морское право. – Л., 1997. – Вып. 179. – с. 3-16.
21. Александров-Дольник М.К. К вопросу о системе транспортного права // Государство и право. – 1997. - № 12. – с. 42.
22. Александров-Дольник М.К. Споры, вытекающие из правоотношений сторон при морских перевозках грузов. – М.: Госюриздат, 2005. – с. 17.
23. Андреев-Голубев Н.И., Брухис Г.Е. Коммерческая эксплуатация морского транспорта. – М.: Морской транспорт, 2001. – 234 с.
24. Бартон Э.Р. Штурманская расписка // Морское право и коммерческая практика. – 2003. – 57 с.
25. Беляневич О.А. Господарський договір та способи його укладання: Навч. посібник. – К.: Наукова думка, 2002. – с. 52.
26. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения. Изд. 2-е, испр. – М.: «Статут», 2004. – 255 с.
27. Брухис Г. Стояночное время: документы и расчеты // Морской флот. – 1991. - № 3. – с. 22.
28. Булгакова І.В. Поняття та значення договору морського перевезення вантажів за законодавством України // Вісник господарського судочинства. – 2001. - № 1. – с. 167.
29. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України: Загальна частина. – К.: Наукова думка, 2006. – с. 262.
30. Вакулович Е.В. Види договору оренди транспортних засобів // Вісник Університету внутрішніх справ. – Спецвипуск. – Х., 2006. – 189 с.
31. Волынец Ф.С. Перевозки в малом каботаже и вопросы права. – М.: Водтрансиздат, 2001. – 446 с.
32. Вышнепольский С.А., Бурмистров М.М., Забелин В.Г. Фрахтование морских судов. – М., 1964. – 55 с.
33. Гуцуляк В.Н. Морское право: Учебное пособие. – М.: РосКонсульт, 2004 – 252 с.
34. Гуреев С.А. Коллизионные проблемы морского права. – М.: Международные отношения, 2002. – 553 с.
35. Гуревич Г.Е. Организация перевозок и грузовых работ на морском транспорте. – М.: Морской транспорт, 2005. – 138 с.
36. Діковська І.А. Відповідальність при здійсненні морського перевезення вантажів // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. – Вип.125. Правознавство. – 2001. – 359 с.
37. Демиденко В.В., Зорин А.С. Из древних законов Хаммурапи: к истории морского права // Морской флот. – 1983. - № 5. – с.32.
38. Дмитриев А.Г., Лебедев С.Н. Некоторые «пограничные» вопросы договоров купли-продажи и морской перевозки грузов в практике внешнеторговой арбитражной комиссии // Торговое мореплавание и морское право. – 1980. – Вып. 9. – с. 24-25.
39. Егоров К.Ф. Правовое значение квалификации плавучего объекта как морского судна // Морское право. – Л.: ЦНИИМФ, 1980. – Вып. 252. – с. 23-43.
40. Законодательство о морских портах // Порты Украины. – 2002. - № 1. – с. 6-7.
41. Иванов Г.Г. Современное состояние международно-правового регулирования морской перевозки грузов: по материалам зарубежной печати. – М., 2005. – с. 10-20.
42. Иванов Г.Г. Международно-правовое регулирование перевозки грузов морем // Актуальные проблемы морского права и международного судоходства. – М.: Союзморниипроект, 1998. – с. 53-62.
43. Иванов Г.Г. Проблема унификации международно-правовых норм, регулирующих перевозку грузов морем. // Морское право. – Л.:ЦНИИМФ, 1998. – 249с.
44. Каньоса М. І., Каньоса А. М. Господарське право України: Комплекс навт.-метод. матеріалів для вивчення дисципліни студентами екон. і юрид. ф-тів та спец.:Навч.-метод.посіб. / Кам'янець- Подільський держ. педагогічний ун-т. Кафедра економічних дисциплін і політології. — Кам'янець-Подільський : Абетка-НОВА, 2002. — 79 с.
45. Кашубіна Н. П, Якубович Б. К. Господарське право: Навч. посібник / Донбаський гірничо-металургійний ін-т. — Алчевск : ДГМІ, 2002. — 293с.
46. Калпин А.Г. Соотношение чартера и коносамента при отсутствии в чартере ссылки на коносамент, в коносаменте - на чартер // Материалы по морскому праву и международному торговому мореплаванию. – 1998. – Вып. 14. – с. 15-26.
47. Калпин А.Г. Соотношение чартера и коносамента при наличии в чартере ссылки на коносамент или в коносаменте - на чартер // Материалы по морскому праву и международному торговому мореплаванию. – 1998. – Вып. 15. – с. 3-15.
48. Калпин А.Г. Понятие и правовая природа букингового договора по отечественному и иностранному морскому праву // Материалы по морскому праву и международному торговому мореплаванию. – 2002. – Вып. 12. – с.3-12.
49. Кейлин А.Д. Коносамент в международном торговом обороте // Труды комиссии торгового мореплавания и морского права. – М.: Внешторгиздат, 1933. – Вып. 1. – с. 102-104.
50. Кокин А.С. Небортовой коносамент в договорах перевозки грузов морем, купли-продажи, в операциях с документарным аккредитивом // Советский ежегодник морского права. . – М.: «Мортехинформреклама», 1993. – 120 с.
51. Кокин А.С. Происхождение и развитие понятия «чистый коносамент» // Информационный бюллетень СЭВ. Бюро координации фрахтования судов. – 1992. - № 1. – с. 33-40.
52. Кокин А.С. Понятие каузальности и абстрактности коносамента в итальянской правовой теории // Правовые вопросы безопасности мореплавания и перевозки грузов: Сб. науч. тр. – Л.: Транспорт, 1998. – с. 65-74.
53. Кокин А.С. Значение поручения грузоотправителя и штурманской расписки // Морской флот. – 1998. - № 9. – с. 39-40
54. Кокин А.С. О правоотношении и ответственности участников внешнеторгового контракта купли-продажи товара при его сдаче морскому первозчику // Проблемы ответственности в международном морском праве: Сб. науч. тр. ЦНИИМФ. – Л.: Транспорт, 2005. – с. 22-23.
55. Кузьмін Р.І., Кузьмін Р.Р. Співвідношення понять “підприємництво” та “господарська діяльність” // Право України. –2005. - № 5. – с. 88-91.
56. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 176 с.
57. Масляев И.А. Долгосрочный транспортный договор и его роль в организации хозяйственных связей // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. –2005. - № 1. – с. 73-79.
58. Маковский А.Л. Правовое регулирование морских перевозок грузов. – М.,Перспект. - 2003. – 203 с.
59. Маркалова Н.Г. Право перевозчика на фрахт в некоторых случаях неисполнения договора морской перевозки груза // Актуальные вопросы международного морского права и торгового мореплавания. – М.: Союзморниипроект, 1992. – с. 68-75.
60. Морское право и практика. // Государство и право. – 2005. - № 7. – с. 45.
61. Морское право Украины / Демиденко В.В., Шемякин А.Н., Балобанов А.О. и др. – О.: АО БАХВА, 2003. – с.59.
62. Немчинов Н.В. Обязательные условия и правовая природа коносамента // Труды ЦНИИМФ. Морское право. Вып. 263. – Л.: «Транспорт», 1981. – с. 55.
63. Покровский С.Г. Прекращение договора морской перевозки в условиях военных и подобных им действий по законодательству скандинавских стран // Материалы по морскому праву и международному торговому мореплаванию. – 1998. – Вып. 14. – с. 27-32.
64. Садиков О.Н. Конвенция ООН о морской перевозке грузов и некоторые проблемы международного транспортного права // Советский ежегодник международного права. 1979 год. – М., 1980. – 228 с.
65. Стрельцова Є.Д. Особливості суб’єктного складу договору морського перевезення вантажу // Правова держава. – 2002. -№4. – с. 25-29.
66. Транспортное право: Учебное пособие. – М.: “Былина”, 2001. – с. 8-9.
67. Тарасов М.А. Система транспортного права Советского Союза // Советское государство и право. – 1957. - № 4. – с. 110-111.
68. Тарасов М.А. Роль чартера в морской перевозке грузов // Ученые записки Ростовского государственного университета. Том LXVIII. Вып. 4. – 1990 – 147 с.
69. Украинские порты: итоги 2005 г.// Порты Украины. – 2006. - № 1. – с. 42.
70. Цивільне право України: Підручник: Книга І / Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 204 с.
71. Черкес М.Е., Стрельцова Е.Д. Морская перевозка грузов: Учебное пособие. – О.: БАХВА, 2003. – 356 с.
72. Шемякин А.Н., Короткий Т.Р. Правовое регулирование морской перевозки грузов и пассажиров: Учебное пособие. – О.: ЛАТСТАР, 2005. – с.6.
73. Шемякин А. Н. Современное международное морское право и перспективы его развития. — О. : ОНМА, 2003. — 316 с.
74. Шмигельский Г.Л., Падорин Л.В. Значение навигационных договоров на морском транспорте // Морское право и практика. Вып. 71. – М.: Морской транспорт, 2005. - № 15. – с. 12-16.
75. Шмигельский Г.Л., Ясиновский В.А. Основы морского права. – М.: “Морской транспорт”, 2001. – 321 с.
76. Щербина В.С. Господарське право України: Навч. посібник. – 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2001. – с.284.
77. Юридический справочник по торговому мореплаванию/ Под ред. А.С. Кокина. – М.: Спарк, 2002. – с. 196 – 201.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 500





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.