У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Урахування особливостей менталітету народу в управлінській діяльності
Количество страниц 108
ВУЗ КНЕУ
Год сдачи 2010
Бесплатно скачать 20212.doc 
Содержание ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕНТАЛІТЕТУ ЯК ЦІЛІСНОГО ФЕНОМЕНА НАРОДУ 9

1.1. Основні підходи до розуміння менталітету сучасними вченими 9

1.2. Ментальність та національний характер: проблема засад дослідження 26

1.3. Менталітет як світоглядна та теоретична проблема 32

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 41

РОЗДІЛ 2. УРАХУВАННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ МЕНТАЛІТЕТУ НАРОДУ В УПРАВЛІНСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ 43

2.1. Особливості менталітетів деяких народів світу 43

2.2. Особливості українського менталітету 49

2.3. Особливості керівництва у полікультурних корпораціях 56

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 60

РОЗДІЛ 3. ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ В БАГАТОНАЦІОНАЛЬНІЙ КОМПАНІЇ 62

3.1. Понятійний тезаурус проблеми 62

3.2. Методика проведення дослідження 76

3.3. Результати дослідження 80

3.4. Пропозиції щодо побудови системи управління персоналом з урахуванням менталітету персоналу 101

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 103

ВИСНОВКИ 105

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 110

ДОДАТКИ 120


Актуальність теми дипломної роботи. Конкретний вияв державності залежить від багатьох історичних, етнічних, економічних та інших факторів, серед яких важливу роль відіграє менталітет народу. Актуальність теми зумовлена, насамперед, завданнями соціоструктурного реформування українського суспільства і має своїм безпосереднім витоком процес національного відродження України, що загострює потребу в прискореній реалізації всього спектра реформаторських завдань, осмисленні глибинних колізій, суперечностей та проблем самоосягнення української нації. В умовах соціально-економічного, етнополітичного, світоглядно-духовного пошуку оптимальних моделей трансформації і розвитку українського суспільства особливого значення набувають ментально-психологічні, ціннісно-нормативні та духовні засади його формування. Етнонаціональна сфера, в межах якої розглядається проблема національного менталітету, є важливим державотворчим чинником, що надає державі “укоріненості” у життєдіяльності нації, етносу, слугує державницькій спрямованості національного поступу, піднімає національні цінності до меж вседержавних, всенаціональних, вселюдських. Саме завдяки ментальності поєднуються традиції та інноваційні механізми, що сприяють самозбереженню народу у річищі національно-самобутнього розвитку, поясненню його способів мислення та дій. Спроба узагальнюючого огляду тлумачень поняття “менталітет”, що використовується як в межах вітчизняної, так і західної спадщини, підводить до висновку про їх розмаїття та суперечливість. Ідіоматичні виміри сучасного дискурсу про національний менталітет, який формується як на рівні теоретичного узагальнення, так і на рівні масової свідомості, виступають підґрунтям для виокремлення поняття менталітету, що розвивається в межах міждисциплінарного простору – філософії, етнопсихології, історії, антропології, етнолінгвістики, в контексті яких менталітет відіграє роль динамічної, пошукової, інноваційної складової; репрезентує соціальний "інстинкт самозбереження", ціннісну спадкоємність у розвитку. В контексті філософії проблеми менталітету розробляли І.Кант, Д.Юм, Г.-В.Гегель, І.-Г.Фіхте, К.А.Гельвецій, І.Г.Гердер та інші мислителі другої половини XVIII-XIX ст., твори яких становлять гностично-когнітивні моделі ментальних характеристик суспільства, основних архетипічних конструктів культури. Поняття “ментальність”, вперше запроваджене до наукового обігу американським філософом Р.Емерсоном в 60-х рр. XIX століття, пізніше стали використовувати М.Пруст, Л.Леві-Брюль, М.Шелер, Е.Кассірер, М.Мосс, Й.Хейзінга, О.Шпенглер. В контексті історичної науки реконструкція духовного світу людини минулого сприяє усвідомленню темпоральності суспільства, розумінню буття нації як такого, що пов’язується з інтеракцією різних соціокультурних світів, комунікацією культур, націй, цивілізацій. Аналізу ментальностей представників різних епох присвячені доробки істориків та культурологів, які розвивають творчий спадок М.М.Бахтіна та французької історичної школи “Анналів” (М.Блок, Ж.Ле Февр, Ж.Ле Гофф, М.Пруст, Ж.Дюбі). Феномен національного менталітету аналізується в етнопсихології, яка вивчає проблеми народної творчості у різних її проявах – ремісництво, духовна культура, побут, фольклор, наука тощо (Л.Морган, Е.Тейлор, М.Максимович та інші); осмислює проблеми сімейно-шлюбних відносин (Л.Морган, Ф.Енгельс, В.Зомбарт, М.Данилевський та інші); розглядає специфіку форм права та державно-громадянського улаштування різних країн і народів (Ф.Енгельс, М.Ковалевський, Р.Лащенко, І.Франко, П.Чубинський та інші). В філософській та суспільно-політичній думці початку XIX століття у зв’язку з аналізом національного менталітету того чи іншого народу в річищі етнопсихології виникла концепція онтологізації “духу народу”, фундаторами якої виступили Г.Штейнталь і М.Лацарус. На думку В.Вундта, психологія народів повинна осмислити глибинні процеси духовного розвитку народів, сприяючи можливості самозбереження кожної нації. Проблема національного менталітету розвивалася в етнофрейдизмі, показовими для якого є доробки З.Фрейда “Тлумачення сновидінь”, “Психопатологія буденного життя”, “Тотем і табу”, в контексті яких зроблено спробу вийти за межі індивідуальної психіки у сферу міфології, літератури, культури. Як самостійний напрямок в етнофрейдизмі виокремлюється теорія К.Г.Юнга, в основі якої лежать концептуальні засади “колективного несвідомого” або “архетипів”. Серед послідовників етнофрейдизму слід назвати також Б.К.Малиновського, Ж.Деверьо, Р.Бастіда. До найвідоміших дослідників, що сприяли поглибленню рефлексії менталітету, належать Е.Баркер, Л.Снайдер, Е.Сміт, Н.Дюйкер, Р.Фрійда, Р.Лінн, Ф.Колер та інші. В межах політичної психології проблеми національного менталітету аналізували відомі дослідники північноамериканської школи М.Херманн, Р.Сигел, Д.Сірс, С.Реншон, Ф.Грінстайн, А.Джордж, Р.Такер, Дж.Пост, Р.Крісті та інші. Сучасна українська, а також російська політична психологія започаткувала звернення до політико-психологічної проблематики: П.Мілюков та П.Сорокін сприяли розвитку російської політичної культури, зокрема, особливостей національної політичної свідомості в її “ідеологічній” формі; П.Ковалевський та І.Сікорський намагалися визначити зміст різних етнопсихологічних категорій, виявити структуру, механізми їх формування у зв’язку з історичними обставинами і політичною ситуацією. Пізніше, вже за радянських часів, визначним став доробок Л.Виготського, С.Геллерштейна, Б.Фінгерта та М.Ширвіндта “Основні напрями сучасної психології” (1930), що сприяли розумінню іманентної природи менталітету. Сутність поняття менталітету розвивали представники структурної антропології, аналізуючи його як універсальний принцип самоорганізації суспільства. Наслідуючи М.Мосса, французький антрополог К.Леві-Стросс розглядав усі культурні явища як знаки відносно до потаємних глибин та інтелігібельних сутностей. Представник англійської школи Е.Тейлор у своїх наукових доробках проводив аналогію між культурами диференційованих націй-народів, використовуючи компаративно-порівняльні методики; Дж.Фрезер, Е.Дюркгейм обгрунтували зв’язок релігійної етнології вірувань із психологією інтелектуальної діяльності, звертаючи увагу на афективний бік вірувань. У сучасному соціокультурному просторі велика кількість робіт (в тому числі і експериментальних) була написана дослідниками в галузі психолінгвістики. І це зрозуміло: адже, саме в мові найповніше представлений внутрішній світ людини, принаймні, його когнітивна сфера. В свій час це довели великі лінгвісти – В.Гумбольдт, О.Потебня, які вважали мову народу найважливішим етнодиференціюючим і етноформуючим чинником; О.Веселовський, Д.Овсянико-Куликовський, К.Бюлер стверджували, що із неозначеної темряви буття виникають своєрідні структури, а також необхідність оцінювання таких структур. Серед російських вчених, що зробили вагомий внесок щодо вивчення проблем національного менталітету, слід відзначити праці М.Бердяєва, Л.Гумільова, А.Гуревича, Г.Гачева, М.Барга, Ю.Безсмертного, М.Холодної, В.Дубова. Українські вчені в своїх працях розглядали проблему ментальності під різними кутами зору: М.Грушевський, М Костомаров зверталися до проблеми генези української ментальності; П.Куліш, М.Гоголь, Т.Шевченко осмислювали національний менталітет засобами художньої творчості; Г.Сковорода, П.Юркевич розглядали менталітет як вияв “божественної” сутності людини, кордоцентризму та софійності. В межах українського комунікативного простору дослідженню національного менталітету в його філософських, соціальних, економічних, політичних аспектах значну увагу приділяють сучасні українські вчені В.Андрущенко, В.Бебик, А.Бичко, І.Бичко, І.Варзар, В.Воронкова, С.Грабовський, В.Горбатенко, В.Горський, Р.Додонов, В.Жмир, О.Забужко, В.Ігнатов, О.Картунов, В.Касьян, І.Кресіна, С.Кримський, О.Майборода, В.Огірчук, І.Оніщенко, В.Панібудьласка, Ю.Римаренко, С.Римаренко, І.Старовойт, М.Степико, В.Храмова, В.Шинкарук, Л.Шкляр, В.Школьняк, М Шульга та інші. Мета і завдання дипломного дослідження полягає в тому, щоб виявити специфіку менталітету рызних нацыональностей як онтологічної засади духовного буття людини, етносу, нації, визначити його природу і структуру, розкрити характерологічні властивості українського менталітету і виокремити, таким чином, його найбільш загальні інтеграційні засади, прийнятні для забезпечення оптимального співвідношення між регіональними та загальнодержавними інтересами. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: - розглянути теоретично-методологічні основи дослідження менталітету як цілісного феномена народу; - здійснити аналіз урахування особливостей менталітету народу в управлінській діяльності; - провести експериментального дослідження організаційної культури в багатонаціональній компанії. Об’єктом дослідження є аналіз урахування менталітету як духовно-інтелектуального феномена, забезпеченого комплексом специфічних особливостей нації, в управлінській діяльності. Предметом дослідження виступає менталітет як узагальнююча категорія, що вбирає в себе зміст як етнопсихологічних, так і соціокультурних чинників, співвіднесених з інтересами, настроями, очікуваннями суспільства, а також екстраполяція досліджених специфічних особливостей національного менталітету на сучасну українську реальність. Теоретичні та методологічні засади дослідження менталітету, який, на відміну від багатьох інших духовних явищ, прагне до акумуляції у собі цілісного сприйняття проявів людської буттєвості, включають методи як філософського, загальнонаукового, так і конкретно-наукового характеру. Для виявлення місця національного менталітету в управлінській сфері суспільства, його структури і функцій було виокремлено групу загальнонаукових методів дослідження: системний, структурний та структурно-функціональний. На рівні узагальнення і формально-логічних засобів були застосовані класичні методи аналізу і синтезу. Інформаційну базу дослідження склали теоретична та практична інформація, дані, опубліковані у наукових роботах вітчизняних та зарубіжних вчених, науково-практичних конференціях, періодичних виданнях. Практичне значення одержаних результатів. Одержані на основі проведеного аналізу теоретичні висновки можуть бути базою для подальших досліджень у сфері дослідження впливу менталітету на особливості роботи людей різних національностей, управління таким персоналом. Пропозиції та рекомендації можуть бути використанні керівникам багатонаціональних компаній у ході прийому на роботу персоналу з різних країн, різних світоглядів та менталітету. Структура роботи складається зі вступу, в якому обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету та завдання; трьох розділів, які логічно закінчюються короткими висновками. У дипломній роботі дані узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатки.


Дана робота була присвячена дослідженню особливостей менталітету різних народів та управління багатонаціональним персоналом на прикладі компанії „Фармастар”. Результати дослідження полягають у наступному: Попри всю різноманітність підходів, домінуючим аспектом вивчення менталітету залишається його здатність відображати сталі психосоціальні властивості етносу. За словами А. Гуревича, "ментальність - це соціально-психологічні настанови, засоби сприйняття, манери відчувати й мислити, вона відбиває повсякденний стан колективної свідомості, не відрефлектований та не систематизований цілеспрямованими зусиллями". Таким чином, менталітет відображає: 1) етнокультурний досвід якоїсь спільноти; 2) сукупність поглядів та світосприймання її представників; 3) процес інтеріоризації норм, цінностей тощо, які побутують у суспільстві, а також екстеріоризації нових норм, які створюються людьми протягом суспільної еволюції. На думку вчених, саме чіткий підхід до структурування феномену менталітету дасть змогу розробити адекватні методи аналізу і відкриє можливості та перспективи соціального проектування хоча б у першому наближенні. І вже на основі такого "масштабного стиснення інформації" про суспільство можна буде "спробувати реконструювати елементи соцієтальної психіки". У наші дні проблема ментальності та національного характеру викликає підвищений інтерес як у філософії та культурології, так і в історії, політиці, філології, психології та інших науках. Актуальність зазначеного питання обумовлюється, перш за все, постійними процесами самоусвідомлення людиною себе як суб’єкта духовної діяльності. Менталітет впливає на процеси когніції, включаючи в ці процеси і структурування накопичених знань. Механізми когніції за своєю основою є універсальними, а розбіжності набутих знань визначаються своєрідністю менталітетів народів. Менталітет відбивається в картинах світу різною мірою. У тих випадках, коли пріоритетна роль належить раціональному, логічному мисленню, менталітет виявляється меншою мірою. В основі менталітету німецького народу лежать процеси, пов’язані з етнопсихологічною особливістю розвитку внутрішньої інтенсивності, що характеризується загальним функціональним настроєм психічної діяльності, спрямованістю на предметну активність, етнонесвідомі й етносвідомі глибинні процеси. Основними ментальними особливостями французького народу, як пише Гегель, є твердість розуму, так і жвавість дотепності. Це свідчить про те, що етноноопсихогенез французів пройшов довгий і глибокий шлях розвитку, пройшовши всі періоди його розвитку: етнічна модальність, етноінтенсивність, як внутрішня, так і зовнішня й етнічна стійкість. Головною особливістю менталітету японського народу є ієрархізація етнічних процесів і періодів, зв’язаних як з розвитком об’єктивних періодів етноноопсихогенезу (специфічні особливості середовища, що формують національні особливості японців, наявність національної знакової опосередкованої діяльності, система поведінкового розвитку, динамічні умови активності японців і їхніх діяльностей і т.д.), так і суб’єктивних етнотипів (етнобіогенетичний, етнопсихологічний, етносвідомий й т.п.). Ця залежність обумовлена багатьма етнооб’єктивними процесами (щільність населення, географічне положення Японії, її клімат і географічні особливості), так і етносуб’єктивними типами (специфічні особливості психіки, етнічної свідомості й поведінки, діяльності й спілкування, спільної діяльності й розвитку соціальної активності). Дослідження витоків специфіки української ментальності дозволило виявити комбінацію характерних ознак українського етносу, котрі утворюють ядро психологічних рис.Можна виокремити такі домінантні ознаки, як амбівалентність (антиномія належного і сущого), емоційність та кордоцентризм, індивідуалізм та інтроверсність, котрі характеризуються як позитивним, так і негативним забарвленням. Домінантні риси українського національного менталітету умовно можна поділити на емоційні та раціональні. Аналіз літературних джерел дозволяє зробити висновок, що організаційна культура розглядалася з позицій різних наукових дисциплін. Експериментальне дослідження проводилося на підприємстві „Фармастар”, з загальною чисельністю співробітників понад 4 тисячі осіб. На підприємці працюють українці, японці, німці та французи. Вірогідна різниця у сприйнятті організаційної культури була виявлена між групами японців та німців. Серед параметрів, що отримали найнегативнішу оцінку, необхідно відзначити: №4 – “професійне навчання” для молодшої вікової групи, №11 – “система заохочень” для середньої вікової групи, №3 – “менеджерський контроль” для старшої вікової групи. Спеціалісти та менеджери з Японії на загал позитивніше, ніж працівники Німеччини, сприймають організаційну культуру підприємства. Розглядаючи цей факт з точки зору інформаційної забезпеченості, необхідно зазначити, що працівники з Японії більш терпимі за своїм менталітнтом, якщо порівнювати з працівниками з Німеччини. Для спеціалістів з Німеччини параметрами організаційної культури, які найбільш негативно сприймалися на момент дослідження, були “система заохочень” (11), “рівень мотивації” (5), “менеджерський контроль” (3). Спеціалісти з Японії найнегативніше сприймають “систему заохочень” (11), “менеджерський контроль” (3) та систему “професійного навчання” (4). Спеціалісти з Японії, позитивніше оцінюють такі сторони організаційної культури, як “політика набору персоналу”, “рівень творчого підходу” (6). Група управлінців з Німеччини в цілому негативніше, у порівнянні з іншими працівниками, сприймає організаційну культуру. В ній особливо незадоволені “системою заохочень” (11), “активністю персоналу” (12), “плануванням і розвитком менеджменту” (9). Управлінці з Японії серед найнегативніших елементів організаційної культури відзначають “систему заохочень” (11), “активність персоналу” (12), “роботу в команді” (7), “менеджерський контроль (3). Вірогідна різниця в сприйнятті організаційної культури спеціалістами та керівниками з Німеччини спостерігалася за показниками “політика набору персоналу” (1), “професійне навчання” (4), “філософія управління” (8), “активність персоналу” (12) (таблиця 2.1). Найбільша різниця в середньогрупових результатах керівників та спеціалістів з Японії спостерігається за параметрами “політика набору персоналу” (1), “робота в команді”(7), “активність персоналу”(12). Щодо мотиваційних факторів, то вони суттєво відрізняться в українців, японців, німців та французів: аналіз результатів виконуваної роботи виявив, що на першому місці анкетовані німці назвали моральне задоволення (76,2%), французи - корисність своєї праці (70,9%), японці – самоповагу (66,9%). Методи матеріального стимулювання праці є одним з головних способів мотивування українських працівників на більш продуктивну працю. Система управління персоналом з урахуванням менталітету народу має будуватися за принципом „врахуй все”, тобто має враховувати: - психологічні особливості народності; - моральні якості особистості; - світоглядні особливості; - ставлення до роботи; - ставлення до оточуючого колективу; - ставлення до керівника; - ставлення до інших народностей з колективу; - відмінності морального та грошового стимулювання та мотивування до праці. Саме завдяки цьому, на мою думку, можна домогтися гармонійної взаємодії між працівниками з різних куточків світу. Отже, у ході написання дипломної роботи ми побачили суттєві відмінності у менталітету різних народів світу і підтвердили теоретичні дослідження практичним експериментом.
Список литературы 1. Абрамов В.М. та ін. Мотивація і стимулювання праці в умовах переходу до ринку / Абрамов В.М., Данюк В.М., Колот А.М.. – О.: ОКФА, 2005. – 298 с.
2. Александрёнок М.В. Мотивация труда в системе управления предприятием и организационно-экономический механизм ее развития: Автореф. дис... канд. экон. наук: 08.00.05. – М.: Гос. науч. учреждение «Ин-т экономики НАН Беларуси», 2005. – 187 с.
3. Анисимов О.С. Методологическая версия категориального аппарата психологии. – М.: Высшая школа, 1990. – 214 с.
4. Асмолов А.Г., Шлягина Е.И. Национальный характер и индивидуальность: опыт этнопсихологического анализа // Психологические проблемы индивидуальности. - М., 1984. - Вып. 2.
5. Багиев Г.Л., Красикова Н.И. Мотивация коммерческих коммуникаций в системе маркетинга: Учеб. пособие / Санкт-Петербург. ун-т экономики и финансов и др. – Спб.: Питер, 2004. – 249 с.
6. Бовыкин В.И. Новый менеджмент: (управление предприятием на уровне высших стандартов; теория и практика эффективного управления). – М.: ОАО "Издательство "Экономика", 2004. – 288 с.
7. Богданович С.С. Мотивация на этапе формирования образа деятельности: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. психол. наук. 19.00.01. – М.: Нац. ин-т образования, 1999. – 80 с.
8. Богдашиц Е.А. Мотивация в системе функций управления персоналом: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. экон. наук. 08.00.05. – М.: Белорус. гос. экон. ун-т, 2002. – 170 с.
9. Бойчик I. М., Харов М. С., Хончам М. I., Пiча Ю. В. Навч. посiбник Економiка пiдприємства. – Х: Каравела, 2004. – 220 с.
10. Бурлаков Г.Р. Мотивационный климат организации // Управление персоналом. – 2005. – №87. – С.14-16.
11. Верещагина Л.А, Карелина И.М. Психология потребностей и мотивация персонала / Л.А.Верещагина, И.М.Карелина. – Х.: Гуманит. центр., 2002. – 190 с.
12. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник для экономических спец. вузов. – М.: Высшая школа, 1994. – 321 с.
13. Волгина О.Н. Мотивация труда персонала финансово-кредитных организаций / Под ред. Ю.Г.Одегова; Рос. экон. акад. им. Г.В.Плеханова. – М.: Экзамен, 2002. – 118 с.
14. Воропаєва Т. С. Ментальність як етнопсихологічний феномен: методологічні та теоретичні аспекти // Тези доповідей та матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. "Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості". - ч. I, розд. I. - Київ-Луцьк, 1994. - С. 39-41.
15. Галенко В.П., Страхова О.А., Файбушевич С.И. Управление персоналом и эффективность предприятий. - М.: Финансы и статистика, 2005. 16. Гнездовский Ю.И., Поварич И.П. Проблемы организации оплаты труда в современных условиях. – К.: Генеза, 2003. – 286 с. 17. Гофман, Клаус-Дитер. Мотивация в бизнесе: Умение вести презентации и конф., коммуникация и применение нагляд. средств. – Ростов н / Д: Феникс, 2004. – 218 с.
18. Грачев М.В. Суперкадры. Управление персоналом в международной корпорации. – М.: Дело, 2003. – 197 с.
19. Гунченко М.В. Мотивація праці в умовах трансформації економіки України: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.01.01. – Д.: Дніпропетр. ун-т економіки та права., 2006. – 58 с. 20. Дмитренко Г.А. и др. Мотивация и оценка персонала. – К.: Межрегион. акад. упр. персоналом, 2002. – 288 с.
21. Донець Л.І. Підприємництво в умовах трансформації економіки в Україні: мотивація, маркетингова орієнтація, ефективний менеджмент / Донец. держ. ун-т економіки і торгівлі. – Д.: Джерела, 2006. – 248 с.
22. Донченко Е. А. Социетальная психика. - К.: Наукова думка, 1994. - 208 с. 23. Егоршин А.П. Мотивация трудовой деятельности. – Нижний Новгород: НИМБ, 2003. – 219 с. 24. Економiка пiдприємства. Збiрник практичних задач i конкретних ситуацiй. Навч. посiб. / С. В. Покропивний та iнш. – К.: КНЕУ, 2002. – 240 с.
25. Еськов А.Л., Бунтовская Л.Л. Мотивация труда в системе корпоративного менеджмента: Теория и практика / Еськов А.Л., Бунтовская Л.Л.. – К.: Наук. світ, 2003. – 314 с.
26. Журавлев П.В., Карташов С.А., Маусов Н.К., Одегов Ю.Г. Технология управления персоналом. – М.: Мысль, 2004. – 206 с.
27. Забара А. Д., Колісник О. В. Деякі методи визначення ментальності українців // Тези доповідей та матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. "Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості". - ч. I, розд. I. - Київ-Луцьк, 1994. - С. 65-67. 28. Занюк С.С. Мотивація діяльності: спонукання, активність, успіх. – В.: Волин. держ. ун-т ім. Л.Українки., 2003. – 218 с. 29. Захарченко В.И. Нововведения: мотивация, моделирование, эффективность. – О.: Одес. нац. ун-т им. И.И.Мечникова, 2002. – 277 с.
30. Зрайко Р. І. Юнгіанський психологічний тип як фактор духовного та особистісного розвитку // Психологічні перспективи. - 2003. - Вип. 4. - С. 118-123. 31. Иванова С.В.Мотивация на 100%: А где же у него кнопка? – М.: Альпина бизнес букс, 2005. – 187 с.
32. Иванова Т.В. Ментальность, культура, искусство // Общественные науки и современность. – 2002. - №6. – С.168-177.
33. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. – СПб: Питер, 2003. – 294 с. 34. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента. – М.: Интер-Пресс, 2004. – 270 с. 35. Келлер-Пфрундер А. Индивидуализация экономики персонала // Проблемы теории и практики управления. – 2004.– № 2. – С. 14-15.
36. Киричук О. В. Ментальність: сутність, функції, генеза // Тези доповідей та матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. "Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості". - ч. I, розд. I. - Київ-Луцьк, 1994. - С. 7-20.
37. Кирхлер Э, Родлер К. Мотивация в организациях / Э.Кирхлер, К.Родлер– Х.: Гуманит. Центр, 2003. – 188 с.
38. Кобьелл К. Мотивация в стиле ЭКШН: Восторг заразителен. – М.: Альпина Паблишер, 2003. – 264 с. 39. Колісник О. П. Культура, ментальність і національний характер // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Ін-ту психол. ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д. - 2002. - т. ІV, ч. 1. - С. 104-111.
40. Колот А.М. Мотивація персоналу: Підручник.– К.: Київ. нац. екон. ун-т., 2002. – 247 с. 41. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: Навч. посібник. – К.: Київ. нац. екон. ун-т, 2005. – 216 с.
42. Комарова Н. Мотивация труда и повышение эффективности работы // Персонал. – 2005. – №10.
43. Кошелупов І.Ф. Мотивація управлінського персоналу як складова стратегії підприємства: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01. – О.: Одес. держ. екон. ун-т., 2006. – 88 с.
44. Крушельницька О.В. Мотивація та оцінка діяльності персоналу. – Ж.: Житомир. інж.-технол. ін-т., 2000. – 289 с.
45. Куликов Г.Т. Мотивация труда наемных работников. – К.: Ин-т экономики. НАН Украины, 2006. – 197 с.
46. Кулійчук В.І. Мотивація підвищення трудового потенціалу: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.09.01 / НАН України. Ін-т екон.-прав. дослідж.. – Д.: Світязь, 2005. – 90 с.
47. Кусов В.Г. Категория ментальности в социологическом измерении// Социс. – 2000. − №9. – С.132-135.
48. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения. / Деятельность. Сознание. Личность, т.2. – М.: Педагогика, 1983. – 347 с.
49. Лещинская Г. Молодежный рынок труда // Экономист. – 2006. – №8. – С. 18-19.
50. Лидерство руководителей и мотивация работников. – М.: Высшая школа, 2002. – 217 с. 51. Липов В.В. Мотивація господарської діяльності в трансформаційній економіці: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. екон. наук. 08.01.01. – Х.: Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна, 2002. – 87 с.
52. Литвинюк О. І. Психологічний портрет епохи як елемент вивчення соціогенезу // Особистість і народ: погляд історичної психології: Тези допов. і повід. Всеукр. наук. конф. (25-27 трав. 1994 р.). - К., 1994. - С. 40-41.
53. Майбурд Е.М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров. – М.: ЮНИТИ, 2006. – 246 с.
54. Маковеев П.С. Мотивация труда: опыт системного анализа. – Одесса: ОГПУ, 2004. – 290 с.
55. Маленко А. Є. До питання про ментальність як предмет психологічних досліджень // Тези доповідей та матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. "Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості". - ч. I, розд. I. - Київ-Луцьк, 1994. - С. 111-114.
56. Мейер М. Почему ваши подчиненные относятся к работе с прохладицей? // ЭКО. – 1999. – №4. – С. 16-17.
57. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. С англ. – М.: Дело, 1992. – 294 с.
58. Мид М. Культура и мир детства. Избранные произведения. - М.: "Наука", 1988. - 429 с.
59. Микульский К. Формирование новой модели занятости // Экономист. – 2005. – №3. – С. 10-14.
60. Мирошниченко О.В. Мотивація праці: формування ринкових чинників у перехідний період: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. екон. наук. 08.01.01. – Д.: Донец. держ. ун-т, 2005. – 210 с.
61. Морозова Л.Л. Квалификационные характеристики должностей работников современных предприятий. – М.: Наука, 1999. – 287 с.
62. Москвичев С.Г. Мотивация, деятельность и управление. – К.; Сан-Франциско: Light Press, 2003. – 244 с.
63. Москвичов С.Г. Мотивація, діяльність і управління (як взаємопов’язані категорії): Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. д-ра психол. наук. 19.00.01. – К.: Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України, 2004. – 287 с.
64. Мотивация персонала // Вопросы экономики. – 2006. – №2. – С. 4-5. 65. Мотивация персонала: Ключевой фактор менеджмента. – Ниж. Новгород: Приоритет, 2002. – 240 с.
66. Мотивация труда в системе отношений менеджмента: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. экон. наук. 08.00.01. – М.: Белорус. гос. экон. ун-т, 2006. – 278 с.
67. Мотивація персоналу в менеджменті: стан, проблеми, напрями розвитку / За ред. Завадського Й.С. – К.: Буква, 1999. – 287 с.
68. Негашев Е.В. Анализ предприятия в условиях рынка.: Учеб. пособие. – М.: Высшая школа, 2006. – 199 с.
69. Нестерук В.П. Мотивация и мотивационный менеджмент: Учеб. пособие / Европ. ун-т. – К.: Изд-во Европ. ун-та, 2006. – 187 с. 70. Нестерчук В.П. Організація та мотивація праці: Навч. посіб. – К.: Європ. ун-т фінансів, інформ. систем, менеджменту і бізнесу, 1999. – 267 с.
71. Одайник В. Психология политики. - СПб.: Ювента, 1996. - 384 с.
72. Оучи У.Г. Методы организации производства. – М.: Экономика, 2003. – 288 с.
73. Пономарёв И.П. Мотивация работой в организации / МГУ им. М.В.Ломоносова. Экон. фак.. – М.: УРСС, 2004. – 190 с. 74. Попов М. В. Співвідношення духовності, менталітету та світогляду // Тези доповідей та матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. "Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості". - ч. I, розд. I. - Київ-Луцьк, 1994. - С. 138-140.
75. Пристанева А.А. Рынок труда: занятость и безработица // Вопросы экономики. – 2005. – №2. – С. 20-21.
76. Пронников В.А., Ладанов И.Д. Управление персоналом. – M.: Экономика, 2003. – 265 с.
77. Психологический словарь / Под ред. В.П. Зинченко, Б.Г. Мещерякова. 2-е изд. – М.: Педагогика-Пресс,1996. – 277 с.
78. Пугачев В.П. Управление персоналом организации: Учебник. – М.: Аспект Пресс, 2005. – 276 с.
79. Семикіна М.В. Мотивація конкурентоспроможної праці: теорія і практика регулювання / Ін-т економіки НАН України. – К: ПіК, 2003. – 299 с.
80. Семикіна М.В. Соціально-економічна мотивація конкурентоспроможності у сфері праці: Автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.09.0. – К.: Ін-т демографії та соц. Дослідж., 2004. – 90 с.
81. Словарь иностранных слов / Под ред. И.В. Лехина и проф. Ф.Н. Петрова. – М.: ЮНВЕС,1995. – 197 с.
82. Соболев Ю.В., Верлока В.С., Макаренко М.В. и др. Основы менеджмента: Организация. Планирование. Мотивация. Контроль. – Х.: Основа, 2006. – 290 с. 83. Соболєва В.М. Мотивація трудової діяльності в умовах переходу до ринкової економіки. – К.: ТОВ «Знання» України, 2004. – 240 с.
84. Соломанидина Т.О., Соломанидин В.Г. Мотивация трудовой деятельности персонала: Учеб.-практ. пособие / Т.О.Соломанидина, В.Г.Соломанидин. – М.: ООО «Журн.», 2005. – 277 с. 85. Сорока И.В. Мотивация предпринимательства как экономико-философский феномен: сущность, эволюция, современные проблемы. – Д.: Донец. гос. ун-т экономики и торговли, 1999. – 247 с. 86. Сорока І.В. Мотивація труда і підприємництва в умовах соціального ринкового господарства: проблеми взаємообумовленості: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. д-ра екон. наук 08.01.01. – К.: Київ. держ. екон. ун-т, 2003. – 196 с.
87. Тархова Н. Вплив національного менталітету на формування політичної культури // Нова політика. – 2002. – №2. – С.52-54. 88. Тимощенко И.И., Соснин А.С. Мотивация личности и человеческих ресурсов / Тимощенко И.И., Соснин А.С. – К.: Изд-во Европ. ун-та, 2002. – 210 с.
89. Токар А.В. Мотивація та матеріальне стимулювання праці: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. екон. наук. 08.07.02. – Х.: Харк. держ. аграр. ун-т ім. В.В.Докучаєва, 1999. – 247 с.
90. Травин В.В., Дятлов В.А. Основы кадрового менеджмента. – М.: Академия, 2005. – 299 с.
91. Уайтли Ф. Мотивация. – М.: Изд. дом «Вильямс», 2003. – 347 с.
92. Уткин Э.А., Кочеткова А.И. Управление персоналом в малом и среднем бизнесе. – К.: Основа, 2006. – 297 с.
93. Фромм Е. Втеча від свободи // Читанка з історії філософії: У 6 кн. / Під ред. Г. І. Волинки. – К.: Довіра, 1993. – Кн. 6.: Зарубіжна філософія XX ст. – С. 180-194.
94. Фрэнкин Р. Мотивация поведения: Биол., когнитив. и соц. аспекты. – 5-е изд.. – СПб: Питер, 2003. – 279 с.
95. Фурман А.В. Психокультура української ментальності: Наукове видання. – Тернопіль, 2002. 96. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность. – СПб.: Питер, 2003. – 260 с.
97. Чепа Л. Д.,Чепа М.-Л. А., Ментальна психологія // Тези доповідей та матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. "Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості". – ч. I, розд. I. – Київ-Луцьк, 1994. – С. 171-172.
98. Чепа М.-Л. А. Ментальна психологія: шляхи осягнення вершинних сутностей // Особистість і народ: погляд історичної психології: Тези допов. і повід. Всеукр. наук. конф. (25-27 трав. 1994 р.). - К., 1994. - С. 65-72.
99. Чернина Н. О новой модели занятости // Персонал. – 2006. – №11. – С. 4-6.
100. Шадриков В.Д. Введение в психологию: мотивация поведения. – М.: Логос, 2003. – 288 с.
101. Шапиро С.А. Мотивация и стимулирование персонала. – М.: Гросс Медиа, 2005. – 264 с.
102. Шаховой В.А., Шапиро С.А. Мотивация трудовой деятельности: Учеб. пособие / Шаховой В.А., Шапиро С.А.; Рос. акад. предпринимательства. – М.: Вершина, 2003. – 260 с.
103. Шекшня С.В. Управление персоналом современной организации. Учебно-практическое пособие.– М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», 2005. – 310 с.
104. Шпикуляк О.Г. Менеджмент персоналу та мотивація праці: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01. – К.: Нац. наук. центр «Ін-т аграр. економіки», 2004. – 99 с.
105. Штаффельбах Б. Теоретические основы и функции экономики персонала // Проблемы теории и практики управления.– 2004. – № 5. – С. 15-16.
106. Эггерт, Макс А. Мотивация: Карман. справ. – М.: HIPPO, 2003. – 249 с.
107. Экономика предприятия. Учебник для вузов. Под редакцией В. Я. Горфинкеля, Е. М. Купрянова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2006. – 290 с.
108. Экономика предприятия. Учебник. Под редакцией О. И. Волкова. – М.: ИНФРА, 2005. – 204 с.
109. Юнг К. Г. Психологические типы. - Минск: Попурри, 1998. - 656 с.
110. Ядранський Д.М. Мотивація праці як складова економічної стратегії підприємства: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.02.03. – Д.: Дніпропетр. ун-т економіки та права, 2004. – 90 с.
111. http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=25&c=329 – Прогнозування поведінки персоналу в період змін на підприємстві
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 486
Скачать бесплатно 20212.doc 





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.