У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ВІЛЬЯМ ФОЛКНЕР – ОСНОВОПОЛОЖНИК АМЕРИКАНСЬКОГО ІНВАРІАНТУ ЛІТЕРАТУРНОГО ПОСТМОДЕРНІЗМУ
Количество страниц 73
ВУЗ КНЕУ
Год сдачи 2010
Бесплатно скачать 20248.doc 
Содержание ВСТУП 3

РОЗДІЛ І. ЗАРОДЖЕННЯ ПОСТМОДЕРНІЗМУ В АМЕРИКАНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ 8

1.1. Передтечі постмодерністичної літератури в Америці 8

1.2. Зародження американської постмодерністичної літератури 21

1.3. Своєрідність американської літератури постмодернізму 33

РОЗДІЛ ІІ. В. ФОЛКНЕР – ОСНОВОПОЛОЖНИК АМЕРИКАНСЬКОГО РІЗНОВИДУ ЛІТЕРАТУРИ ПОСТМОДЕРНІЗМУ 41

2.1. Інтертекстуальність у творах В. Фолкнера 41

2.2. Наявність персонажів-симулякрів 47

2.3. Застосування дифузії стилів 53

2.4. Іронія як основний художній прийом в романах Фолкнера 57

2.5. Різоматичність будови сюжету 59

2.6. Наявність мультикультурних проблем 61

ВИСНОВКИ 66

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 73





Актуальність. У другій половині XX ст. змінюється суспільна культурна атмосфера у світі. Пом'якшення клімату, бурхливий розвиток науки і техніки позначилися на всіх сферах життя і мистецтва. Важливою подією 60-х років став вихід людини в космос, що змусило світ замислитися над долею цивілізації. З освоєнням зоряного простору людство почало пов'язувати нові проекти перетворення дійсності. У.Еко назвав 60-і роки «пробудженням від важкого сну з кривавими картинами й сценами численних убивств». Однак світові не вдалося розв'язати всі свої проблеми. Духовне піднесення заступив трагізм загрози екологічної кризи та ядерної катастрофи. Найбільшою подією кінця XX ст. став крах соціалістичної системи, що привело до зміни географічних та економічних кордонів, пошуків нових засад співіснування різних держав; цей процес триває нелегко, що пов'язано зі складністю зміни суспільних форм і свідомості, однак головний результат XX ст. – усвідомлення людством згубності насильства у всіх його проявах і взаємозалежності всіх на планеті. Світовий прогрес другої половини XX ст. визначився передусім розвитком західної цивілізації, що мала як переваги, так і недоліки. З одного боку, люди отримали сучасну техніку, поліпшились умови життя, а з іншого — цивілізація почала поглинати особисті інтереси, негативно впливаючи на моральний стан суспільства. Посилюється загальна відчуженість, дійсність перетворюється «на механічний театр маріонеток, де режисером виступила пані Машина» (А. Камю). Урбанізація призводить до знеособлення людини, яка почуває себе «дуже незатишно у холодному Всесвіті» (У.Еко). Кінець XX ст. викликав занепокоєння у багатьох представників культури. Відчуженість людини, зміна суспільних устоїв, бурхливий розвиток цивілізації, відмова від колишніх ідей поставили нові запитання: що буде з людиною і світом, куди прямує суспільство, як відновити моральні цінності? Тому центральним явищем літературного процесу другої половини XX ст. став перехід до постмодернізму. З'явившись у 1917 році, термін поширився наприкінці 60-х спершу для означення стильових течій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації та техніцизму, а невдовзі — у літературі та живописі. Популярності постмодернізму сприяли міркування філософів Ж.Дерріди, Ж.Батея, Ж.-Ф.Ліотара. На Заході поява постмодернізму була зумовлена переважно вичерпністю індустріального суспільства — виникненням мультинаціональних монополій, комп'ютерної цивілізації, загрозою екологічної та ядерної катастроф, а також необхідністю оновлення модернізму. В літературах країн Східної Європи, на думку українського літературознавця Г. Сиваченко, це явище, крім того, виникло і як одна з небагатьох можливостей для письменника зберегти власну мистецьку й людську позиції, відстояти, бодай у такий спосіб, власний погляд на світ за умов потужного політичного та ідеологічного пресингу. Актуальність виконаного дослідження зумовлена широкою популярністю творчої спадщини відомого американського письменника В.Фолкнера. Його романи весь час викликають дуже різнобічну реакцію критиків та дослідників його творчості: одні ним захоплюються, інші – звинувачують у повторюваності та неоригінальності. Проте проблеми підняті В. Фолкнером у його творах залишаються актуальними і в наш час, адже це питання добра і зла, людської взаємодопомоги, гуманності та егоїзму, людських взаємовідносин. Доцільно зазначити, що авторський стиль письменника є досить оригінальним, адже він не тільки увібрав і синтезував у собі риси попередньої епохи, а набув новаторських рис. Не менший інтерес серед літературознавців викликає і вивчення основних постмодерністичних теорій, представником та основоположником американського різновиду яких і вважається В. Фолкнер. У визначенні стилю Фолкнера до цього часу немає однозначності. Частина літераторів визначають його манеру як реалістичну, американські вчені визначають її як постмодерну. Ми поділяємо і у дослідженні аргументовано доводимо другу точку зору. Стан вивчення проблеми. Означеною проблемо в вітчизняному літературознавстві займалися М.Зубрицька 17, Н.Г.Білоцерківець 18, В.Оленева 60, Ф.І. Прокопов 66. В аналізованих дослідженнях в основному окреслено загальні проблеми літературознавства, зокрема, історія та особливості розвитку постмодернізму в літературі, в контексті яких і виокремлено та розглянуто творчу спадщину американського письменника В.Фолкнера. Більш конкретний характер носять роботи російських дослідників. Зокрема, великий інтерес викликають праці Н.А. Анастасьева 15; 16, Б.О. Грибанова 29, О.К. Савуренок 69, які вважаються одними з найкращих у літературознавстві. В них широко окреслено життєвий шлях В.Фолкнера та проаналізовано його творчу спадщину, при цьому виділено риси, що викликають незмінну увагу дослідників, такі як, іронія у творах Фолкнера, наявність зв’язків з іншими творами, особливості художньої манери тощо. У контексті історії світової літератури та аналізу творчого доробку її видатних представників побудовані дослідження Ю.Борсена 19, Е.К. Васильева 20, М.Гайсмар 23, Ю.І. Гальперіна 25, О.М. Горбунова 28, О.С.Мулярчик 57, Я.Засурского 63 тощо. Постмодернізм як напрям літератури, особливості його становлення та розвитку вивчався В.Д. Дніпровим 32, Д.В. Задонським 38, О.М. Зверевим 41, І.П. Ільїним 43; 44, В. Курициним 52. Дослідженням американської літератури ХХ ст., в контексті якої було розглянуто постмодернізм та творчість В.Фолкнера і його попередників, займалися К.С. Гаджиєв 22, Б.А. Гиленсон 27, О.М. Звєрєв 39; 40; 41, О.М. Мендельсон 55, Н.І. Самохвалова 47 та ін. Серед американських літературознавців варто відзначити праці П.Гаммара 26, В.Паррінгтона 62 побудованих на основі аналізу творчої спадщини письменників США ХХ ст., при цьому виділяються літературні напрямки в контексті яких і досліджується творчість певних митців. Мета дослідження полягає у виявленні особливостей американського постмодернізму в літературі та з’ясуванні своєрідності індивідуального стилю В. Фолкнера як основоположника аналізованого напряму. Досягнення поставленої мети вимагає вирішення конкретних завдань, а саме: - прослідкувати особливості зародження та становлення американської постмодерністичної літератури; - проаналізувати особливості художньої манери попередників постмодернізму в американській літературі (бітники, школа чорного гумору); - ідентифікувати своєрідність американського літературного постмодернізму; - встановити та описати особливості літературної спадщини В.Фолкнера як основоположника американського постмодернізму; - установити й дослідити особливості художньої манери В.Фолкнера, що свідчать про постмодерністичні тенденції в його творчому доробку, а саме: інтертекстуальність, наявність персонажів-симулякрів, застосування дифузії стилів, іронії, різоматичності будови сюжету та зображення мультикультурних проблем. Об’єктом вивчення є американська художня проза ХХ ст. репрезентована творчістю В.Фолкнера, як основоположника літературного постмодернізму у Сполучених Штатах Америки. Предметом нашого налізу є основні постмодерністичні тенденції та жанрові особливості у літературній спадщині В.Фолкнера. Для досягнення загальної мети та вирішення поставлених завдань були використані такі методи дослідження: метод зіставного аналізу для виявлення особливих проявів постмодерністських тенденцій у творчості В.Фолкнера та з’ясування особливостей постмодернізму як літературної течії; метод конверсаційного аналізу у поєднанні з інтерпретаційним – для дослідження особливостей побудови художнього дискурсу та виявлення його характерних рис, таких як, інтертекстуальність, наявність персонажів-симулякрів, мультикультурних проблем, іронії тощо. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що на матеріалі літературного доробку В. Фолкнера виділено основні положення, які дозволяються говорити, що саме він став основоположником літературного постмодернізму в США. Практичне значення дослідження вбачається у можливості використання висновків і результатів дослідження під час вивчення літератури США ХХ ст. та теорії літератури (розділ «Постмодернізм»), для підвищення літературної обізнаності та розширення світогляду. Структура роботи обумовлена її метою та завданнями й складається зі вступу, двох розділів і висновків, списку використаних джерел та літератури.




Сформувавшись в епоху переваги інформаційних і комунікаційних технологій, постмодернізм несе на собі карб плюралізму й терпимості, що в художній творчості вилилися в еклектизм. Його характерною рисою стало об'єднання в рамках одного твору і стилів, і образних мотивів, і прийомів , запозичених із арсеналу різних епох, регіонів і субкультур. Художники використовують алегоричну мову класики, бароко, символіку древніх культур. Твори постмодерністів являють собою також і ігровий простір, у якім відбувається вільний рух змістів. І означення „вільний”, тут явно тяжіє до божественного атрибуту свободи, а не до безладдя та хаосу. Але, варто зауважити, що включаючи у свою орбіту досвід світової художньої культури, справжні постмодерністи роблять це не шляхом жарту, гротеску, пародії, а використовуючи прийоми художнього цитування, колажу, повторення – намагаються стати більшим автором, аніж автори оригіналів. Де запозичення відбувається із приниженою вартістю новостворених текстів, написаних на основі більш вартісних оригіналів – там, безумовно, немає і жодного натяку на справжній постмодернізм і, зрозуміло, й на мистецтво. Ідучи по шляху вільного запозичення з різних художніх систем, постмодернізм як би зрівнює їх, створюючи єдиний світовий культурний простір. Виниклий як антитеза модернізму, відкритому для розуміння лише деяким вибраним, постмодернізм, тими чи іншими шляхами, часто нібито у грайливій формі, дає можливість нівелювати відстані між масовим і елітарним споживачем мистецтва. Себто, протягує нам руку для подальшого духовного і розумового зростання. Постмодернізм — це складний і багатомірний рух сучасної думки, її своєрідна реакція на зміни у світовій цивілізації. За словами американського дослідника Дж.Гассана, це «зусилля зрозуміти наше історичне сучасне, осягнути взаємовплив мов", знання і влади в нашу епоху, поєднати й підтримати реальні категорії нашої екзистенції». На думку Г.Сиваченко, постмодернізм — це значною мірою усвідомлена праця з іншою матерією, з простором культури, що є категорією не менш реальною. Надзвичайної актуальності в літературі постмодернізму набув прийом естетичної гри. Гра письменників з реаліями буденності та літературними архетипами (прообразами) порушує глибинні зв'язки, замість морального підґрунтя — плазма бездуховності. У багатьох творах життя постає страшним театром, якимось апокаліптичним карнавалом. Літературна гра дає можливість переосмислити дійсність, більше того — переграти певні ситуації, щоб знайти відповіді на складні питання. А коли гра поєднується зі сміхом, вона перетворюється на протистояння загальному абсурду. Відомий теоретик і практик постмодернізму італійський учений і письменник У.Еко вважає, що, «коли вже минуле неможливо знищити, оскільки його знищення веде до німоти, його слід-переосмислити іронічно, без наївності», позбавляючи людину страху від жахливого буття. Герой літератури постмодернізму — людина, що загубилась у повсякденному бутті, втратила зв'язок із Всесвітом, гостро переживає власну відчуженість і втрату духовних орієнтирів. Вона не відає, куди йти, у що вірити, навіть про що думати й що відчувати, оскільки її думки й почуття здеформовані під впливом трагічної дійсності. Постмодернізм в образно-символічній формі відтворює загальній абсурд життя, розрив соціальних і духовних зв'язків у світі, падіння людства у безодню, де немає шансів на спасіння. Що стосується США, то з початком ХХ століття в американській літературі пов'язаний факт народження соціальної реалістичної, літератури, тому що це набагато молодша література, розвивалася прискореними темпами на два століття. Саме тому, і сам факт виникнення постмодернізму в літературі пов’язують з американською літературою, зокрема, з творчістю В.Фолкнера. В ході дослідження прослідкували процес зародження американської постмодерністичної літератури в Америці та її своєрідність, що пояснюється особливостями як суспільно-політичного, так і культурного розвитку, на що, безперечно, вплинула і Друга світова війна. Та безумовно основоположником американської літератури постмодернізму є В.Фолкнер, адже сам в його творчому доробку можна прослідкувати риси, характерні для постмодернізму. Це, перш за все, інтертекстуальність, наявність персонажів-симулякрів, застосування дифузії стилів, іронії, різоматичність будови сюжету. У творчості В. Фолкнера можна чітко прослідкувати прояви інтертекстуальності, яка полягає у тому, що будь-який текст є взаємодією різних кодів, дискурсів чи голосів всередині тексту, а також є методом дослідження тексту як знакової системи, що перебуває у зв’язку з іншими системами. Дослідивши інтертекстуальність на прикладі роману «Авессалом, Авессалом!» ми дійшли висновку, що зміст твору переплітається з творчістю Шекспіра та біблійними легендами, а саме вбивство братом брата, провокування на вбивство. Тай окрім цього, у всіх назвах є якісь ключі, часто цитати, які свідчать про зв'язок з іншими творами. Слід зазначити, що у творчій спадщині В.Фолкнера наявні персонажі симулякри, які не лише поєднують у собі риси інших літературних героїв, а й відображують характеристики типового «героя» сучасного американського суспільства. Найвищим досягненням Фолкнера – реаліста в зображенні став Флем Сноупс – головний персонаж трилогії «Селище», «Місто», «Особняк», адже симулякр – це копія, яка не має оригіналу в реальності. Його ім'я стало загальним і є одним із найвідоміших персонажів-симулякрів у його творчій спадщині. Фолкнер згущує в ньому сам образ із його негативними властивостями. Лібідо, за Фрейдом, визначає нашу особистість, емоції, а відсутність – визначає відсутність емоцій. Флем страшний для нас тим, що він машина, що не радіє й не засмучується. Але це бездоганна машина, перед якою неспроможні встояти нормальні люди. Людина піддається радості, смутку, страждає і ненавидить, і все це може зробити людину уразливою. У машини-Флема почуттів немає, зупинити його не можна, перемогти його не можна – він сильніший всіх. Стиль В.Фолкнера важкий, це не типово американський стиль. Простежується дифузія стилів. Дуже довгі, текучі фрази, вони ніби затягують. А з іншого боку, Фолкнер починає ніби із середини фрази, півслова, середини ситуації. Перші сторінки будь-якого твору – це загадка. Фолкнер робить це навмисно, ставить читача в ситуацію, аналогічну життєвій. Припустимо, ви приїхали в якесь місто й вам потрібно на якийсь час оселитися, і ви стоїте посередині вулиці, повз вас ідуть люди, вони вам чужі. Але поступово ви в це життя входите; хочете ви цього чи ні, ви повинні почати розбиратися у взаєминах людей, дізнаватися про їх біографію. Все це свідчить про дифузію стилів у творчості В.Фолкнера. Наприклад, в романі «Шум і лють» автор увів прийом «потік свідомості» з метою характеристики духовного світу героя, що реалізується описом думок, почуттів, вражень, спогадів, часто не зв'язаних між собою. Проте, незмінним у В.Фолкнера залишились традиції світової реалістичної літератури. Проза Фолкнера виділяється своєю ускладненістю, глибоким психологізмом. У той же час він широко використовує експериментальну поетику художнього авангарду на Заході. У своїх творах письменник часто порушує тимчасові зв'язки, і тому складання графіків і таблиць, що впорядковують у часі події його романів, стало для літературознавців звичною справою. Більше емоційне й значеннєве навантаження несе у Фолкнера оповідач. Оповідач сміється, уточнює, іронізує, дивується, він не у всьому впізнаний, і оповідання його лише частково правдиве, тому що часом він розповідає із чиїхось слів. Образ оповідача вніс у добутки Фолкнера багатоголосся. Іноді та ж сама ситуація передається декількома оповідачами, і в подіях відкриваються нові, учора не баченні грані. У такий спосіб Фолкнер хоче пробитися крізь плутанину вражень і думок до багатогранної складності життя. Улюбленим прийомом Фолкнера є також оповідання від третьої особи. Часто він використовує навіть не одного, а безліч оповідачів. Фолкнер включає читача в процес філософських роздумів, змушує його не просто сприймати поданий йому сюжет, а й активно мислити самому над проблемами, що піднімають письменником. Прослідкувавши прояв іронії на прикладі трилогії В.Фолкнера «Селище», «Місто» та «Особняк» ми дійшли висновку, що безперечно у всіх творах письменника варто звертати увагу на гумор Фолкнера. В аналізованій трилогії хоча гумор і межує з цілком сучасною манерою поглибленого психологічного письма, проте він значною мірою сходить до американської фольклорної традиції. Цей характерний гумор відчувається вже досить чітко в скупих, їдких репліках фермерів. Оповідальну манеру Фолкнера допомагає зрозуміти концепція часу, втілена в його прозі. Час у Фолкнера суб'єктивний. Це відбилося й у мові, використанні дієслів теперішнього часу, у стильовій індивідуальності прози Фолкнера. Для стилю Фолкнера характерний ще одна постмодерна риса – різоматичність сюжету. Як правило, у його романах немає єдиного сюжету, що поступово розвивається. Навколо центрального сюжету звичайно співіснує ще безліч побічних сюжетів, вставних новел, анекдотів, які, здавалося б, тільки побічно пов'язані з безпосередньою дією. Не випадково, що багато шматків романів письменника спочатку друкувалися як самостійні оповідання. Така багатоплановість створює певне поліфонічне звучання добутку, одні історії доповнюють інші, іноді контрастують із ними, і в результаті народжується симфонія людського життя. Не залишились поза увагою письменника і мультикультурні проблеми, такі як рабство, расова нерівність тощо. Письменник закликав відновити гуманістичну традицію американської думки, починаючи з М. Твена, приділяючи більшої уваги проблемам людства. З появою перших романів на літературній карті світу з'являється нова країна – вигаданий округ Йокнапатофа на глибокому Півдні Америки. Індивідуальності й творчості В.Фолкнера характерні риси мешкання Півночі: деякі аристократичні подання про порядність і непідроблений демократизм, патерналістичне ставлення культурного білого до негрів і добросердий захист їхнього людської гідності; закоханість у свій край, зневагу до морального кодексу янкі, до діячів Півночі. Художня манера В.Фолкнера має стилістичні крайності. Чуйність письменника до найрізноманітніших художніх віянь робить його творчість одночасно й характерним для свого часу, і глибоко оригінальним.
Список литературы 1. Фолкнер У. Особняк. Похититель: Собрание сочинений в 6 т. / Пер. с англ. Р. Райт-Ковалевой. – М.: Худ. лит., 1987. – Т.5. – 580 с. 2. Фолкнер У. Повести: Собрание сочинений в 6 т. / Пер. с англ.О. Сороки, В. Голышева. – М.: Худ. лит.,1986. – Т.3. – 610 с. 3. Фолкнер У.Поселок. Город: Собрание сочинений в 6 т. / Пер. с англ. В. Бошняка, В. Хинкиса. – М.: Худ. лит., 1987. – Т.4. – 595 с. 4. Фолкнер У. Сарторис. Шум и ярость: Собрание сочинений в 6 т. / Пер. с англ. Б.Грибанова. – М.: Худ. лит., 1985. - Т. 1. – 591 с. 5. Фолкнер У. Свет в августе. Авесаллсом, Авессалом: Собрание сочинений в 6 т. / Пер. с англ. В. Голышева. – М.: Худ. лит., 1985. – Т. 2. – 600 с. 6. Фолкнер У. Рассказы: Собрание сочинений в 6 т. / Пер. с англ. И. Бернштейна. – М.: Худ. лит., 1987. – Т.6. – 620 с. 7. Faulkner W. Absalom, Absalom! – Moscow: Progress Publisher, 1989. – 384 p. 8. Faulkner W. Essays, speeches and public letters. – N.Y., 1985. – 450 p. 9. Faulkner W. The hamlet. – Moscow: Progress Publisher, 1990. – 240 p. 10. Faulkner W. The mansion. – Moscow: Progress Publisher, 1991. – 245 p. 11. Faulkner W. The town. – L.: Longman, 2002. – 235 p. 12. Faulkner W. The sound and the fury. – N.Y.: Longman, 2002. – 250 p. 13. Faulkner W. Sartoris. – N.Y.: Longman, 2001. – 245 p. 14. Faulkner W. Selected Stories. – L.: Longman, 2004. – 900 p. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 15. Анастасьев Н.А. Владелец Йокнапатофы. – М.: Книга, 1991. – 413 с. 16. Анастасьев А.Н. Фолкнер. Очерк творчества. – М., 1986. – 221 с. 17. Антологія світової літературно-критиичної думки ХХ ст. / За ред. М. Зубрицької. – Львів, 2001. – 832 с. 18. Білоцерківець Н.Г. У контексті епохи: літературно-критичні статті. – К., 1990. – 204 с. 19. Борсен Ю. Слова, живущие во времени. – М.: Радуга, 1988. – 412 с. 20. Васильева Е.К. Сто знаменитых писателей. – Харьков, 2003. – 509 с. 21. Великие писатели ХХ в. – М.: Мартин, 2002. – 463 с. 22. Гаджиев К.С. Американская нация: национальное самосознание и культура. – М., 1990. – 430 с. 23. Гайсмар М. Английские современники. – М.: Прогресс, 1989. – 311 с. 24. Галич О. Теорія літератури. – К., 2001. – 460 с. 25. Гальперин Ю.И. Дорисовывая портреты. – М., 1991. – 315 с. 26. Гамарра П. Читая и перечитывая. – М.: Радуга, 1985. – 222 с. 27. Гиленсон Б. А. Американская литература 30-х годов ХХ века. – М., 1984. – 560 с. 28. Горбунов А.М. Панорама веков: зарубежная художественная проза от возникновения до ХХ ст. – М., 1991. – 576 с. 29. Грибанов Б.А. Фолкнер. – М., 1976. – 352 с. 30. Денисова Т.Н. Современный американский роман: социально-критические традиции. – К., 1986. – 425 с. 31. Дискуссия о постмодернизме // Вопросы литературы. – 1991. – № 11-12. – С. 3-31. 32. Днепров В.Д. С единой точки зрения. – Ленинград, 1989. – 372 с. 33. Добин Е.С. История девяти сюжетов. – Ленинград, 1990. – 173 с. 34. Зарубежная литература ХХ века / Под ред. Л.Г. Андреева. – М.: Высшая школа, 2003. – 640 с. 35. Зарубежная литература ХХ века: Хрестоматия / Сост. Н.П. Михальская. – М.: Просвещение, 1986. – 399 с. 36. Засурский Я.Н. Американская литература XX века. – М., 1994. – 460 с. 37. Засурский Я. Н. Теодор Драйзер. – М., 1987. – 440 с. 38. Затонский Д.В. Художественные ориентиры ХХ в. – М., 1988. – 413 с. 39. Зверев А. М. XX век как литературная эпоха // Вопросы литературы. – 1992. – № 2. – С. 3-26. 40. Зверев А. М. Американский роман 1920-30-х гг. – М.,1982. – 360 с. 41. Зверев А.М. Модернизм в литературе США. Формирование, эволюция, кризис. – М., 1985. – 520 с. 42. Ильин И.П. Интертекстуальность // Современное зарубежное литературоведение. – М., 1996. – 670 с. 43. Ильин И.П. Постмодернизм от истоков до конца столетия: эволюция научного мифа – М., 1998. – 256 с. 44. Ильин И.П. Постструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм. – М.: Интрада, 1996. – 220 с. 45. История зарубежной литературы ХХ в. / Под ред. В.Н. Богословского. – М.: Просвещение, 1989. – 413 с. 46. История зарубежной литературы ХХ в. / Под ред. Л.Г. Андреевой. – М., 1990. – 440 с. 47. История американской литературы. / Сост. Н.И. Самохвалов. – Ч. 2. – М., 1989. – 450 с. 48. Кашкин И. А. Эрнест Хемингуэй. – М., 1986. – 480 с. 49. Ковальова Т.В. История зарубежной литературы. – Минск, 1997. – 336 с. 50. Кузьменко В.І. Словник літературознавчих термінів. – К.: Український письменник, 1997. – 680 с. 51. Кургинян М.С. Человек в литературе ХХ ст. – М.: Наука, 1994. – 243 с. 52. Курицын В. Постмодернизм: новая первобытная культура // Новый мир. – 1992. – №2. – С. 6-22. 53. Лидский Ю.Я. Очерки об английских писателях ХХ в. – К., 1992. – 265 с. 54. Мастера современной прозы. У. Фолкнер. – М.: Прогресс, 1991. – 260 с. 55. Мендельсон М.О. Роман США сегодня. – М., 1997. – 480 с. 56. Мирский Д.П. Статьи о литературе. – М., 1987. – 301 с. 57. Мулярчик А. С. Послевоенные американские романсы. – М., 1980. – 420 с. 58. Ніколенко О. Основні тенденції розвитку зарубіжної літератури ХХ ст. // Зарубіжна література в навч. закладах. – 1998. – № 8. – С. 3-14. 59. Носов В. Литература и игра // Новый мир. – 1992. – №2. – С. 22-34. 60. Оленева В. Нариси історії літератури США ХХ ст. // Вікно в світ. – 1999. – №5. – С. 75-120. 61. Основные тенденции развития современной литературы США. –М.,1993. – 540 с. 62. Паррингтон В. Л. Основные течения американской мысли. – М., 1992. –890 с. 63. Писатели США. Краткие творческие биографии. / Сост. Я. Засурский. – М.: Радуга, 1990. – 624 с. 64. Проблемы литературы США ХХ века. Сборник статей. – М., 1990. – 530 с. 65. Проблемы новейшей литературы США. – К., 1991. – 480 с. 66. Прокопов Ф.І. Зарубіжна література. – К.: Вища школа, 1992. – 310 с. 67. Постмодернизм. Энциклопедия. – Минск, 2001. – 980 с. 68. Руднев В.П. Словарь культуры ХХ века. – М.: Аграф, 1997. – 384 с. 69. Савуренок А.К. Романы У.Фолкнера 1920-1930-х годов. – Ленинград, 1989. – 141 с. 70. Старцев А. И. От Уитмена до Хемингуэя. – М.,1982. – 445 с. 71. Теоретико-литературные итоги ХХ века. Литературное произведение и художественный процесс. – М.: Наука, 2003. – Т.1. – 373 с. 72. Финкельштейн И. Л. Хемингуэй-романист. – М., 1984. – 320 с. 73. Хамцев В. Теория литературы. – М., 1999. – 456 с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 312
Скачать бесплатно 20248.doc 





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.